Ухвала суду № 19024803, 22.09.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2011 р. Справа № 5019/1499/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славекс-Авто»

до відповідача Малого приватного підприємства «Вік-Експо»

про стягнення 1274985 грн.00 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача : не зявився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.09.2011 року по 22.09.2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славекс-Авто»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною завою до Малого приватного підприємства «Вік-Експо», в якій просить суд стягнути з відповідача 498242,85 грн. грошових коштів сплачених позивачем відповідачу за придбання за Договором купівлі-продажу від 18.04.2007 року приміщення будівлі готелю «Вілія»у м.Острозі, 206310,38 коп. відсотків за користування чужими коштами, 570431,97 грн. збитків завданих позивачу визнання Київським апеляційним господарським судом недійсним Договору купівлі-продажу від 18.04.201 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 року у справі №42/549т за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Острозької міської ради, МПП «Вік-Кспо», ТОВ «Славекс-Авто», за участю третіх осіб: Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської області, ВАТ «Укртелеком»в особі філії спеціалізованого звязку, Фонду державного майнаУкраїни, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Кабінету міністрів України скасовано рішення господарського суду м.Києва від 13.01.2010 року та визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 22.04.2004 року, укладений між Острозькою міською радою та МПП «Вік-Експо», витребувано від ТОВ «Славекс-Авто»будівлю готелю «Вілія»та передано у державну власність в оперативне управління Рівненської обласної державної адміністрації. Позивач звертався до відповідача з претензією №33/1 від 24.05.2011 року, в якій вимагав повернення грошових коштів сплачених МПП «Вік-Експо»відповідачу за придбання приміщення будівлі готелю «Вілія», відсотків за користування чужими коштами та збитків. Відповіді не претензію позивач не отримав.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

21.07.2011 року відповідач надав через канцелярію суду заяву про визнання вимог позивача у повному обсязі.

В судове засідання сторони після оголошення перерви не зявились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що стверджується підписами представників сторін в протоколі судового засідання.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України суд вважає за можливе вирішити справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2004 року між Острозькою міською радою (Продавець) та МПП «Вік-Експо»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення будівлі готелю «Вілія»загальною площею 1588,7 кв.м, що знаходиться в м.Острог Рівненської області, проспект Незалежності, 5. Відповідно до п.1.1. Договору від 22.04.2004 року покупець зобовязався прийняти зазначену будівлю готелю «Вілія» і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі, та пройти реєстрацію будівлі у бюро технічної інвентаризації. Характеристика будівлі готелю наводиться в технічному паспорті, який видається бюро технічної інвентаризації і є додатком до цього Договору. Договір від 22.04.2004 року посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_1 Острозького міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстровано в реєстрі за №738.

Відповідно до п.1.4. Договору від 22.04.2004 року згідно з протоколом аукціону №1 від 06 квітня 2004 року остаточна ціна продажу обєкта становила 485000,00 грн..

Право власності МПП «Вік-Експо»на будівлю готелю «Вілія»було зареєстровано КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг про реєстрацію права власності № 3523451 від 07.05.2004 року, номер запису 48-285 в книзі 1.

18.04.2007 року між МПП «Вік-Експо»(Продавець) та ТОВ «Славекс-Авто»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщення будівлі готелю «Вілія» загальною площею 1603,3 кв.м, що знаходиться в м.Острог Рівненської області, проспект Незалежності, 5. Договір від 18.04.2007 року посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за №1600.

Згідно до п.2 договору від 18.04.2007 року відчужуване приміщення належить Продавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 22.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»в книзі № 1, номер запису 48-285, реєстраційний номер 5535791.

Згідно до п.3 Договору купівлі-продажу від 18.04.2007 року продаж вчинено за 498242,65 грн., які Покупець зобовязується сплатити Продавцю протягом трьохмісячного строку.

У підтвердження розрахунку між сторонами за Договором купівлі-продажу 18.04.2007 року позивачем були надані суду: банківська виписка від 06.07.2007 року на суму 150000,00 грн. (а.с.58) призначення платежу за обладнання згідно рах.№708 від 06.07.2007 року; банківська виписка від 24.09.2007 року на суму 360000,00 грн. (а.с.59) призначення платежу за готель згідно рах.№1223 від 24.09.2007 року, лист за вих.045-1 від 26.09.2007 року направлений ТОВ «Славекс-Авто»на адресу МПП «Вік-Експо», яким уточнено призначення платежу за платіжним дорученням №53 від 06.07.2007 року на суму 150000,00 грн. «оплата будівлю готелю по рах. б/н від 06.07.2007 року в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 року по справі №42/549т, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22.04.2004 року укладений між Острозькою міською радою та МПП «Вік-Експо», витребувано від ТОВ «Славекс-Авто»будівлю готелю «Вілія»та передано у державну власність в оперативне управління Рівненської обласної державної адміністрації.

При цьому у Постанові Вищого господарського суду України зазначено, що невідповідність Договору купівлі-продажу від 22.04.2004 року, укладеного між Острозькою міською радою та МПП «Вік-Експо»закону, подальше відчуження спірного обєкту особою, яка не мала правомочності розпорядження є незаконним, тому суд правомірно дійшов висновку про нікчемність Договору купівлі-продажу від 18.07.2007 року, за яким обєкт продано ТОВ «Славекс-Авто». Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Зважаючи на встановлені судами обставини судова колегія погодилась з правомірністю висновку про наявність підстав для витребування майна, яке підлягає поверненню у державну власність.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Водночас ст.388 ЦК України врегульовано право власника на витребування майна від добросовісного набувача як особливу умову для захисту майнового інтересу власника, яка не повязується з визнанням недійсними окремих правочинів, власник яких не був їх стороною.

Таким чином, оскільки добросовісне набуття в розумінні ст.388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція (ч.2 ст.216 ЦК України), а ви требування майна з чужого незаконного володіння - віндикація (статті 387, 388 ЦК України).

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається про те, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

В Узагальненнях Верхового Суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що у разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Славекс-Авто»про стягнення з МПП «Вік-Експо»498242,65 грн., перерахованих відповідачу за придбання приміщення будівлі готелю «Вілія»за Договором купівлі-продажу від 18.04.2007 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 206310,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як на підставу вимог про стягнення з відповідача 206310,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 18.04.2007 року по 12.07.2011 року позивач посилається на ст.ст. 536, 1048, 1214 ЦК України.

Згідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Частина 2 ст.1214 ЦК України передбачає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Крім того, відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Тобто, цивільне законодавство України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може встановлюватися або договором, або законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 536 ЦК України встановлене важливе правило виконання зобов'язань, пов'язаних із користуванням чужими грошовими коштами, а саме оплатний характер таких зобов'язань. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Користування чужими грошовими коштами - не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Буквальне тлумачення даного положення коментованої статті дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений:

а) договором.

б) законом, зокрема Цивільним кодексом.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку позивачем не зазначено підстав, визначених Цивільним кодексом України, для стягнення відсотків за користування грошовими коштами, відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 206310,38 грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у складі:

- вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 122555,29 грн. на підставі підписаних між ТОВ «Славекс-Авто»(Замовник) та МПП «Вік-Експо»(Генпідрядник) Довідкою про вартість будівельних робіт ф.КБ-3 за листопад 2009 року на суму 41076,01грн. (а.с.20); Актом приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в за листопад 2009 року на суму 41076,01грн.(а.с.21-23); Довідкою про вартість будівельних робіт ф.КБ-3 за грудень 2009 року на суму 81479,24 грн. (а.с.26); Актом приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в за грудень 2009 року на суму 81479,24 грн. (а.с.27-30); банківською випискою від 31.03.2011року на суму 122555,29 грн. (призначення платежу за ремонтно-будівельні роботи згідно рах. б/н від 30.03.2011 року (а.с.61);

- вартості проведення проектних робіт на загальну суму 313943,44 грн. на підставі Договору на проведення проектних робіт від 15.03.2008 року, укладеного між ТОВ «Славекс-Авто»(Замовник) та МПП «Вік-Експо»(Підрядник) згідно до п.2.1 Договору договірна ціна проектних робіт за цим Договором складає 313943,44 грн. з ПДВ (а.с.37-40); Кошторису на проектні (вишукувальні) роботи на суму 313943,44 грн. (а.с.41); Акту приймання-передачі за Договором на проведення проектних робіт від 02.03.2011 року (а.с.44); банківських виписок від 31.03.2011 року на суму 133943,45 грн. (призначення платежу за проектні роботи згідно рах. б/н від 30.03.2011 року; на суму 180000,00 грн. (призначення платежу за проектні роботи згідно рах. б/н від 30.03.2011 року (а.с.61);

- неотриманого прибутку на підставі Договору оренди будівлі готелю «Вілія»від 04.01.2010 року, укладеного між ТОВ «Славекс-Авто»та ТОВ «Міжнародний зв'язок господарчий», Акту приймання-передачі від 04.01.2010 року орендованого майна, що передається в оренду згідно Договору оренди №110101 від 04.01.2010 року (а.с.55); Додатковою угодою від 14.06.2011 року про розірвання Договору оренди приміщення №110101 від 04.01.2010 року (а.с.56); Актом приймання-передачі (повернення) від 14.06.2011року орендованого майна (а.с.575).

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями ст.22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

З наявної в матеріалах справи Постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2010 року, судом встановлено, що підставою для висновку про незаконність продажу Острозькою міською радою 22.04.2004 року будівлі готелю «Вілія»та внаслідок цього визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.04.2004 року, а також висновку про нікчемність Договору купівлі-продажу від 18.07.2007 року, яким обєкт продано ТОВ «Славекс-Авто»є той факт, що будівля готелю «Вілія»є державним майном зі спеціальним статусом. Згідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»обєкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, приватизації не підлягають.

Відповідно до п.2 ст.215, п.1 ст.216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналіз наведених норм свідчить, що реституція є загальним наслідком недійсності правочину, який настає незалежно від наявності винних сторін правочину у тому, що він є недійсним. У тих випадках, коли визнанню правочину недійсним сприяла протиправна поведінка однієї із сторін, двостороння реституція може супроводжуватися додатковими негативними наслідками для винної сторони. Обовязок відшкодування збитків передбачається виключно при встановленні обставин порушення цивільних прав і вини сторони, яка здійснила дії, внаслідок яких сталися події, що визначені цивільним законодавством як порушення і збитки.

Позивачем не доведено суду, у чому полягає вина МПП «Вік-Експо», та які саме неправомірні дії відповідача стали підставою для визнання Договору купівлі-продажу від 18.04.2004 року недійсним.

Згідно до частини 5 статті 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач у даній справі не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо стягнення 206310,38 коп. відсотків за користування чужими коштами та 570431,97 грн. збитків., отже зазначені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати стягнути з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Вік-Експо»(33027, м.Рівне, вул.Пухова, 85, код ЄДРПОУ 13970970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славекс-Авто»(33027, м.Рівне, вул. Пухова, 85, код ЄДРПОУ 33276997) грошові кошти отримані за Договором купівлі-продажу від 18.04.2007 року в розмірі 498242,65 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Вік-Експо»(33027, м.Рівне, вул.Пухова, 85, код ЄДРПОУ 13970970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славекс-Авто»(33027, м.Рівне, вул.Пухова, 85, код ЄДРПОУ 33276997) 10200,00 грн. витрат на оплату державного мита та 94,40 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «27»вересня 2011 року

<Текст ><Текст ><Текст >