Рішення № 19024760, 25.10.2011, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

25.10.2011р.Справа №18/2736/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор", юридична адреса: вул. Калініна, 26, кв. 19,м. Полтава, Полтавська область, 36023 поштова адреса: вул. Петра Юрченка, буд.26, к.19, м.Полтава, 36023

до Управління майном комунальної власності міста, вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про виділення в натурі частки із майна в окрему одиницю, як самостійний об'єкт права власності, що є у спільній частковій власності нерухоме майно - частину нежитлових приміщень та визнання права власності на виділене майно, як окремий об'єкт в цілому.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.дов.б/н від 17.08.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов.№ 01-15/01/09 від 05.01.2011 р.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про виділення в натурі частки із майна в окрему одиницю, як самостійний об'єкт права власності, що є у спільній частковій власності нерухоме майно - частину нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: місто Полтава, вул.Ветеринарна №32 та визнання права власності на виділене майно, як окремий об'єкт в цілому.

12.10.2011 року за № 15992д (канцелярії суду) заступник начальника управління майном комунальної власності міста В.Г.Сиволап надав відзив на позовну заяву в якому проти виділення в натурі частки із майна, що є у сумісній власності та визнання права власності на нього не заперечує. Суд поданий відзив розглянув і після ознайомлення з його змістом представника позивача долучив до матеріалів справи.

25.10.2011 року за вхідним № 16648д(канцелярії суду) представник позивача ОСОБА_1. надав заяву в якій просить судові витрати пов'язані з розглядом справи по сплаті державного мита та витрати на інтормаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача. Суд подану заяву прийняв до розгляду і після ознайомлення з її змістом представника відповідача долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Провізор»(далі - ТОВ "ФК "Провізор", Позивач) та Територіальною громадою міста Полтави в особі Полтавської міської ради (далі територіальна громада, Відповідач) 23 березня 2011 року укладено Договір купівлі - продажу комунального майна нежитлового приміщення за адресою м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 32 (далі - Договір а.с.6-7).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець (територіальна громада) зобов"язується передати у власність Покупцю (ТОВ "ФК "Провізор") комунальне майно 19/50 частини нежитлових приміщень (далі - об"єкт), які знаходяться за адресою: місто Полтава, вул.Ветеринарна №32 і належить Територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності.

За умовами п.1.2 Договору, об"єкт складається із нежитлових приміщень: в будинку "А-9, А-1" загальною площею 363,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Полтава, вул.Ветеринарна №32, у відповідності з витягом реєстру прав власності №29357644.

Вказаний Договір 23.03.2011 року був зареєстрований приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 за №399.

На виконання п. 1.3 Договору, відповідно до якого право власності на майно переходить до Покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу комунального майна нежитлового приміщення за адресою м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 32, 23 березня 2011 року Договір був зареєстрований в ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав № 29961135 від 16.05.2011 р., реєстраційний номер 31358443, номер запису 2205 в книзі 11 (а.с.10).

Між сторонами Договору 23 березня 2011 року було складено Акт №34 прийому-передачі комунального майна нежитлового приміщення за адресою м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 32 (а.с.9).

Нерухоме майно, що належить Позивачу та розташоване в м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 32 становить 136,6 м.кв. та складається з: тамбур 1 пл. 1.3 м. кв., коридор 2 пл. 4.1 м. кв., умивальник 3 пл. 1.7 м. кв., вбиральня 4 пл. 1.4 м. кв., теплогенераторна 5 пл. 4.4 м. кв., матеріальна 6 пл. 13.8 м. кв., офіс 7 пл. 8.8 м. кв., торгова зала 8 пл. 36.1 м. кв., тамбур 8а пл. 2.4 м. кв., матеріальна 23а пл. 4.1 м. кв., коридор 23б пл. 2.6 м. кв., завантажувальна 23 пл. 14.1 м. кв., матеріальна 22 пл. 11.6 м. кв., підсобне приміщення 24 пл. 12.4 м. кв., підсобне приміщення 21 пл. 7.2 м. кв., тамбур 31 пл. 3.8 м. кв., приміщення персоналу 32 пл. 6.8 м. кв., загальною площею 136.6 м. кв.

Відповідно до наданого позивачем висновку експертного будівельно-технічного дослідження №171 від 14.09.2011 року складеного судовим експертом Федоровою І.О.(далі - технічне дослідження, а.с.15-19) вбачається, що нежилові приміщення площею 136,6 кв.м. є вбудовано-прибудованими на першому поверсі дев"ятиповерхового житлового будинку літ. А-9 за адресою: м.Полтава, вул.Ветеринарна, 32, та підпадають від визначення "аптека" з "аптечним пунктом". Три входи нежитлового приміщення (що є предметом спору) влаштовані з вуличного фасаду будинку літ.А-9, відокремлені та ізольовані від житлової частини будинку та не заважають підходам і під"їздам до входів житлового будинку літ.А-9, які розташовані з дворового фасаду (п.2.4, 2.53 технічного дослідження). Нежитлові приміщення аптеки мають окрему систему теплопостачання з окремою системою обліку, яка розташована в приміщення теплогенераторної №5 пл.4.4 кв.м. (технічний паспорт а.с11-14). Конструктивне та об"ємно-планувальне рішення цих приміщень відповідає загальним вимогам до громадських будівель і спеціальним вимогам, які висуваються до аптек.

Судом встановлено, що Позивач не має можливості в повній мірі здійснювати свої права власника та розпоряджатися належними йому нежитловими приміщеннями в м. Полтава по вул. Ветеринарна, буд. 32, оскільки, згідно Витягу про державну реєстрацію прав № 29961135 від 16.05.2011 р., реєстраційний номер 31358443, виданого ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»(копія Витягу а.с.10), вказані приміщення перебувають у приватній спільній частковій власності, що створює перешкоди для Позивача в повній мірі розпоряджатися своїм майном. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Провізор»просить суд виділити в натурі частку із майна в окрему одиницю, як самостійний об'єкт права власності з присвоєнням окремої адреси, що є у спільній частковій власності, а саме нерухоме майно - частину нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 32, позначена у плані літер. «А-9», «А-1»загальною площею 136.6 м. кв., яка складається із: тамбур 1 пл. 1.3 м. кв., коридор 2 пл. 4.1 м. кв., умивальник 3 пл. 1.7 м. кв., вбиральня 4 пл. 1.4 м. кв., теплогенераторна 5 пл. 4.4 м. кв., матеріальна 6 пл. 13.8 м. кв., офіс 7 пл. 8.8 м. кв., торгова зала 8 пл. 36.1 м. кв., тамбур 8а пл. 2.4 м. кв., матеріальна 23а пл. 4.1 м. кв., коридор 23б пл. 2.6 м. кв., завантажувальна 23 пл. 14.1 м. кв., матеріальна 22 пл. 11.6 м. кв., підсобне приміщення 24 пл. 12.4 м. кв., підсобне приміщення 21 пл. 7.2 м. кв., тамбур 31 пл. 3.8 м. кв., приміщення персоналу 32 пл. 6.8 м. кв. та визнати право власності на виділене майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Провізор», як окремий об'єкт в цілому.

Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Провізор" виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (п. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 367 Цивільного кодексу України, майно, що є спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Висновок експертного будівельно-технічного дослідження №171 від 14.09.2011 року складеного судовим експертом Федровою І.О. підтверджує можливість фактичного задоволення позовних вимог, оскільки поділ майна в натурі, результатом якого є виділ приміщення як окремого об'єкта, є можливим з технічної точки зору.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Вказана стаття Конституції України кореспондується із статтею 319 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 134 Господарського кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим субєктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених Господарським кодексом України. Вказана стаття також закріплює можливість використання у господарській діяльності майна, що перебуває у спільній власності двох або більше осіб (співвласників) тобто спільного майна, яке може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю. Співвласнику надається право самостійно розпоряджатись своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна (ст. 364 Цивільного кодексу України). Таким чином, особи, які створили чи набули спільну власність, мають право у будь-який час вчинити поділ спільного майна, оскільки таке право є елементом їх правомочностей як співвласників, у звязку з чим кожному із співвласників надано право вимагати надання йому у володіння та користування конкретної частини майна в натурі, в розмірі, адекватному їх часткам у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

З наведених норм вбачається, що зміст права власності складає сукупність правомочностей власника з володіння, користування і розпорядження певним майном. Право володіння означає, що власник має юридично закріплену можливість фактично посідати, панувати над майном, можливість впливати на нього у будь-який момент, здійснювати стосовно нього свою волю. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості майна для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю майна, яка може виражатись навіть у відчуженні або залишенні майна.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Оскільки доказами, наданими в матеріали справи, підтверджується правомірність набуття позивачем прав на спірне майно, вимоги про виділення в натурі частки із майна в окрему одиницю, що є у спільній частковій власності та визнання за позивачем права власності на обєкт нерухомості - частину нежитлового приміщення є правомірними.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Статті 20 ГК України визначає шляхи захисту прав та законних інтересів суб"єктів.

Хоча юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (частина друга ст. 124 Конституції України), в суді не може бути предявлена вимога про присвоєння адреси нерухомому майну.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадній кімнаті суд, дійшов висновку що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36,38 ГПК України було обґрунтовано обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень в звязку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог щодо присвоєння окремої адреси нерухомому майну - відмовити.

Судові витрати, відповідно до заяви представника позивача від 25.10.2011 року за вхідним № 16648д (канцелярії суду), покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 25, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині присвоєння окремої адреси нерухомому майну - відмовити.

3. Виділити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Провізор»(36023, м. Полтава, вул. Калініна, буд. 26, к. 19; код ЄДРПОУ 32371015) в натурі частку із майна в окрему одиницю, як самостійний об'єкт права власності, що є у спільній частковій власності, а саме нерухоме майно - частину нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 32, позначена у плані літер. «А-9», «А-1»загальною площею 136.6 м. кв., яка складається із: тамбур 1 пл. 1.3 м. кв., коридор 2 пл. 4.1 м. кв., умивальник 3 пл. 1.7 м. кв., вбиральня 4 пл. 1.4 м. кв., теплогенераторна 5 пл. 4.4 м. кв., матеріальна 6 пл. 13.8 м. кв., офіс 7 пл. 8.8 м. кв., торгова зала 8 пл. 36.1 м. кв., тамбур 8а пл. 2.4 м. кв., матеріальна 23а пл. 4.1 м. кв., коридор 23б пл. 2.6 м. кв., завантажувальна 23 пл. 14.1 м. кв., матеріальна 22 пл. 11.6 м. кв., підсобне приміщення 24 пл. 12.4 м. кв., підсобне приміщення 21 пл. 7.2 м. кв., тамбур 31 пл. 3.8 м. кв., приміщення персоналу 32 пл. 6.8 м. кв. та визнати право власності на виділене майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Провізор», як окремий об'єкт в цілому.

Повне рішення складено 31.10.2010 р.

Суддя Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.