Рішення № 19024659, 02.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2011 р.Справа № 9/17-3512-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ"; До відповідача: Відкритого акціонерного товариства "ЗАВОД "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ"

про стягнення 4912.81 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 02.09.2011 р. за вх. №5249/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ЗАВОД "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ" (далі Відповідач) 4912,81 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ", відповідно до видаткової накладної № 3700 від 25.06.2010 р. відвантажило Відкритому акціонерному товариству "ЗАВОД "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ" товар на суму 4 912,81 грн.

Позивачем, в установленому законодавством порядку, було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення листа - вимоги № 02-04/139 від 19.10.2010 р. про оплату поставленого товару на адресу відповідача.

Станом на 09 лютого 2011 року Відкрите акціонерне товариство "ЗАВОД "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ" не надав жодної відповіді на надіслану вимогу про оплату поставленого товару та не вжив дій щодо погашення даної заборгованості.

Таким чином, станом на 09 лютого 2011 року існує дебіторська заборгованість (основний борг) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ" в розмірі 4 912,81 грн.

Згідно позовної заяви, позивач просить суд стягнути на його користь суму основного боргу у розмірі 4912,81 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено усний договір поставки, згідно з яким, позивач зобовязався поставляти і передавати відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобовязався приймати та оплачувати цей товар.

Згідно положень ст. 206 ЦК України, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 4912,81 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3700 від 25.06.2010 року, яка в силу вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Даний документ підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

З наведеного вбачається, що відповідач належним чином не виконав зобовязання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар, не надаючи при цьому жодних заперечень стосовно предмету спору.

Між сторонами у справі був складений Акт звірки взаєморозрахунків станом за період: червень 2010 р. грудень 2010 р., що підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Таким чином, сума основного боргу відповідача за поставку товару від 25.06.2010р. становить 4912,81 грн., яка до теперішнього часу останнім у добровільному порядку не погашена.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Відкритого акціонерного товариства "ЗАВОД "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ" (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, буд. 18; код ЄДРПОУ 05529001, р/р 26000964868639 в Філії "Перший Український Міжнародний Банк" м. Одеса, МФО 328191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ" (01015, м. Київ, Печерський район, вул. Панфіловців, буд. 17; код ЄДРПОУ 34937637, р/р 26004001312193 в АТ "ОТП БАНК" м. Києва, МФО 300528) основну заборгованість у сумі 4912 /чотири тисячі девятсот дванадцять/ грн. 81 коп., 102 /сто дві/ грн. 00 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2011 року.