Рішення № 19024601, 26.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р.Справа № 15/17-3823-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача Бобров В.М.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт Експорт” до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот” про стягнення 9285,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросвіт Експорт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот” про стягнення 10462,86 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до пунктів 1.1. договорів поставки № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. та № 0308/09-01Пш від 03.08.2009 р. постачальник - ТОВ „Титан Груп” зобов'язався поставити на користь покупця - ВАТ „Чорномортехфлот” пшеницю врожаю 2009 року, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти товар та оплатити його до 31.10.2009 р. по договору № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. та до 31.12.2009 р. по договору № 0308/09-01Пш від 03.08.2009 р.

Як вказує позивач, товар за вказаними вище договорами був поставлений відповідачу, про що свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання товару.

Однак, за ствердженнями позивача, ВАТ „Чорномортехфлот” не розрахувалось в повному обсязі за переданий товар, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7315,93 грн. за договором № 2707/09-01Пш. та в сумі 1315,66 грн. за договором № 0308/09-01Пш

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з угодою про відступлення права вимоги № 1ДП від 06.09.2010 р. право вимоги за договорами № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. та № 0308/09-01Пш від 03.08.2009 р. було відступлено ТОВ „Титан Груп” на користь ТОВ „Агросвіт Експорт”.

Також позивач вказує, що згідно до 1.3 вказаної угоди до нового кредитора - ТОВ „Агросвіт Експорт” перейшло право на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань (копія угоди про відступлення права вимоги - додається).

Як стверджує позивач, у жовтні 2010 року відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги згідно угоди № 1ДП від 06.09.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та в той же період на адресу відповідача з боку ТОВ „Агросвіт Експорт” було спрямовано поштою лист - вимогу, відповідно до якої позивач вимагав сплатити на свою користь відступлений борг за договорами поставки № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. та № 0308/09-01Пш від 03.08.2009 р. в сумі 8631,33 грн.

Проте, за ствердженнями позивача, вказані звернення відповідач жодним чином не відреагував та заборгованість не погасив, але визнав наявність заборгованості, підписавши акт звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.09.2010 - 04.11.2010 за договором № 1ДП від 06.09.2010р.

Таким чином, як зазначає позивач, борг відповідача перед ТОВ „Агросвіт Експорт” на момент звернення з даним позовом складає 8631,33 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 1354,74 грн. та 3% річних в сумі 476,53 грн. за весь час прострочення грошового зобов'язання за двома договорами поставки

Таким чином, як зазначає позивач, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 10462,86 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-3823-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 12.10.2011 р.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 9285,23 грн., з яких основний борг в сумі 8631,59 грн., інфляційні втрати в сумі 431,58 грн. та 3 % річних в сумі 222,06 грн., нараховані за період з 04.11.2010 р. по 12.09.2011 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27.07.2009 р. та 03.08.2009 р. між ВАТ „Чорномортехфлот” (покупець) та ТОВ „Титан Груп” (постачальник) були укладені договори поставки № 2707/09-01Пш та № 0308/09-01 відповідно, згідно п. 1.1. яких ПП „Титан Груп” як постачальник зобовязується передати у власність покупця пшеницю врожаю 2009 р., а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору поставки № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. кількість товару складає 4000 +/- 5 % метричних тонн на вибір постачальника. Ціна (з урахуванням ПДВ) однієї кількісної одиниці (МТ) складає 1048,00 грн. (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. загальна вартість товару, що поставляється за даним договором становить 3493333 ,33 грн. без ПДВ, сума ПДВ -698666,69 грн., разом з ПДВ 4192000,00 грн. +/- 5% в залежності від кількості товару.

Пунктом 4.1 договору № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. передбачено, що постачальник поставляє товар ж/д транспортом на умовах СРТ порт (ст. Макензієві гори, Придніпровський ж/д) згідно правил „Інкотермс” в редакції 2000 р., за винятком застережень, прямо передбачених даним договором.

У відповідності до п. 4.3. договору № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. покупець (або представник „Агро світ експорт) зобовязується заздалегідь за 3(три) дні до поставки, але в будь-якому разі не пізніше 27.07.2009 р. спрямувати постачальнику заявку на відвантаження товару.

Строк поставки загальної кількості товару становив з 27.07. по 31.08.2009 р. включно (п. 4.4. договору № 2707/09-01Пш).

Також відповідно до п. 3.2. договору поставки № 0308/09-01 від 03.08.2009 р. кількість товару складає 5000 +/- 5 % метричних тонн на вибір постачальника. Ціна (з урахуванням ПДВ) однієї кількісної одиниці (МТ) складає 1053,00 грн. (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору № 0308/09-01від 03.08.2009 р. загальна вартість товару, що поставляється за даним договором становить 4387500,00 грн. без ПДВ, сума ПДВ -877500,00 грн., разом з ПДВ 5265000,00 грн. +/- 5% в залежності від кількості товару.

Відповідно до п. 4.2 вказаних договорів зобовязання постачальника по поставці товару за даним договором вважаються виконаними з моменту передачі покупцю товару та належним чином оформлених документів на товар в порту.

У відповідності з п. 4.5 договорів поставка товару за кількістю та якістю відбувається відповідно до інструкцій П-6 (Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року) та П-7 (Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року).

Остаточна кількість товару в кожній окремій партії визначається згідно вивантаженої кількості товару в порту, що зазначена в товарно-транспортній накладній або у залізничній накладній на товар (п. 4.7 договорів).

Датою поставки партії товару є дата у накладній або у іншому належним чином оформленому первинному документі, який підписано повноважними представниками сторін (п. 4.8 договорів).

П. 5.1 договорів передбачено, що оплата товару, що поставляється за даним договором проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до 31 грудня 2009 року. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунки постачальника, відкриті в банківських установах (п. 5.2 договорів).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, укладені між ВАТ „Чорномортехфлот” та ТОВ „Титан Груп” договори поставки є підставою для виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказані договори є обов'язковими для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зясовано судом, на виконання договору поставки № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. ТОВ „Титан Груп” було поставлено ВАТ „Чорномортехфлот” пшеницю на суму 1492 572,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-249.1/4 від 31.08.2009 р.

При цьому слід зазначити, що поставлену ТОВ „Титан Груп” продукцію ВАТ „Чорномортехфлот” було отримано через уповноважену особу ОСОБА_1, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довіреності на отримання матеріальних цінностей № 780 від 31.07.2009 р. та вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаній видатковій накладній.

Крім того, на виконання умов договору поставки № 0308/09-01Пш від 03.08.2009 р. ТОВ „Титан Груп” було поставлено ВАТ „Чорномортехфлот” пшеницю на суму 717988,05 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00253.1 від 05.08.2009 р. та № РН-00295.2 від 01.09.2009 р. Вказану продукцію ВАТ „Чорномортехфлот” було отримано через уповноважену особу ОСОБА_1, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довіреності на отримання матеріальних цінностей № 813 від 05.08.2009 р. та вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаних видаткових накладних.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання ТОВ „Титан Груп” своїх зобовязань за укладеними з ВАТ „Чорномортехфлот” договорами поставки.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття ВАТ „Чорномортехфлот” товару від ТОВ „Титан Груп” є підставою виникнення у ВАТ „Чорномортехфлот” зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до оформлених видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вартість поставленої продукції відповідачем було сплачено частково, у звязку з чим заборгованість відповідача перед ТОВ „Титан Груп” за отриману продукцію склала 8631,59 грн.

Між тим 06.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Титан Груп” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросвіт Експорт” (новий кредитор) була укладена угода про відступлення права вимоги № 1ДП, відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе права вимоги здійснення оплати на поставлену сільськогосподарську продукцію, що належить первісному кредиторові за :

-договором № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. основний договір -1 (п. 1.1.1 договору);

-договором № 0308/09-01Пш від 03.08.2009 р. - основний договір -2 (п. 1.1.2 договору), що були укладені між первісним кредитором та ВАТ „Чорномортехфлот”.

У відповідності з п. 1.2. вказаного договору № 1ДП новий кредитор за цим договором одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобовязань за основним договором та можливих додаткових угод до нього в частині відступленого права. До нового кредитора переходять також права на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобовязань (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору № 1ДП право вимоги, що відступається за цим договором складає: за основним договором 1 7315,93 грн. (п. 2.1.1 договору), за основним договором 2 (п. 2.1.2 договору) 1315,66 грн., усього 8631,59 грн.

П. 2.2 договору № 1ДП передбачено, що вартість відступлення права вимоги у розмірі 8631,59 грн. новий кредитор незалежно від виконання боржником його обовязків перед новим кредитором повинен сплатити первісному кредитору шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок у строк до 23.09.2010 р.

У відповідності з п. 1. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених положень законодавства, основною умовою за якої виникає обов'язок боржника здійснити платіж новому кредиторові є одержання боржником письмового повідомлення із зазначенням в ньому грошової вимоги та відомостей про кредитора.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у жовтні 2010 року було направлено ВАТ „Чорномортехфлот” повідомлення про відступлення права вимоги згідно угоди № 1ДП від 06.09.2010 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Також позивачем було направлено ВАТ „Чорномортехфлот” лист-вимогу про сплату заборгованості в сумі 8631,59 грн. за договорами поставки № 2707/09-01Пш від 27.07.2009 р. та № 0308/09-01Пш від 03.08.2009 р. Проте, як вказує позивач, жодної відповіді від ВАТ „Чорномортехфлот” не було отримано, та погашення заборгованості не було здійснено. Однак, як зясовано судом, суму боргу ВАТ „Чорномортехфлот” визнало, про що свідчить підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.09.2010 - 04.11.2010 рр. за договором № 1ДП від 06.09.2010 р.

В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості ВАТ „Чорномортехфлот” за вказаними договорами поставки № 2707/09-01Пш і № 0308/09-01Пш в розмірі 8631,59 грн. на користь позивача.

Крім того, як зясовано судом, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 08.09.2011 р. ВАТ „Чорномортехфлот” змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Чорномортехфлот”.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості, що виникла за вище вказаними договорами поставки, відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

При цьому невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останнім не були виконані зобовязання з оплати продукції, хоча відповідач повідомлявся позивачем про необхідність погашення заборгованості.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат. Щодо порядку здійснення розрахунку суми інфляційних суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних мають враховуватися рекомендації щодо порядку розрахунку інфляційних, які надані Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Так, згідно вказаних рекомендацій індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума боргу за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних здійснюється з наступного місяця. Щодо порядку здійснення розрахунку суми інфляційних суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних має врахуватися сукупний індекс інфляції.

Враховуючи вищевказані рекомендації Верховного Суду України, суд вважає правильним здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 365,80 грн. за період з 04.11.2010 р. по 12.09.2011 року на суму боргу в розмірі 7315,93 грн., що виникла за договором № 2707/09-01Пш, із застосуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період. Також вірним є здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 65,78 грн. за період з 04.11.2010 р. по 12.09.2011 року на суму боргу в розмірі 1315,66 грн., що виникла за договором № 0308/09-01Пш.

Разом з тим слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в договорах поставки № 2707/09-01Пш та № 0308/09-01Пш не встановлено іншого відсотку, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання перед позивачем щодо здійснення оплати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних за період з 04.11.2010 р. (дата підписання акту звірки взаєморозрахунків) по 12.09.2011 р. в розмірі:

- 188,21 грн. на заборгованість за договором № 2707/09-01Пш в розмірі 7315,93 грн.,

- 33,85 грн. на заборгованість за договором № 0308/09-01Пш в розмірі 1315,66 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 9285,23 грн. (8631,59 грн. основного боргу + 431,58 грн. інфляційних втрат + 222,06 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт Експорт” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача, виходячи із заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт Експорт” до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот” про стягнення 9285,23 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот” (65026, м. Одеса, вул. Польська, 18; код ЄДРПОУ 01385479; п/р 26007100111761 в АКБ „Фінбанк”, МФО 328685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт Експорт” (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд.5А, літ. „Б-3”; код ЄДРПОУ 34391363; р/р 26002996105704 в філії ПАТ „ПУМБ” м. Харкова, МФО 350385) суму боргу в розмірі 8631/вісім тисяч шістсот тридцять одна/грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 431/чотириста тридцять одна/грн. 58 коп., 3% річних в сумі 222/двісті двадцять дві/грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011 р.