Рішення № 19024560, 02.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2011 р.Справа № 34/17-3537-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОМІЛЬ САНОК УКРАЇНА" до відповідача Приватного підприємства "Торгово-промислова група "Центр"

про стягнення 11965,82 грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності від 20.10.11р. В судове засідання 02.11.11р. не зявилися;

від відповідача: не зявилися;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Стоміль Санок Україна” звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Торгово-промислова група "Центр" заборгованості за поставлений товар у розмірі 11965,82грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.08.2011р. матеріали вищезазначеної позовної заяви надіслані за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3537-2011.

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом за адресами, підтвердженими даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.10.11р. В судове засідання представники не зявилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Враховуючи рекомендації, викладені в п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 і п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках”, з урахуванням конкретних обставин справи вчинення судом вищезазначених процесуальних дій є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

За видатковою накладною №РН-0005998 від 11.11.2010р., підписану та скріплену печатками сторін у справі, позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 11965,82грн. - професійний ущільнювач віконний S-917XR/E Rehau, професійний ущільнювач віконний S-918 XR/E Rehau, професійний ущільнювач віконний S-1252 E Salamander.

Внаслідок невиконання приватним підприємством "Торгово-промислова група "Центр" зобовязання щодо сплати грошових коштів за отриманий товар, 07.04.2011р. позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою №7, щодо сплати у встановлений законом строк вартості отриманого товару у повному обсязі.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Рівненського відділення ЦФ ПАТ „Кредобанк” від 25.10.11р. №19.06-16379/11 за період з 01.11.10р. по 01.10.11р. від ПП "Торгово-промислова група "Центр" на поточний рахунок ТОВ „Стоміль Санок Україна” грошові кошти не надходили.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобовязання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся до суду даним позовом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу приписів наведеної норми матеріального права вбачається, що ця норма містить загальне правило щодо моменту виникнення в покупця обов'язку з оплати придбаного товару, тобто момент з якого продавець має право вимагати виконання покупцем його обов'язку, проте нею не встановлений строк, протягом якого відповідне зобов'язання має бути виконане, а відтак і момент, з якого це зобов'язання є простроченим.

Тоді як строки (терміни) виконання зобов'язань законодавцем врегульовані у ст.530 даного кодексу, за якою якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, невиконання відповідачем обовязку щодо оплати поставленого товару, враховуючи настання терміну виконання зобовязання на підставі ст.530 Цивільного кодексу України (через сім днів від дня пред'явлення вимоги від 07.04.2011р. та повторно надісланої 17.10.11р.), надані позивачем докази наявності заборгованості станом на дату розгляду справи, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгово-промислова група "Центр" (код 36931149; адреса: 65003, м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва,111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоміль Санок Україна” (код 35953560; адреса: 33028, м. Рівне, вул.16 Липня,10; р/р 2600601211632 в Рівненському від. Центральної філії ПАТ „КРЕДОБАНК” м.Рівне, МФО 325365) заборгованість за поставлений товар у розмірі 11965(одинадцять тисяч девятсот шістдесят пять)грн.82коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 119(сто девятнадцять)грн.66коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 02.11.2011р.