Рішення № 19024348, 01.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2011 р.Справа № 6/17-3831-2011 За позовом Державне підприємство „Житомирський лікеро-горілчаний завод”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН”

про стягнення 38733 грн. 02 коп.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 04.03.2011р.

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Житомирський лікеро-горілчаний завод” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН” (далі - відповідач) про стягнення 38733 грн. 02 коп., з яких: 27050 грн. 44 коп. основний борг; 1376 грн. 24 коп. 3% річних; 2733 грн. 95 коп. пені; інфляційні витрати 3678 грн. 86 коп.; 7% штрафу за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів 1893 грн. 53 коп.; штраф за неповідомлення про зміну місця знаходження 2000 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно статті 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

17.10.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 29/2 купівлі продажу, згідно п. 1.1 якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу у власність, а Відповідач прийняти та оплатити продукцію Продавця.

Розділом 2 Договору визначена кількість, асортимент, вартість та якість продукції.

Порядок оплати визначений п. 3.2 Договору на умовах відстрочки платежу на 29

календарних днів.

31.01.2011 року відповідачу направлений акт звірки взаєморозрахунків в якому зазначена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 27050,44 грн. Вказаний лист повернутий поштою з приміткою „ВИБУЛИ” 08.02.2011 року.

Отже, Відповідач не повідомив позивача про фактичне своє місце знаходження чим порушив п. 9.4 договору, яким передбачено обовязок відповідача в разі зміни юридичної або фактичної адреси письмово повідомити про це позивача протягом пяти днів з дня здійснення змін.

Позивач свої зобов'язання за цим договором виконав та здійснив поставку товару у розмірах та у строки, передбачені договором. Так за період дії договору відповідачу поставлено товар:

-03.04.2009 року накладна № 454331 - на суму 69456,00 грн.,

-13.04.2009 року накладна № 454482 - на суму 127362,00 грн.,

-30.04.2009 року накладна № 729085 - на суму 136744,00 грн.,

-29.05.2009 року накладна № 743129 - на суму 32100,00 грн.,

-17.07.2009 року накладна № 451071 - на суму 168638,00 грн.,

-29.09.2009 року накладна № 045704 - на суму 99570,00 грн.

Всього передано товару на 633870,00 грн. За період дії договору відповідачем сплачено 606819,58 грн. останній платіж сплачено 05.01.2010 року.

Тобто, Відповідач свої зобов'язання за цим договором виконав частково, заборгувавши станом на 15.09.2011 року 27050,44 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відповідності до наведених вимог Законодавства України та вимог п. 6.1., 9.4. Договору, якими передбачені штрафні санкції, позивач нарахував пеню, інфляційні витрати, 3% річних, штраф у розмірі 2000грн. за кожний випадок неповідомлення щодо зміни юридичної або фактичної адреси та 7% штрафу за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів.

Позивачем правильно розраховано суми пені, інфляційних та штрафних санкцій.

Їх розмір становить 1376 грн. 24 коп. сплати 3% річних; 2733 грн. 95 коп. пені; 3678 грн. 86 коп. інфляційних;1893 грн. 53 коп. 7% штрафу за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 2000грн. штрафу за неповідомлення про зміну місцезнаходження.

Як вбачається з наданого позивачем в судовому засіданні Витягу з ЄДР місцезнаходженням відповідача є Одеська область, Тарутинський район, смт.Тарутине, вул..Панасенко капітана, 1, А.

Це ж місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Арія Вин” значиться і в, укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу №29/2 від 17.10.2008р.

Однак, за вказаною відповідач не знаходиться, що підтверджується повернення поштою ухвали, направленої відповідачу з відміткою поштового відділення про те, що адресат вибув до Одеси.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті державного мита та послуг на ІТЗ судового процесу

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арія Вин” (вул. Капітана Панасенка, 1-а смт. Тарутине, Тарутинський район, Одеської області, 65800, код - 31851793) на користь Державного підприємства „Житомирський лікеро-горілчаний завод” (вул. 1-го Травня, 38, м. Житомир, 10008, код - 00375504): 27050 гривень. 44 коп. основного боргу; 1376 гривнь 24 коп. сплати 3% річних; 2733 гривні 95 коп. пені; 3678 гривень 86 коп. інфляціцйних.; 1893 гривні 53 коп. спродати 7% штрафу за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів.; 2000 гривень штрафу за неповідомлення про зміну місцезнаходження; 387 гривень 33 коп.. держмита та 236гривень витрат за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної в порядку ст. 85 ГПК України

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.