Рішення № 19024079, 24.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2011 р.Справа № 5/17-3306-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонсон Контролс Україна”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Магус Білдінг Стандарт”

про стягнення 2625252,60 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 01.08.2011 року; ОСОБА_2 довіреність від 31.08.2011 року;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 24.10.2011р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 31.08.2011 року;

від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джонсон Контролс Україна», звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Магус Білдінг Стандарт», заборгованості за договором поставки № UA-BSYSH-09/2009 від 24.04.2009р. у розмірі 2625252,60 грн., з яких 2079312,00 грн. заборгованість за договором поставки, 157365,60 грн. пеня, 295262,31 грн. інфляційні витрати та 93312,69 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Поданий позов позивач обґрунтовував невиконанням з боку відповідача зобовязань взятих за договором поставки № UA-BSYSH-09/2009 від 24.04.2009р. в частині невиконання зобовязання по сплаті товару поставленого за договором посилаючись при цьому на ст.ст. 525,526,610,612,626,629,692 та 712 ЦК України та ст.ст. 193 та 265 ГК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-3306-2011 за вказаними позовними вимогами та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Разом з позовною заявою позивачем подано до господарського суду Одеської області заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на розрахункові банківські рахунки відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Магус Білдінг Стандарт”, у сумі 3146377,5 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором, не зреагував на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору. Позивач зазначив, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення Господарського суду у справі.

У звязку з невідповідністю суми, вказаної позивачем у заяві, позовним вимогам, господарський суд Одеської області, ухвалою про відкладення розгляду справи від 05.09.2011 року, витребував від позивача уточнення до заяви про забезпечення позову, відносно суми, яка підлягає арешту.

23.09.2011 року господарський суд Одеської області отримав уточнену заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову в якій позивач зазначив що сума 3146373 грн. була вказана помилково та виклав прохальну частину заяви у новій редакції, згідно якої просить суд накласти арешт на грошові кошти на рахунках відповідача у сумі 2625252 грн. 60 коп. в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2011 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки відповідача в межах заявленої до стягнення суми, в розмірі 2625 252 грн. 60 коп., до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами у справі № 5/1733062011, по суті.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2011р. судом було задоволено клопотання позивача про продовження терміну розгляду справи на 15 днів в порядку статті 69 ГПК України для можливості подання сторонами додаткових доказів, необхідних для правильного вирішення спору.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Магус Білдінг Стандарт», відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1 станом на 07.09.2011р., яким засвідчується той факт, що ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача. Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи, отже суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Тим більше, що згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У судовому засіданні 24.10.2011р., після повернення з нарадчої кімнати, в присутності представника позивача, судом, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, суд встановив:

24.04.2009 року між фірмою «Йорк Інтернешнл»зі 100% іноземним капіталом, правонаступником якої є Товариства з обмеженою відповідальністю “Джонсон Контролс Україна»( далі-Позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магус Білдінг Україна»( далі-Відповідач, Покупець ) було укладено договір № UA-BSYSH-09/2009 ( далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон Контролс Україна», ТОВ «Джонсон Контрас Україна»є правонаступником Фірми «Йорк Інтернешнл»з 100 % іноземним капіталом. Державну реєстрацію юридичної особи проведено 14.01.2010р. державним реєстратором Оболонського району м. Києва, про що зроблено запис за номером 10691450000025578.

Крім того 24.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Джонсон Контролс Україна»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Магус Білдінг Стандарт»уклали Додаткову угоду № 1 до договору № UA-BSYSH-09/2009, відповідно до п. 2 якої сторони обумовили викласти абзац основного договору із зазначенням, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Джонсон Контролс Україна»є правонаступником Фірми «Йорк Інтернешнл»100% іноземним капіталом.

Згідно з умовами п. 1.1. договору продавець зобовязався поставити , а покупець зобовязався прийняти й оплатити обладнання, згідно специфікації Додатку № 1 до договору, в асортименті і кількості узгодженими сторонам на умовах DDP-Одеса відповідно до ІНКОТЕРМС 2000 ( п. 3.1. договору ).

Пунктом 3.4. договору сторони обумовили, що поставка обладнання здійснюється продавцем протягом 10-ти днів з дати отримання 10% авансу, передбаченого п. 6.2. договору на рахунок продавця.

Пунктом 3.8 договору сторони визначили, що датою виконання продавцем зобовязань щодо поставки обладнання покупцю та переходу до покупця права власності на обладнання є дата підписання покупцем документу, що підтверджує передачу обладнання ( видаткова накладна, акт прийому-передачі ).

Договір, відповідно до п. 13.1, набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного і належного його виконання з урахуванням гарантійних зобовязань. Доказів припинення угоди в установленому порядку суду не надано.

На виконання умов договору № UA-BSYSH-09/2009 від 24.04.2009 року позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № РН-000163 від 22.07.2009р. на суму 468000, 00 грн. ( довіреність на отримання ТМЦ № 1 від 22.07.2009р. ); № РН-000256 від 10.11.2009р. на суму 2444796, 00 грн. ( довіреність на отримання ТМЦ № 2 від 03.11.2009р. ) та № РН-000257 від 10.11.2009р. на суму 234516,00 грн. ( довіреність на отримання ТМЦ № 3 від 06.11.2009р. ), копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отримане на суму 3147312,00 грн. обладнання розрахувався частково в сумі 1068000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а саме виписками від 29.04.2009р., 25.06.2009р., 21.07.2009р., 28.07.2009р., 10.08.2009р., 02.10.2009р., 13.10.2009р., 03.11.2009р., 05.11.2009р. та 11.11.2009р. При цьому аналіз наданих банківських виписок свідчить проте, що в останніх є посилання на оплату за договором № UA-BSYSH-09/2009 від 24.04.2009 року

Часткова оплата відповідачем поставленого обладнання свідчить про фактичне визнання ним заборгованості за договором № UA-BSYSH-09/2009 від 24.04.2009 року. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.09.2009 року у справі № 8/020-09.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 17.05.2010р. за вихідним номером 345-010 з проханням сплатити заборгованість у сумі 2079312,00 грн. ( копії доказів про направлення претензії містяться в матеріалах справи). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів сплати відповідачем суми боргу суду не надано.

Таким чином, несплата відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Магус Білдінг Стандарт»заборгованості за договором № UA-BSYSH-09/2009 від 24.04.2009 року у розмірі 2079312,00 грн. стала підставою для позивача для нарахування до сплати відповідачу пені у розмірі 157365,60 грн., трьох відсотків річних у розмірі 93312,69 грн. та інфляційних витрат у розмірі 295262,31 грн., загалом 2625252, 60 грн. та звернення до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач передав відповідачу товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 2079 312,00 підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме договором № UA-BSYSH-09/2009 від 24.04.2009 року., видатковими накладними № РН-000163 від 22.07.2009р., № РН-000256 від 10.11.2009р. та № РН-000257 від 10.11.2009р., випискою з банку щодо часткової оплати відповідачем вартості товару ( обладнання ), претензією.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в сумі 2079 312,00 грн. не надано.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 2079 312,00 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 93 312,69грн., розрахованих за період з 01 січня 2010р. по 30 червня 2010р. з врахуванням основного боргу в розмірі 2079 312,00грн., пеня у розмірі 157365,69 грн., нарахована відповідно до п. 8.5. договору за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, а також інфляції втрати в сумі 295 262,31грн., розраховані з 01 січня 2010 року по 30 червня 2011р. (включно) з врахуванням заборгованості в сумі 2079312,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення 157365,60 грн. - пені, згідно розрахунку позивача за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, підлягає задоволенню, так як вказана вимога передбачена умовами п. 8.5 договору, укладеного між сторонами, де вказано, що у випадку прострочення розрахунку в повному обсязі згідно з п. 6.2. договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 % але не більш 5 % від вартості обладнання, за кожен тиждень прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами повязаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 93 312,69 грн. та інфляційних витрат у розмірі 295262,31 грн. підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, позов підлягає задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магус Білдінг Стандарт»(65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 28, код ЄДРПОУ 33216126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон Контролс Україна»(04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, корпус 25, код ЄДРПОУ 25404833) заборгованість у розмірі 2079312 (два мільйона сімдесят девять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп.; пеню у розмірі 157365 (сто пятдесят сім тисяч триста шістдесят пять) грн. 60 коп.; інфляційні витрати у розмірі 295262 (двісті девяносто пять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 31 коп.; 3% річних у розмірі 93312 (девяносто три тисячі триста дванадцять) грн. 69 коп.; державне мито у розмірі 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 26.09.2011р. скасувати.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 листопада 2011 р.