Рішення № 19023780, 21.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2011 р.Справа № 27/17-3386-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-інженерний центр "Потенціал-4";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зелений шлях"

про стягнення 1624,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-інженерний центр "Потенціал-4" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зелений шлях", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 22436,53грн., з яких 20812,50 грн. основний борг, 376,71 грн. пеня, 770,06 грн. інфляційні, 477,26 грн. 3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір купівлі-продажу №28/1010 від 27.10.2010р., на умовах якого позивачем було здійснено передплату у розмірі 20812,50 грн., на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №28/1010 від 27.10.2010р., між тим, у передбачений умовами договору строк ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" передачу товару у власність позивача не здійснило, що стало підставою для звернення з даними позовними вимогами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2011р. порушено провадження у справі № 27/17-3386-2011 та призначено справу до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.09.2011р. представник відповідача не заперечував проти існування боргових зобовязань перед позивачем, та повідомив суд, що має намір врегулювати спір мирним шляхом, погасивши існуючу заборгованість, в звязку з чим просив суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2011р. надав до суду докази сплати основної суми боргу, при цьому, письмового відзиву та будь-яких заперечень по суті спору та щодо нарахування відповідачу штрафних санкцій не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

27 жовтня 2010 року між ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" (надалі продавець) та ТОВ Науково-інженерний центр "Потенціал-4" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № 28/1010 (надалі - договір), згідно якого продавець зобовязався здійснити поставку та передати у власність покупця контейнерне обладнання б.у., в асортименті та за ціною відповідно до п. 2 даного договору, а покупець - прийняти та сплатити його відповідно до умов даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає товар у власність покупця та здійснює його поставку покупцю відповідно до виставленого продавцем рахунку-фактури в асортименті та за відповідними цінами.

Згідно до п. 2.2 договору, загальна сума за договором визначається кількістю проданого обладнання і відповідає сумі, яка зазначена у рахунку-фактурі продавця.

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що покупець здійснює передплату на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури у обсязі 100% загальної суми договору на протязі одного банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури продавцем.

У відповідності до п. 4.1 договору, продавець зобовязаний здійснити поставку товару та передати його уповноваженому представнику покупця на протязі десяти робочих днів з моменту отримання передплати згідно п. 3.1 даного договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що передача товару покупцю оформлюється по накладній, яка підписується уповноваженими представниками сторін і є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, продавець несе зобовязання за якістю товару та його своєчасною поставкою.

На виконання умов зазначеного договору, 27.10.2010 року ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" виставило до сплати ТОВ Науково-інженерний центр "Потенціал-4" рахунок-фактуру №28/1010 від 27.10.2010р. на суму 20812,50 грн., що становить вартість контейнера порожнього 20 футів (а.с. 32).

Як встановлено матеріалами справи, згідно виписки банку з особового рахунку позивача, 26.10.2010р. ТОВ Науково-інженерний центр "Потенціал-4" здійснило перерахування грошових коштів у сумі 20812,50 грн., в якості сплати за 20 футовий контейнер, згідно рахунку №28/1010 від 27.10.2010р. на розрахунковий рахунок відповідача.

Разом з тим, в порушення умов договору ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" фактичну поставку оплаченого позивачем товару не здійснило.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" претензію вих. №44 від 04.03.2011р. та №151 від 20.07.2011р., з вимогою щодо повернення у добровільному порядку грошових коштів у розмірі 20812,50 грн. Також, даними претензіями відповідача попереджено, що в разі невиконання останнім вказаних вимог, ТОВ Науково-інженерний центр "Потенціал-4" буде змушене звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Зазначені претензії були отримані відповідачем 09.03.2011р. та 25.07.2011р., що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення, між тим, залишені ним без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором купівлі-продажу №28/1010 від 27.10.2010р. пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, умовами договору №28/1010 від 27.10.2010р. встановлено обовязок відповідача здійснити поставку товару протягом десяти робочих днів з моменту отримання передплати, при цьому, грошові кошти в якості попередньої оплати за товар були отримані ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" 26.10.2010 року, отже, передача товару за договором №28/1010 від 27.10.2010р. у власність позивача мала бути здійснена відповідачем в строк до 11.11.2010 року.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено виконання ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" належним чином зобовязань за договором купівлі-продажу №28/1010 від 27.10.2010р. в частині передачі товару у власність позивача, а також не надано будь яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" у встановлений договором строк не здійснив поставку товару, в звязку з чим, вимоги позивача про повернення попередньої оплати у розмірі 20812,50 грн. є цілком обґрунтованими.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема з питання про припинення провадження у справі щодо частини позовних вимог. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

Як встановлено матеріалами справи, під час розгляду справи, а саме 19.10.2011р. відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 20812,50 грн., згідно платіжного доручення №214 з призначенням платежу „Повернення передоплати, згідно листа №151 від 20.07.2011р. за контейнер”.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на 19.10.2011р. ТОВ "Торговий дім "Зелений шлях" перерахувало грошові кошти у розмірі 20812,50 грн., які були перераховані позивачем в якості попередньої оплати за товар за договором купівлі-продажу товару №28/1010 від 27.10.2010р., суд одночасно із рішенням постановив ухвалу, на підставі п.п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якою провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ Науково-інженерний центр "Потенціал-4" про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20812,50 грн. припинив, в звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення строку передачі товару, встановленого п. 4.1 даного договору, продавець оплачує покупцю пеню у розмірі 0,01 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочки.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та договору.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст.231 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, із вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачена пунктом 7.2 договору №28/1010 від 27.10.2010р. пеня у розмірі 0,01 % за порушення строку передачі товару не суперечить нормам чинного законодавства та правомірно застосована позивачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 376,71 грн. за період з 10.11.2010р. по 10.05.2011р., що становить 181 день, а також те, що сторонами встановлено саме такий вид штрафної санкції та її розмір, що цілком узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України та ніяким чином не суперечить нормам діючого законодавства України, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, положення норми ст.536 ЦК України є загальними та такими, що встановлюють обовязок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, але для окремих видів договорів діють спеціальні правила встановлення і нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (поставка, купівля-продаж, банківський або фінансовий кредит тощо).

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 770,06 грн. за період прострочення з грудня 2010 року по липень 2011 року включно та 3% річних у розмірі 477,26 грн. за період прострочення - з 10.11.2010р. по 15.08.2011р., вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Науково-інженерний центр "Потенціал-4" в частині стягнення з відповідача 376,71 грн. пені, 770,06 грн. інфляційних та 477,26 грн. 3% річних.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та основна сума боргу була сплачена ним під час розгляду справи, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зелений шлях" (65113, м. Одеса, пр-кт Академіка Глушка, буд. 1, кв.16, ід. код 36501411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-інженерний центр "Потенціал-4" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.2, оф.1.1, ід. код 19029383) 376/триста сімдесят шість/грн. 71 коп. пені, 770/сімсот сімдесят/грн. 06 коп. інфляційних, 477/чотириста сімдесят сім/грн. 26 коп. 3% річних, 224/двісті двадцять чотири/грн. 36 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 26.10.2011р.