Рішення № 19023627, 19.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2011 р.Справа № 16/15-09-545 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 32 від 01.01.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 56 від 12.10.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Придніпровська залізниця” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 120140,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Придніпровська залізниця” ( далі по тексту ДП „Придніпровська залізниця”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі по тексту ДП „Іллічівський морський торговельний порт”) про стягнення штрафу в сумі 150040,00 грн., нарахованого позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України через неправильно зазначеної відповідачем як вантажовідправником маси вантажу, переданого ДП „Придніпровська залізниця” до відправлення.

В процесі розгляду справи позивачем на підставі заяви від 25.07.2009р. було зменшено розмір позовних вимог до суми 120140 грн. у звязку із помилковим визначенням первісної ціни позову.

Ухвалою суду від 16.03.2009р. провадження у справі № 16 / 15 09 545 було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України у звязку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення повязаних з нею наступних справ, що перебувають в провадженні господарського суду Дніпропетровської області: справи № 22/73-09 за позовом відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, державного підприємства „Придніпровська залізниця” про стягнення 115331,54 грн. матеріальної шкоди; справи № 22/74-09 за позовом відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, державного підприємства „Придніпровська залізниця” про стягнення 101733,05 грн. матеріальної шкоди; справи № 22/80-09 за позовом відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, державного підприємства „Придніпровська залізниця” про стягнення 76918,37 грн. матеріальної шкоди; справи № 22/81-09 за позовом відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, державного підприємства „Придніпровська залізниця” про стягнення 48564,12 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 03.10.2011р. провадження у даній справі на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України було поновлено у звязку із усуненням обставин, які зумовили його зупинення.

Відповідач, не надаючи письмового відзиву на позов, звернувся до суду із клопотанням про застосування положень ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до суми 12014,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі накладних №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160 ДП „Іллічівський морський торговельний порт” було передано вантаж руду марганцеву 0-9,5 мм фракції (вміст Mn 44% MIN) загальною масою 744650 кг. для його відправлення залізничним транспортом. Названий вантаж був завантажений у вагони №№ 52797859, 53590121, 52797404, 56557978, 56522733, 56558042, 56557614, 53606596, 66788464, 66812439, 52810587 та прийнятий до відправлення на станції Іллічівськ Одеської залізниці, про що свідчать відповідні відмітки на зворотньому боку даних накладних. Накладі були скріплені підписом представника відповідача на підтвердження правильності внесених у накладну відомостей. Станцією та залізницею призначення у даних накладних було вказано станцію Нікополь Придніпровської залізниці, а одержувачем вантажу ВАТ „Нікопольський завод феросплавів”.

Згідно зі ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положеннями ст. 1, 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.1998р. № 457 (з подальшими змінами та доповненнями; далі по тексту Статут залізниць України) залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця. Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Накладною, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про залізничний транспорт” від 04.07.1996р. № 273/96-ВР (з подальшими змінами та доповненнями) залізничним транспортом є виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо. Залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. В свою чергу, відповідно до п. 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. № 262 (з подальшими змінами та доповненнями) Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзв'язку. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансзв'язку. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

З огляду на наявні в матеріалах справи накладні №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160, скріплені підписом представника відповідача та прийняті до відправлення Одеською залізницею як структурним підрозділом Укрзалізниці, господарський суд на підставі п. 6 Статуту залізниць України, ст.ст. 908, 909 ЦК України дійшов висновку про укладення між названими особами договору перевезення вантажу залізничним транспортом, істотні умови якого відображені у названих накладних.

Так, вантаж, прийнятий залізницею до перевезення за накладними №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160, було доставлено на станцію Нікополь Придніпровської залізниці 04.08.2008р., що підтверджується відмітками на зворотньому боку цих провізних документів.

Положеннями ст. 48 Статуту залізниць України встановлено, що вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній, після внесення усіх належних залізниці платежів. Одержувач розписується в дорожній відомості про одержання вантажу.

У відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Крім того, в силу положень ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі зокрема прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

При отриманні вантажу за накладними №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160 на станції Нікополь Придніпровської залізниці його отримувачу - ВАТ „Нікопольський завод феросплавів”, останній в порядку ст. 52 Статуту залізниць України звернувся до голови станції Нікополь із заявками на проведення контрольного зважування товару, що був доставлений залізницею у вагонах №№ 52797859, 53590121, 52797404, 56557978, 56522733, 56558042, 56557614, 53606596, 66788464, 66812439, 52810587 за вищеназваними накладними.

За наслідком проведення контрольних зважувань вантажу у вищезазначених вагонів було складено комерційні акти за підписами посадових осіб станції Нікополь Придніпровської залізниці, з яких вбачається наступне:

-за комерційним актом АА № 017021/128 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 53606596, відправленого за накладною № 41964128, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 3050 кг.;

-за комерційним актом АА № 017022/129 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 56522733, відправленого за накладною № 41964129, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 15350 кг.;

-за комерційним актом АА № 017023/130 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 56558042, відправленого за накладною № 41964207, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 6300 кг.;

-за комерційним актом АА № 017024/131 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 56557614, відправленого за накладною № 41964208, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 3300 кг.;

-за комерційним актом АА № 017029/136 від 05.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 66788464, відправленого за накладною № 41964377, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 4350 кг.;

-за комерційним актом АА № 017030/137 від 08.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 52810587, відправленого за накладною № 41964578, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 10000 кг.;

-за комерційним актом АА № 017028/135 від 05.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 66812439, відправленого за накладною № 41964380, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 13400 кг.;

-за комерційним актом АА № 017020/127 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 56557978, відправленого за накладною № 41964159, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 6950 кг.;

-за комерційним актом АА № 017019/126 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 52797404, відправленого за накладною № 41964161, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 3300 кг.;

-за комерційним актом АА № 017017/124 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 52797859, відправленого за накладною № 41964163, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 9750 кг.;

-за комерційним актом № АА 017018/125 від 04.08.2008р. при перевірці ваги вантажу у вагоні № 53590121, відправленого за накладною № 41964160, встановлено недостачу руди марганцевої у кількості 5300 кг.

Згідно зі ст. 53 Статуту залізниць України якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Таким чином, посилаючись на невірно визначену вантажовідправником ДП „Іллічівський морський торговельний порт” масу вантажу, який був переданий до відправлення залізничним транспортом загального користування за накладними №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160, ДП „Придніпровська залізниця” як учасник правовідносин перевезення, яким було виявлено невідповідність відомостей про вантаж, вказаним у товаросупровідній документації, їх фактичним даним, звернулось до суду із даним позовом про стягнення штрафу на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України в розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за вищезазначеними накладними в загальній сумі 120140,00 грн.

Положеннями ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовзання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

В свою чергу, в силу положень ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобовязання. Особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства, право на неустойку виникає у кредитора в зобовязанні у випадку порушення умов даного правовідношення іншою особою боржником, який, в свою чергу, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що допущене порушення сталося за відсутності його вини. Саме тому, при вирішенні даного спору та встановлення наявності у ДП „Придніпровська залізниця” правових підстав для нарахування до сплати відповідачу спірної суми штрафних санкцій, слід встановити факт порушення останнім прийнятих на себе зобовязань.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів та з актів цивільного законодавства, до яких згідно зі ст. 4 ЦК України також належать постанови Кабінету Міністрів України. Зобовязання, в свою чергу, в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом, між відповідачем та залізницею було укладено договір перевезення вантажу, що підтверджується накладними №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160. Сторони уклали цей договір у спосіб, визначений Статутом залізниць України, у звязку з чим, правовідносини з його виконання, відповідно, регулюються положеннями даного нормативного акту. Права та обовязки сторін у даному правовідношенні визначаються та регулюються в тому числі Статутом залізниць України, яким на вантажовідправника в даному випадку відповідача покладені обовязки внесення до накладних точних, повних та правильних відомостей про вантаж. Ці обовязки вантажовідправника закріплені зокрема у положеннях ст. 24 Статуту залізниць України, згідно з якими вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Факт порушення даного обовязку з боку ДП „Іллічівський морський торговельний порт” підтверджується комерційними актами АА № 017021/128 від 04.08.2008р., АА № 017022/129 від 04.08.2008р., АА № 017023/130 від 04.08.2008р., АА № 017024/131, АА № 017029/136 від 05.08.2008р., АА № 017030/137 від 08.08.2008р., АА № 017028/135 від 05.08.2008р., АА № 017020/127 від 04.08.2008р., АА № 017019/126 від 04.08.2008р., АА № 017017/124 від 04.08.2008р., АА № 017018/125 від 04.08.2008р.вагоні № 53590121, на підставі яких у кожному вагоні, до якого було завантажено передану до відправлення відповідачем руду марганцеву, було виявлено недостачу цього товару.

При цьому, в силу положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення зокрема обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відсутність вини залізниці у згаданій недостачі вантажу, переданого до відправлення за накладними №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160, так само як і факт того, що виявлена ДП „Придніпровська залізниця” недостача перевищує нормативи природної втрати вантажу при його перевезенні, були встановлені постановами Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі № 3/409-09(22/73-09), від 24.12.2009р. по справі № 22/74-09, від 13.01.2011р. № 17/67-10(22/80-09), від 12.04.2011р. по справі № 17/361-10(5/77-10(22/81-09). Названими судовими актами було залишено без змін судові рішення господарського суду Дніпропетровської області, якими за наслідком розгляду позовів ВАТ „Нікопольський завод феросплавів” зокрема до ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, ДП „Придніпровська залізниця” про відшкодування збитків, завданих недостачею вантажу, прийнятого за вищезазначеними накладними, відповідальність за виявлену недостачу руди марганцевої, яка була встановлена комерційними актами АА № 017021/128 від 04.08.2008р., АА № 017022/129 від 04.08.2008р., АА № 017023/130 від 04.08.2008р., АА № 017024/131, АА № 017029/136 від 05.08.2008р., АА № 017030/137 від 08.08.2008р., АА № 017028/135 від 05.08.2008р., АА № 017020/127 від 04.08.2008р., АА № 017019/126 від 04.08.2008р., АА № 017017/124 від 04.08.2008р., АА № 017018/125 від 04.08.2008р., шляхом відшкодування завданих вантажоотримувачу збитків було покладено саме на ДП „Іллічівський морський торговельний порт”. Обґрунтовуючи дані висновки, господарські суди посилались на положення п. а ст. 111 Статуту залізниць України, оскільки вантаж прибув до його одержувача у непошкоджених вагонах, завантажених силами та засобами ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, без ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт того, що вантаж, переданий до відправлення залізничним транспортом за накладними №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160 було доставлено у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, був встановлений вищезазначеними судовими рішеннями, а, отже, є преюдиціальним та не потребує повторного доказування при вирішенні цієї справи.

Крім того, слід відзначити, що ДП „Іллічівський морський торговельний порт” взагалі не було надано суду будь-яких доказів, підтверджуючих інші підстави виявленої недостачі руди марганцевої, яка перевозилась за вищезазначеними накладними, що, в тому числі, свідчить саме про невірне визначення відповідачем як вантажовідправником маси переданого до перевезення вантажу.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, беручи до уваги факти, встановлені постановами Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі № 3/409-09(22/73-09), від 24.12.2009р. по справі № 22/74-09, від 13.01.2011р. № 17/67-10(22/80-09), від 12.04.2011р. по справі № 17/361-10(5/77-10(22/81-09), обставини, викладені у комерційних актах АА № 017021/128 від 04.08.2008р., АА № 017022/129 від 04.08.2008р., АА № 017023/130 від 04.08.2008р., АА № 017024/131, АА № 017029/136 від 05.08.2008р., АА № 017030/137 від 08.08.2008р., АА № 017028/135 від 05.08.2008р., АА № 017020/127 від 04.08.2008р., АА № 017019/126 від 04.08.2008р., АА № 017017/124 від 04.08.2008р., АА № 017018/125 від 04.08.2008р., господарський суд дійшов висновку, що ДП „Іллічівський морський торговельний порт” як вантажовідправником було невірно визначено масу руди марганцевої, переданої до відправлення залізничним транспортом загального користування за вищезазначеними накладними. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем в порушення приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України, надано не було.

Таким чином, господарський суд відзначає, що відповідачем були порушені прийняті на себе зобовязання, які випливають з положень ст. 24 Статуту залізниць України, щодо включення до накладних №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160 точних, повних та правильних відомостей про вантаж, що, в свою чергу, є підставою для застосування до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” штрафних санкцій, передбачених ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України у вигляді стягнення штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за усіма переліченими вище накладними.

З накладних №№ 41964128, 41964129, 41964207, 41964208, 41964377, 41964578, 41964380, 41964159, 41964161, 41964163, 41964160 вбачається, що загальний розмір провізної плати за перевезення вантажу в сукупності складає 24028 грн. Керуючись положеннями ст. 24, 118, 124 Статуту залізниць України, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було обґрунтовано нараховано до сплати відповідачу штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за усіма переліченими вище накладними в сумі 120140,00 грн.

Однак, з огляду на звернення ДП „Іллічівський морський торговельний порт” до суду з клопотаннями про застосування судом наданого йому законом права на зменшення штрафних санкцій, суд вважає правомірним при вирішенні даного спору застосувати приписи діючого законодавства, якими врегульовані питання зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги покладення на ДП „Іллічівський морський торговельний порт” за вищенаведеними рішеннями господарського суду Дніпропетровської області відповідальності за недостачу вантажу у вигляді стягнення на користь вантажоотримувача збитків в загальній сумі 342547,08 грн., які стали наслідком невірного включення відповідачем до накладних відомостей про масу переданого до відправлення вантажу, відсутність будь-якої майнової шкоди, завданої позивачу як кредитору у спірному зобовязанні внаслідок допущеного відповідачем порушення його умов, що, в свою чергу, свідчить про невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, та взагалі значний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд, керуючись приписами ч.1 ст. 233 ГК України, ст. 43, п. 3 ч.1 ст. 83, ГПК України, вважає за правомірне частково задовольнити клопотання ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та зменшити суму заявленої до стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу з 120140,00 грн. до суми 30035,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Таким чином, позов ДП „Придніпровська залізниця” про стягнення з відповідача штрафу за невірне визначення у накладних, за якими здійснювалось перевезення руди марганцевої залізничним транспортом, маси переданого до відправлення вантажу, з урахуванням застосування судом наданого йому права на зменшення розміру штрафних санкцій, підлягає задоволенню частково на суму 35 035 грн. Враховуючи вищевикладене, з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” слід стягнути на користь ДП „Придніпровська залізниця” штраф в сумі 35035,00 грн. відповідно до ст.ст. 4, 11, 509, 525, 526, 549, 550, 610, 611, 617, 625, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 24, 52, 53, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.1998р. № 457 (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 35, 43, 83 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 509, 525, 526, 549, 550, 610, 611, 617, 625, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 24, 52, 53, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.1998р. № 457 (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44-49, 82-84 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26006000012 у ДФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 306964) штраф в сумі 35035 грн. 00 коп. /тридцять пять тисяч тридцять пять грн. 00 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 1201 грн. 40 коп. /одна тисяча двісті одна грн. 40 коп./, витрати на оплату послуг з інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24.10.2011р.

Суддя Желєзна С.П.