Рішення № 19023207, 26.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа№ 5015/5301/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Форс», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Сервісний центр «Діамант», с. Наварія,

про стягнення 540722,88 грн.

За участю представників:

від позивача - Моренко Ю.І. - - представник,

від відповідача не з»явився,

Суть спору: ТзОВ «Форс», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»540722,88 грн. заборгованості за поставлене обладнання, трьох процентів річних та інфляційних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов Договору № 95 від 31.08.2009 р., а також нормами ст.ст. 11. 16, 526, 539, 549. 550, 551, 611, 625, 712 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні подав довідку банку, якою підтверджується часткова сплата відповідачем заборгованості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає наявність 485000 грн. заборгованості станом на 19.10.2011 р. та просить розстрочити виконання рішення суду на один рік в зв»язку з його важким економічним становищем.

Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалі суду від 03.10.2011 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 229 ГК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі 31 серпня 2009 р. укладено Договір № 95 постачання. На підставі цього договору по довіреностях № 464 від 24 листопада 2009 р., № 429 від 27 жовтня 2009 р., № 494 від 10 грудня 2009 р., № 523 від 24 грудня 2009 р. через ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 1587048 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними № 0000003087 від 24.11.2009 р., № 0000002902 від 02.11.2009 р., № 0000003270 від 10 грудня 2009 р., № 0000003443 від 24.12.2009 р. За отриману продукцію відповідач розрахувався частково, сплативши до звернення позивача з позовом до суду 1092912 грн. Ще 10000 грн. відповідачем сплачено 18.10.2011 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду. Враховуючи наведене, а також те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення заборгованості, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 485000 грн. заборгованості. Провадження у справі в частині стягнення 10000 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Судом не береться до уваги здійснена відповідачем 22.10.2009 р. сплата 864 грн., оскільки згідно з цільовим призначенням платежу вказана сума становила «оплату за тех. обслуговування обладнання згідно рахунку від 19.01.2009 р.», тоді як Договір № 95 укладено сторонами 31 серпня 2009 р. і поставки здійснювались протягом листопада-грудня 2009 р.

За наведених обставин, враховуючи норми п.5.4. Договору № 95, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 33356,01 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов»язання з сплати 495000 грн. з грудня 2010 р. по червень 2011 р. включно та 12366,87 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошових зобов»язань протягом 31 дня у 2010 р. та протягом 273 днів у 2011 р.

З огляду на збитковість відповідача, що підтверджується Балансом та Звітом про фінансові результати, а також довідкою з банківської установи, враховуючи наявність у відповідача заборгованості по заробітній платі та по сплаті єдиного податку. Суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду на підставі ст. 121 ГПК України терміном на чотири місяці шляхом сплати сум, присуджених до стягнення, рівними частинами.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82, 83 84, 116-117, 121 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(81105, с. Наварія, вул. Шкільна, 2/3, код ЄДРПОУ 32764382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форс»(02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 13-а, код ЄДРПОУ 30312466) 485000 грн. заборгованості, 33356,01 грн. інфляційних, 12366,87 грн. трьох процентів річних, 5407,23 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстроченням виконання рішення суду на чотири місяці шляхом сплати суми присудженої до стягнення рівними частинами щомісячно.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Провадження у справі в частині стягнення 10000 грн. заборгованості припинити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

СуддяБортник О.Ю.

Повне рішення складено 31.10.2011 р.