Рішення № 19023151, 05.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.11 Справа№ 5015/5020/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс», м.Львів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про зобовязання не створювати перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном та передати ТзОВ «Світлосервіс»нежилові приміщення, площею 243,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс», м.Львів

про визнання права власності на нежилові приміщення, площею 243,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 20.04.2011р.);

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_4 адвокат (свідоцтво НОМЕР_2 від 24.09.2008р.);

від позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4 адвокат (свідоцтво НОМЕР_2 від 24.09.2008р.);

від відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 20.04.2011р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс» подало позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про зобовязання не створювати перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном та передати ТзОВ «Світлосервіс»нежилові приміщення, площею 243,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс», м. Львів, про визнання права власності на приміщеннями площею 243,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.09.2011р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.09.2011р. В судовому засіданні 21.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 05.10.2010р. у зв»язку із поданням зустрічного позову.

Ухвалою суду від 30.09.2011р. було прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення, площею 243,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 для спільного розгляду з первісним позовом у справі №5015/5020/11. Розгляд зустрічного позову призначено на 05.10.2011р.

Представник позивача первісний позов підтримав, просив його задоволити повністю, проти зустрічного позову заперечив просив відмовити у його задоволенні. Відзив на зустрічний позов не подав. Зокрема зазначив, що 02.03.2011р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу приміщень, за яким позивач придбав нежилові приміщення, площею 243,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 Згідно із п.1. договору, продавець зобовязався передати відчужуване приміщення позивачу протягом 10-ти днів з моменту підписання договору за актом приймання-передачі. Не зважаючи на вимоги позивача за первісним позовом викладені у надісланих відповідачу за первісним позовом у листах від 15.03.2011р.; від 25.03.2011р. та від 08.04.2011р., останній цю умову договору не виконав.

Представник відповідача первісний позов заперечив, а зустрічний позов підтримав, з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в порушення умов договору позивач за первісним позовом не сплатив суму договору, акт приймання-передачі приміщень сторонами підписаний не був, договір нотаріально не посвідчувався, не зважаючи на пропозицію відповідача за первісним позовом, отже, такий договір є нікчемним. Просив суд у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задоволити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.

02.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс»(покупець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за яким продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов»язується оплатити на нижченаведених умовах нежитлове приміщення, площею 243,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту договір купівлі-продажу).

Пунктом 1 договору купівлі-продажу передбачено, що відповідач зобов'язувався передати вказане приміщення позивачу протягом 10-ти днів з моменту підписання договору за актом приймання-передачі.

В п.4 договору купівлі-продажу сторони погодили, що продаж має бути вчинено за погодженою сторонами сумою 60000,00 грн. до 20.03.2011р. Договір вважається виконаним покупцем після повного розрахунку за договором і здійснення його державної реєстрації. Порушення цього пункту є підставою для розірвання договору і відшкодування збитків.

Відповідно до п.5 договору купівлі-продажу право власності на відчужуване приміщення переходить до покупця після державної реєстрації.

За умовами п.10 договору купівлі-продажу цей договір після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення, повного розрахунку підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації договір вважається укладеним.

Оскільки відповідач за первісним позовом не передав позивачу за первісним позовом нежитлове приміщення, площею 243,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, позивач за первісним позовом у зв»язку з цим неодноразово звертався до відповідача за первісним позовом з листами-вимогами від 15.03.2011р.; від 25.03.2011р. та від 08.04.2011р., які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Позивач за первісним позовом, посилається на те, що він як власник має право володіти, користуватись та розпоряджатись приміщенням згідно ст.317 ЦК України, а відповідач за первісним позовом перешкоджає йому в реалізації своїх прав власника нежитлового приміщення.

Відтак, позивач за первісним позовом просить зобов»язати Фізичну особупідприємця ОСОБА_2 не створювати перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном та передати ТзОВ «Світлосервіс»нежилові приміщення, площею 243,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Розглянувши зустрічний позов судом встановлено:

Згідно договору купівлі-продажу 33/100 частини від 25.12.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 25.12.2003р. ОСОБА_5, р.НОМЕР_3, Фізична особапідприємець ОСОБА_2 придбав частину коренеплодосховища площею 122,0 м2, що розташоване на АДРЕСА_2.

У 2007 році Фізичною особою-підприємцем самовільно здійснено реконструкцію будівлі із збільшенням висоти підвалу та надбудовою 1-го поверху, внаслідок чого його площа збільшилась і становить 243,5 м2.

16.11.2007р. Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»проведено технічну інвентаризацію реконструйованої будівлі та видано новий технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2.

Позивач за зустрічним позовом посилаючись на ст.182 ЦК України зазначає, що право власності на нежитлові приміщення до ТзОВ «Світлосервіс»не перейшло, оскільки не було проведено його державну реєстрацію. Крім того, в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу він не був посвідчений нотаріально, сума, за купівлю приміщення ТзОВ «Світлосервіс»не оплачена.

Відтак, позивач за первісним позовом посилаючись на те, що він залишився власником приміщення, на підставі ст.392 ЦК України, подав зустрічний позов з метою захисту належного йому права власності на нежитлове приміщення площею 243,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно ст.628-629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Незважаючи на те, що при укладенні договору сторони погоджують його умови на власний розсуд, при цьому умови договору не повинні суперечити Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В п.10 договору купівлі-продажу сторони погодили, що цей договір після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення, повного розрахунку підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації договір вважається укладеним.

Згідно ч.1 та ч.4 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Як вбачається із укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 02.03.2011р., такий не був нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відтак, укладений між сторонами договір купівлі-продажу є нікчемним і таким, що не породив для сторін правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»№ 1952-ІУ від 01.07.2001р. з наступними змінами та доповненнями державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об»єктами нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об»єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Речові права на нерухоме мано, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов»язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Отже, зважаючи на вищенаведені норми, до проведення державної реєстрації з часу прийняття в експлутатацію об»єкту нерухомості право власності на таку річ не виникає. Тобто відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за особою, яка набула право власності на таке майно у встановленом законом порядку, порушує встановлений Конституцією України принцип захисту та пріоритету права власності.

Згідно п.4 договору купівлі-продажу продаж має бути вчинено за погодженою сторонами сумою 60000,00 грн. до 20.03.2011р. Договір вважається виконаним покупцем після повного розрахунку за договором і здійснення його державної реєстрації.

Доказів виконання сторонами умов договору купівлі-продажу жодною з сторін суду не надано.

Відтак, вимога позивача, яка ґрунтується на нікчемному правочині, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, слід зазначити, що особа, яка у встановленому законом порядку не набула права власності на майно не може ставити вимогу про зобов»язання не створювати перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Як вбачається з технічних висновків визначення загального технічного стану та відповідності до діючих нормативних документів нежитлової будівлі на вул.Тернопільській, 42д у м.Львові, виконаними Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІ Проектреконструкція»Львівський філіал, вказана будівля знаходиться в доброму технічному стані, здійснена реконструкція будівлі виконана з полегшених конструкцій, з попереднім підсиленням існуючих конструктивних елементів і не погіршує несучої здатності основних конструктивних елементів будинку /фундаментів, стін, перекриття/. Несуча здатність конструкцій /в т.ч.фундаментів/ достатня для подальшої безпечної експлуатації будинку. Планування будівлі в основному відповідає чинним будівельним нормам та правилам.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом надано суду технічні висновки складені ПП ОСОБА_6, який діє на підставі ліцензії на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні НОМЕР_4 та посвідчення відповідального з питань спостереження за безпечною та надійною експлуатацією конструкцій № 01-39/23, згідно яких встановлено, що всі несучі конструкції знаходяться в задовільному стані; міцність всіх конструкцій на дію навантажень забезпечена; всі роботи з реконструкції виконані у відповідності до вимог чинних будівельних норм і правил та забезпечують надійну експлуатацію будівлі.

Згідно із ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За умовами ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Жодних доказів належності спірних приміщень іншим особам суду не надано, як і доказів порушення реконструкцією прав інших осіб.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за

захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

В силу ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, суд дійшов висновку, що право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на реконструйовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, підлягає захисту шляхом визнання такого права за ним.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати за первісним позовом слід віднести на позивача за первісним позовом, а судові витрати за зустрічним позовом стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 16, 319, 321, 328, 334,386, 392 ЦК України, ст.ст. 43, 32-34, 36, 43, 49, 60, 82-85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задоволити повністю.

3. Визнати за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлові приміщення, площею 243,5 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс»(код 23968661, м.Львів, вул.Тернопільська, буд.42) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 384,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, згідно ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 10.10.2011р.