Рішення № 19023142, 27.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа№ 5015/4335/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи”, м.Львів

до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів

про стягнення 5988884,93 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 06.07.2011 р.)

від відповідача: не зявився

Права та обовязки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, позивачу розяснено. Заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: на розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи”, м.Львів, до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів,про стягнення 5988884,93 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.08.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.09.2011 р на 11 год.00 хв.

21.09.2011 року засідання суду не відбулось у звязку із хворобою судді Кітаєвої С.Б.

Розгляд справи було відкладено на 19.10.2011 р.

Представник позивача в судові засідання зявився, позовні вимоги підтримав, подав письмові пояснення вих. №18/10-1 від 18.10.2011 р. (вх.. №23863/11 від 19.10.2011 р.).

27.10.2011 р. від представника позивача поступило клопотання вих. №27/1-1 від 27.10.2011 р. (вх.. №24826/11 від 27.10.2011 р.) про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю зявитись в судове засідання через участь у розгляді іншої судової справи. Однак, в судове засідання 27.10.2011 р. представник позивача прибув, позов підтримав у повному обсязі, у звязку з чим суд не взяв до уваги клопотання (вх.. №24826/11 від 27.10.2011 р.) про відкладення розгляду справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 04.10.2011 р. не виконав, письмового відзиву на позов не подав. В судовому засіданні 19.10.2011 р. був присутній інженер Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 ОСОБА_2., який жодних пояснень по предмету спору не надав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено.

18.11.2009 р. між ТзОВ «Львівські автобусні заводи»та Львівським комунальним автотранспортним підприємством було укладено договір про закупівлю товарів, робіт та послуг №18/11, відповідно до умов якого продавець (позивач) взяв на себе зобовязання здійснити поставку та передати у власність покупця автобуси моделі ЛАЗ А 292 D 1 в кількості 2 одиниць, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість (п.п. 1.1, 1.2 договору).

На виконання вказаного договору, 27.11.2009 р. позивач передав у власність відповідача два автобуси загальною вартістю 4600000,00 грн., що підтверджується актом приймання передачі від 27.11.2009 р. та видатковою накладною №3А-0000045 від 18.11.2009 р. (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Пунктами 2.1., 2.2. договору обумовлено, що ціна одиниці товару становить 2300000,00 грн. Ціна договору становить 4600000,00 грн.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця після передачі товару та підписання сторонами відповідної накладної на товар та акту приймання передачі (п. 4.3 договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється поетапно і завершується до 31.12.2009 р., після отримання товару та підписання акту приймання передачі двох автобусів моделі ЛАЗ А 292 D 1.

Свої зобовязання в частині оплати вартості отриманого товару відповідач не виконав.

Таким чином, на момент розгляду спору заборгованість відповідача згідно договору від 18.11.2011 р. становить 4 600000,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення. При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта

(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи (видаткова накладна №ЗА-0000046 від 18.11.2009 р., акт приймання передачі від 27.11.2009 р.) підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 4600000,00 грн. Вказана сума заборгованості не спростована документальними доказами відповідачем, підлягає стягненню з відповідача. За таких обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 4600000,00 грн. підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлена.

Згідно п. 8.3 договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від ціни договору за кожен день прострочення.

Ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 267 ЦК України, Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач до прийняття рішення у справі не звертався до суду з відповідною заявою і не просив застосувати при розгляді позову скорочені строки позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення.460693,15 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 210591,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 717600,00 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення. Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України з врахуванням факту погашення суми основного боргу після порушення провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11,258,267,509,525,526,530,625,655,691,692 ЦК України, ст..ст. 173,193,230-232 ГК України, ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1 б, код ЄДРПОУ 23884071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33894928) 4600000,00 грн. основного боргу, 460693,15 грн. пені, 3% річних в розмірі 210591,78 грн., 717600,00 грн. інфляційних втрат, 25500,00 грн. держмита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 27.10.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 01.11.11р.

Суддя Кітаєва С.Б.