Рішення № 19023099, 27.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа№ 5015/4610/11

за позовом: публічного акціонерного товариства “Укрпластик”, м. Київ,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Яричів”, с. Старий Яричів, Львівська область,

про стягнення 869978,14 грн.

Суддя Н. Мороз

при секретарі Ю.Шиманській

представники:

від позивача –Мовчан Ю.М., Лисенко І.К.

від відповідача –Рак В.М.

Суть спору:

Позов подано публічним акціонерним товариством “Укрпластик”, м. Київ,, до товариства з обмеженою відповідальністю “Яричів”, с. Старий Яричів, Львівська область, про стягнення 869978,14 грн., з яких 294570,31 грн. –основний борг, 390934,63 грн. –пеня, 14181,93 грн. –3% річних, 53674,61 грн. –інфляційні втрати, 73208,03 грн. –збитки у вигляді сплачених відсотків по кредитним договорам, 43352,66 грн. –збитки внаслідок зміни цін на полімери, 56 грн. –збитки по поштових відправленнях. Заявою про збільшення позовних вимог від 29.08.2011 р. позивач просить стягнути з відповідача 566066,14 грн. основного боргу, 347093,50 грн. –пені, 86624,69 грн. –інфляційних втрат, 12326,98 грн. –3% річних, 116354,78 грн. –збитків у вигляді відсотків, сплачених по кредитним договорам, 56430,20 грн. –збитків внаслідок зміни цін на полімери, 56 грн. збитків по поштових відправленнях.

Заявою про збільшення позовних вимог від 03.10.2011 р. позивач просить стягнути з відповідача 464665,35 грн. основного боргу, 202158,64 грн. пені, 23233,27 грн. штрафу, 57467,59 грн. інфляційних втрат, 10927,18 грн. –3% річних, 98884,45 грн. –збитки у вигляді сплачених відсотків за користування банківськими кредитами, 96625,74 грн. –збитки у вигляді додаткових витрат на оплату поліпропілену, 56 грн. –збитки по поштових відправленнях.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.08.2011 р. порушено провадження справі та призначено розгляд на 30.08.2011 р.. В судовому засіданні 30.08.2011 р. оголошено перерву до 07.09.2011 р., про що представники сторін ознайомлені під розписку. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 07.09.2011 р.. Ухвалою суду від 03.10.2011 р. продовжено строк вирішення спору. В судовому засіданні 03.10.2011 р. оголошено перерву до 17.10.2011 р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Судом роз’яснювались права та обов’язки, передбачені у ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заявах про збільшення позовних вимог, клопотаннях, запереченнях на відзив. Ствердив, зокрема, що між сторонами був укладений договір №96 від 23.03.2009 р., за яким позивач поставляв відповідачу пакувальні матеріали у відповідності до специфікацій №1 від 28.07.2009 р. на 173105,82 грн. з строком оплати 35 днів; №2 від 06.10.2009 р. на 130924,80 грн. з строком оплати 30 днів, №3 від 06.05.2010 р. на 503953,32 грн. з строком оплати 30 днів. Позивач поставив відповідачу продукцію на 799245,52 грн., які відповідач оплатив частково станом на 29.08.2011 р. в сумі 573459,89 грн. Проведені оплати позивач зараховував у відповідності до ст. 534 ЦК України у погашення спочатку пені та 3% річних, а потім –суми основного боргу. Станом на 30.08.2011 р. у такий спосіб позивач зарахував оплати відповідача в погашення 168604,85 грн. пені, 5312,37 грн. –3% річних, у зв’язку із чим сума основного боргу становить 399542,67 грн., а з урахуванням коригування несплаченої суми згідно з п. 5.1.1. договору –464665,35 грн. Пеня, згідно п. 8.2. договору з 01.07.2010 р. по 30.08.2011 р. становить 202158,64 грн. Відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 р. просить стягнути штраф 5% від суми основного богу, що становить 23233,27 грн. Посилається на понесення збитків від сплати процентів за кредити банків, оскільки, неотримавши вчасно оплати від відповідача, позивач був вимушений залучати кредитні ресурси, не зміг вчасно придбати поліпропілен до зростання цін на нього. Просить позов задовольнити з урахуванням збільшених позовних вимог.

Крім того, представник позивача в порядку ст.22 ГПК України, подав зяаву від 25.10.2011р. №10/14-75 в якій зазначив, що не підтримує свої позовні вимоги в частині стягнення штрафу 5% в сумі 23233,27 грн. відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 р. В судовому засіданні в порядку ст.78 ГПК України усно відмовився від стягнення штрафу. Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, лише якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. З урахуванням наведеного, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях, клопотаннях. Визнав факт отримання від позивача продукції на суму 799245,52 грн., однак, ствердив про оплату отриманої продукції, отриманої по товарно-транспортній накладній №3554 від 21.08.2009 р. на суму 167315,54 грн. платіжними дорученнями №3509 від 28.09.2009 р. –67315,54 грн. та №3562 від 05.10.2009 р. –100000 грн.; по товарно-транспортній накладній №4516 від 20.10.2009 р. на суму 136371,13 грн. платіжними дорученнями №22 від 03.12.2009 р. –16371,13 грн., №30 від 14.12.2009 р. –30000 грн., №484 від 16.12.2009 р. –45000 грн., №4357 від 21.12.2009 р. –45000 грн.; по товарно-транспортній накладній №2279 від 01.06.2010 р. на суму 180246,36 грн., №2387 від 08.06.2010 р. на суму 101469,56 грн., №2388 від 08.06.2010 р. на суму 103398,41 грн., №2389 від 08.06.2010 р. на суму 110444,52 грн. платіжними дорученнями №3605 від 12.10.2009 р. –14214,37 грн., №888 від 02.08.2010 р. –5246,36 грн., 31922 від 11.08.2010 р. –10000 грн., №1972 від 18.08.2010 р. –5000 грн., №2015 від 25.08.2010 р. –5000 грн., №2061 від 30.08.2010 р. –5000 грн., №82 від 06.09.2010 р. –5000 грн., №2166 від 14.09.2010 р. –5000 грн., №995 від 20.09.2010 р. –5000 грн., №2257 від 23.09.2010 р. –5312,49 грн., №2306 від 29.09.2010 р. –5000 грн., №2354 від 04.10.2010 р. –5000 грн., №1050 від 11.10.2010 р. –5000 грн., №2453 від 18.10.2010 р. –5000 грн., №2509 від 25.10.2010 р. –5000 грн., №2586 від 01.11.2010 р. –5000 грн., №2662 від 10.11.2010 р. –5000 грн., №2682 від 15.11.2010 р. –10000 грн., №2742 від 22.11.2010 р. –10000 грн., №2837 від 30.11.2010 р. –10000 грн., №2938 від 13.12.2010 р. –10000 грн., №3012 від 20.12.2010 р. –10000 грн., №3089 від 27.12.2010 р. –10000 грн., №20 від 06.01.2011 р. –10000 грн., №36 від 10.01.2011 р. –10000 грн., №133 від 17.01.2011 р. –10000 грн.; по товарно-транспортній накладній №2387 від 08.06.2010 р. на суму 101469,56 грн. платіжними дорученнями №133 від 17.01.2011 р. –10000 грн., №188 від 24.01.2011 р. –10000 грн., №294 від 01.02.2011 р. –10000 грн., №359 від 07.02.2011 р. –10000 грн., №420 від 14.02.2011 р. –10000 грн., №487 від 23.02.2011 р. –10000 грн., №1158 від 04.05.2011 р. –5000 грн., №1775 від 20.06.2011 р. –5000 грн., №1944 від 01.07.2011 р. –3000 грн., №2043 від 08.07.2011 р. –4000 грн., №2168 від 15.07.2011 р. –3000 грн., №2424 від 27.07.2011 р. – 3000 грн., №2551 від 03.08.2011 р. –2000 грн., №2619 від 05.08.2011 р. –3000 грн., №2786 від 11.08.2011 р. –2000 грн. Таким чином, сума основного боргу за даними відповідача складається із залишку заборгованості по товарно-транспортній накладній №2387 від 08.06.2010 р. в сумі 11942,70 грн., товарно-транспортній накладній №2388 від 08.06.2010 р. в сумі 103398,41 грн. та товарно-транспортній накладній №2389 від 08.06.2010 р. в сумі 11044,52 грн., усього –225785,63 грн. Посилається на визначення позивачем коригування суми боргу на курс купівлі євро всупереч умовам п. 5.1.1. договору, який встановлює джерелом такого коригування Інтернет сайт http://www.ufs.kiev.ua/, на підставі джерела http://www.mezbank.org.ua/. Посилається на помилкове обчислення позивачем інфляційних втрат всупереч листу №01-8/870 від 26.07.2001 р. Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів”. Ствердив, також, що позивач не проводив зарахування отриманих від відповідача сум так, як позивач стверджує у заяві про збільшення позовних вимог –відповідно до ст. 534 ЦК України, а здійснив таке перерахування суми боргу лише у зв’язку із зверненням із позовом. Посилається на відсутність причинового зв’язку між діями відповідача та стверджуваними збитками позивача. Просить у позові відмовити.

Клопотанням від 30.08.2011 р. просить відмовити позивачу у стягненні пені у зв’язку із пропуском позовної давності, оскільки по специфікації № 1 від 28.07.2009 р. перебіг позовної давності почався 26.09.2009 р. і закінчився 26.09.2010 р.; по специфікації №2 від 06.10.2009 р. перебіг позовної давності почався 20.11.2009 р. і закінчився 20.11.2010 р.; по специфікації №3 від 06.05.2010р. перебіг позовної давньої почався 02.07.2010 р. і закінчився 02.07.2011 р. та 09.07.2011 р. Позивач вказане клопотання заперечив з мотивів, зазначених у запереченні на клопотання від 03.10.2011 р. Посилається на те, що п. 8.2. договору № 96 від 23.03.2009 р. було передбачено сплату пені у розмірі 0,3% за кожний день прострочення оплати до повного виконання зобов’язань. Посилається на нарахування пені на суму основного боргу за попередні 6 місяців (182 дні), що передували поданню позову.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зі змісту договору вбачається погодження сторонами умови про нарахування пені за кожен день прострочення до дати фактичної оплати. Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Враховуючи наведене, а також зміст позовних вимог, у яких позивач просить стягнути пеню, нараховану за 182 дні, таке клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

23.03.2009 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір №96, за яким постачальник відповідно до умов договору зобов’язався виготовляти та поставляти замовнику продукцію згідно погоджених сторонами специфікацій у порядку, передбаченому договором (п. 2.1.), а замовник зобов’язався приймати та оплачувати продукцію в порядку, передбаченому договором (п. 2.2.). Фактична кількість виготовленої та поставленої продукції вказується в товарно-транспортних накладних на партію продукції (п. 3.2.). Датою поставки вважається фактична дата отримання цієї партії продукції замовником згідно товарно-транспортної накладної (п. 4.2.). Загальна сума договору складається із суми всіх підписаних сторонами специфікацій, які є невід’ємною частиною договору (п. 5.1.). У разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше, ніж на 2% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції в специфікації, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню або зменшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Для визначення курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України сторони домовились використовувати середній курс продажу для UAH/EUR, опублікований на Інтернет-сайті http://www.ufs.kiev.ua/, визначений на день, що передує даті оплати згідно умов договору (п. 5.1.1.). Оплата продукції проводиться у строки, які погоджені сторонами у кожній окремій специфікації (п. 5.2.). У випадку прострочки розрахунку проти строків, передбачених в п. 5.2. договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожний день прострочення оплати, до повного виконання зобов’язань (п. 8.2.).

До вказаного договору були погоджені специфікації №1 від 28.07.2009 р. на поставку продукції на суму 173105,82 грн. із строком оплати до 35 днів від дати поставки товару на склад покупця; №2 від 23.03.2009 р. на поставку продукції на суму 130924,80 грн. із строком оплати до 30 днів від дати поставки продукції на склад покупця, №3 від 06.05.2010 р. на поставку продукції на суму 503953,32 грн. із строком оплати до 30 днів від дати поставки товару на склад покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав на підставі вказаного договору товар на виконання умов специфікації №1 від 28.07.2009 р. згідно товарно-транспортної накладної №3554 від 21.08.2009 р. на суму 167315,54 грн. Доказів допоставки продукції позивачем на суму, зазначену у специфікації, суду не надано.

На виконання умов специфікації №2 від 23.03.2009 р. (із зазначенням у товарно-транспортній накладній дати специфікації №2 як такої, що укладена 06.10.2009 р.) позивач поставив відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної №4516 від 20.10.2009 р. на суму 136371,13 грн.

На виконання умов специфікації №3 від 06.05.2010 р. позивач поставив відповідачу товар згідно товарно-транспортних накладних №2279 від 31.05.2010 р. на суму 180246,36 грн., №2387 від 07.06.2010 р. на суму 101469,56 грн., №2388 від 07.06.2010 р. на суму 103398,41 грн., №2389 від 07.06.2010 р. на суму 110444,52 грн., тобто усього на виконання умов специфікації №3 від 06.05.2010 р. було поставлено товар на суму 495558,85 грн.

Усього позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 799245,52 грн. Зазначена обставина визнається відповідачем. При цьому, у товарно-транспортних накладних був зафіксований курс гривні щодо євро станом на день поставки.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем визнається, що отриманий товар був ним оплачений частково, в загальній сумі 573459,89 грн. Доказів проведення інших проплат суду не надано. Розбіжності у сумі основного боргу, зазначеної позивачем та визнаної відповідачем та, відповідно, нарахованих на неї штрафних санкцій, пов’язані з різним їх обчисленням. Позивач, обчислює суму основного боргу з урахуванням вимог п. 5.1.1. договору з врахуванням курсу євро відносно гривні на дату фактичної оплати, якщо та зміна перевищувала 2%, зменшуючи її на суму нарахованої неустойки (пені) та 3% річних. Відповідач, натомість, не враховує зазначених відхилень.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок закриття Інтернет-сайту http://www.ufs.kiev.ua/, позивач використовував дані про курс євро щодо гривні, вказані на сайті http://www.mezbank.org.ua/. Посилання відповідача на те, що застосування даного сайту не передбачено п. 5.1.1. договору, а відтак позивачу слід було ініціювати внесення змін до договору в цій частині для того, щоб його використовувати у відносинах сторін, не заслуговує на увагу, як таке, що суперечить змісту п. 5.1.1. договору сторін. Так, вказаним пунктом передбачено обов’язкове коригування суми на дату фактичної сплати на зміну курсу євро щодо гривні, якщо така зміна є більшою 2%. Погодження сторонами одного джерела інформації щодо такої зміни, використання якого стало неможливим не з вини сторін, не звільняє відповідача від обов’язку сплачувати суму заборгованості, корегуючи її на зміну курсу гривні щодо євро. На некоректність інформації про курс Інтернет-сайту, використовуваного позивачем відповідач не посилався, доказів такого суду не надано, з матеріалів справи вбачається загальна поширеність такого сайту як джерела курсу.

Крім того, згідно ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок зарахування договором передбачений не був. Посилання відповідача на те, що подаючи позовну заяву у первісній редакції позивач не застосовував такого порядку зарахування отриманих від відповідача сум, а здійснив перерахунок суми основного боргу із застосуванням положень вказаної норми лише у заявах про збільшення позовних вимог, не заслуговує на увагу. Закон не обмежує часом застосування порядку, передбаченого у ст. 534 ЦК України та не унеможливлює його застосування під час звернення із позовом в порядку, встановленому ст. 22 ГПК України.

Так, товар, отриманий по товарно-транспортній накладній №3554 від 21.08.2009 р. на суму 167315,54 грн. і який мав бути повністю оплачений до 25.09.2009 р., фактично оплачувався з простроченням платіжними дорученнями №3509 від 28.09.2009 р. на суму 67315,54 грн. та №3562 від 05.10.2009 р. на суму 100000 грн., тобто усього –167315,54 грн. Крім того, платіжним дорученням №3605 від 12.10.2009 р. в сумі 14214,37 грн. відповідач оплатив рахунок-фактуру №3554/1 від 05.10.2009 р. як доплату за етикетки. Посилання відповідача на повну оплату зазначеної поставки, тим не менш, не заслуговує на увагу враховуючи п. 5.1.1. договору, оскільки курс євро щодо гривні, зазначений у товарно-транспортній накладній на дату поставки, зріс на дату фактичної оплати на суму понад 2% на суму, зазначену у поданому розрахунку, у зв’язку із чим частина суми залишилась несплаченою.

Товар, отриманий по товарно-транспортній накладній №4516 від 20.10.2009 р. на суму 136371,13 грн. і який мав бути повністю оплачений до 19.11.2009 р., фактично оплачувався відповідачем із простроченням платіжними дорученнями №22 від 03.12.2009 р. на суму 16371,13 грн., №30 від 14.12.2009 р. на суму 30000 грн., №484 від 16.12.2009 р. на суму 45000 грн., №4357 від 21.12.2009 р. на суму 45000 грн., тобто усього –136371,13 грн. Зазначені суми з урахуванням їх коригування згідно п. 5.1.1. договору та ст. 5 ЦК України, зараховувались позивачем в оплату.

Товар, отриманий по товарно-транспортній накладній №2279 від 31.05.2010 р. на суму 180246,36 грн., який мав бути повністю оплачений до 01.07.2010 р., фактично оплачувався відповідачем із простроченням платіжними дорученнями №888 від 02.08.2010 р. на суму 5246,36 грн., №1922 від 11.08.2010 р. на суму 10000 грн. В подальшому, цей товар, а також товар, отриманий по товарно-транспортним накладним №2387 від 08.06.2010 р. на суму 101469,56 грн., №2388 від 08.06.2010 р. на суму 103398,41 грн., №2389 від 08.06.2010 р. на суму 110444,52 грн. оплачувався платіжними дорученнями №1972 від 18.08.2010 р. на суму 5000 грн., №2015 від 25.08.2010 р. на суму 5000 грн., №2061 від 30.08.2010 р. на суму 5000 грн., №82 від 06.09.2010 р. на суму 5000 грн., №2166 від 14.09.2010 р. на суму 5000 грн., №995 від 20.09.2010 р. на суму 5000 грн., №2257 від 23.09.2010 р. на суму 5312,49 грн., №2306 від 29.09.2010 р. на суму 5000 грн., №2354 від 04.10.2010 р. на суму 5000 грн., №1050 від 11.10.2010 р. на суму 5000 грн., №2453 від 18.10.2010 р. на суму 5000 грн., №2509 від 25.10.2010 р. на суму 5000 грн., №2586 від 01.11.2010 р. на суму 5000 грн., №2662 від 10.11.2010 р. на суму 5000 грн., №2682 від 15.11.2010 р. на суму 10000 грн., №2742 від 22.11.2010 р. на суму 10000 грн., №2837 від 30.11.2010 р. на суму 10000 грн., №2938 від 13.12.2010 р. на суму 10000 грн., №3012 від 20.12.2010 р. на суму 10000 грн., №3089 від 27.12.2010 р. на суму 10000 грн., №20 від 06.01.2011 р. на суму 10000 грн., №36 від 10.01.2011 р. на суму 10000 грн., №133 від 17.01.2011 р. на суму 10000 грн.; №188 від 24.01.2011 р. на суму 10000 грн., №294 від 01.02.2011 р. на суму 10000 грн., №359 від 07.02.2011 р. на суму 10000 грн., №420 від 14.02.2011 р. на суму 10000 грн., №487 від 23.02.2011 р. на суму 10000 грн., №1158 від 04.05.2011 р. на суму 5000 грн., №1775 від 20.06.2011 р. на суму 5000 грн., №1944 від 01.07.2011 р. на суму 3000 грн., №2043 від 08.07.2011 р. на суму 4000 грн., №2168 від 15.07.2011 р. на суму 3000 грн., №2424 від 27.07.2011 р. на суму 3000 грн., №2551 від 03.08.2011 р. на суму 2000 грн., №2619 від 05.08.2011 р. на суму 3000 грн., №2786 від 11.08.2011 р. на суму 2000 грн., у яких зазначалось призначення платежу як часткова оплата по зазначеним вище чотирьом товарно-транспортним накладним.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 202158,64 грн. у розмірі, встановленому в п. 8.2. договору 0,3% та посилається на зменшення фактично оплаченої відповідачем суми на нараховану за відповідний період пеню з розрахунку зазначеного у договорі розміру пені. Однак, вимога про стягнення розміру пені у зазначеному розмірі не відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, норми якого підлягають застосуванню у даному випадку. Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Лише у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). З урахуванням наведеного, при застосуванні положень ст. 534 ЦК України, позивач повинен був враховувати розмір пені, визначений у порядку, встановленому Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від несплаченої суми.

Таким чином, визначаючи розмір пені у зазначений спосіб та визначаючи розмір 3% річних з прострочених сум за відповідні періоди та коригуючи належну до сплати суму на зміну курсу євро щодо гривні в порядку, передбаченому договором, із застосуванням порядку зарахування сплачених сум, передбаченого у ст. 534 ЦК України, сума основного боргу відповідача становитиме 317392,99 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Відповідно, посилання про додаткове стягнення пені та 3% річних за той же період не ґрунтується на законі.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання. В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням наведеного, розмір інфляційних втрат становить 18099,18 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Враховуючи, що остання проплата була проведена відповідачем 11.08.2011 р. і станом на цю дату було проведено її коригування на суми нарахованої пені та 3% річних, частково підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення пені та 3% річних за період з 11.08.2011 р. по зазначену позивачем дату 30.08.2011 р. Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2695,67 грн. та 3% річних в сумі 521,74 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Усього підлягає стягненню сума 338709,58 грн.

Позивач також просить стягнути збитки, пов’язані із залученням ним кредитних ресурсів та зростанням вартості сировини на ринку, оскільки внаслідок порушення відповідачем строків оплати, позивач був вимушений залучати кредити банків на підставі відповідних договорів.

Згідно ст. ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання позивача на безпосередню обумовленість додаткових втрат порушенням відповідачем строків оплати обґрунтовується позивачем власними розпорядженнями і службовими записками про вибірку кредитних коштів, а зростання ціни на поліпропілени –довідкою про структуру матеріалів, електронними листами тощо. Однак, зростання на ринку цін на поліпропілени не було обумовлене порушенням відповідачем умов договору. При цьому, згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання зобов’язань сторін у даному випадку не було зустрічним, у зв’язку із чим позивач не був позбавлений можливості створити відповідний запас необхідної сировини. Не був позивач позбавлений можливості залучення коштів з інших джерел, окрім кредитних коштів банку. Відповідно, такі додаткові витрати, на які посилається позивач, не були з необхідністю обумовленими протиправною поведінкою відповідача, не перебувають із нею у безпосередньому причиновому зв’язку, а стали наслідком власних управлінських рішень позивача.

Не заслуговує на увагу також вимога про стягнення з відповідача 56 грн. збитків, пов’язаних із відправкою йому кореспонденції. З долучених до матеріалів справи копій поштових квитанцій вбачається факт надіслання позивачем відповідачу кореспонденції, однак, не вбачається її змісту. Закон не обумовлює право позивача на звернення за захистом своїх прав до суду дотриманням досудового порядку врегулювання спору. Відповідно, надсилаючи відповідачеві листи, позивач діяв на власний розсуд та за власний рахунок. Належних доказів безпосереднього причинового зв’язку між цими діями позивача та протиправною поведінкою відповідача, суду не надано.

З урахуванням наведеного, заподіяння відповідачем позивачу вказаних збитків та статус стверджуваних витрат позивача як збитків не було доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог. Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 15, 258, 526, 530, 534, 538, 551, 610, 623, 625, 629 ЦК України, ст.ст.193, 224, 225, 232 ГК України, ст.ст.32, 33, 43, 49, 80, 82, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Яричів”, с. Старий Яричів, Кам”янко-Бузький район, Львівська область (код 34928161) на користь публічного акціонерного товариства “Укрпластик”, м. Київ, вул.Раскової,1 (код 00203588)- 317392,99 грн. основного боргу, 2695,67 грн. пені, 3% річних в сумі 521,74 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 18099,18 грн., 3387,10 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення штрафу 5% в сумі 23233,27 грн.- провадження припинити.

4. В частині решти вимог у позові відмовити.

5. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 31.10.2011р.