Рішення № 19023014, 25.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.11 Справа№ 5015/4331/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра», смт.Чабани Києво-Святошинський район, Київська область

До відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с.Сасів Золочівського району Львівської області

про стягнення 1292753,58 грн. заборгованості.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Король М.Р.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник (довіреність б/н від 13.09.2011 р )

від відповідача - ОСОБА_2. представник ( довіреність від 10 жовтня 2011 р)

Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра», смт.Чабани Києво-Святошинський район, Київська область, до відповідача , товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с.Сасів Золочівського району Львівської області, про стягнення 1292753,58 грн. заборгованості, у тому числі : 1024627,73 грн. основного боргу ( залишкова вартість поставленої відповідачу техніки); 60672,11 грн. пені; 207453,74 грн. відсотків за користування товарним кредитом . Позивач в прохальній частині позовної заяви просить також стягнути з відповідача на свою користь 12927,53 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 01.08.2011 року господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, розгляд справи призначив в судовому засіданні на 21.09.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі. 21.09.2011 року засідання суду не відбулось , у зв»язку із хворобою судді Кітаєвої С.Б. Ухвалою від 04.10.2011 року розгляд справи відкладено на 13.10.2011 року.

13.10.11 року представник позивача в судове засідання з»явився. Зміст ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача суд роз»яснив. Заяви про відвід судді не надходили.

Представником позивача подано через канцелярію суду клопотання ( вх..№23402/11 від 13.10.2011 р) про відкладення розгляду справи з метою представлення додаткових документів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Від відповідача поступило клопотання ( вх..№23351/11 від 13.10.2011 року) про відкладення розгляду справи , у зв»язку з участю представника в іншому судовому процесі. В підтвердження даної обставини до клопотання долучено повідомлення Львівського апеляційного господарського суду про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.10.11 р до 11 год.30 хв. Крім того, через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх..№23352/11 від 13.10.2011 року), з підстав наведених у якому відповідач позовні вимоги заперечує повністю.

Для надання можливості обом сторонам судового процесу скористатися правом на захист своїх інтересів, суд вважав за доцільне клопотання сторін задоволити, розгляд справи відкласти. Ухвалою суду від 13.10.11 р розгляд справи відкладено на 21.10.11 р .

13.10.2011 року представником позивача подано клопотання (вх..№23403/ 110) про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. 13.10.11 р представнику позивача надано для ознайомлення матеріали судової справи, що засвідчено підписом представника позивача на клопотанні. 21.10.2011 року за вхідним №24163/11 в канцелярії суду зареєстровано подане представником позивача клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

21.10.11 року за вх..№ 24162/11 в канцелярії суду зареєстровано подану представником позивача Заяву вих.№10/568 від 19.10.2011 р «про зміну предмету позову».

В засідання 21.10.11 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

За клопотанням представника позивача здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Представнику відповідача роз»яснено права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про відвід судді не надходили.

Представник позивача в засіданні просить задовольнити «заяву про зміну предмету позову» вих.№10/568 від 19.10.2011 р.

Представник відповідача повідомив,що Заява про зміну предмету позову від позивача на адресу відповідача не поступила, а відтак, висловити свої доводи та міркування з приводу поданої заяви та заявлених в ній вимог, сторона відповідача не має можливості.

Судом встановлено, що Заява про зміну предмету позову та копії доданих до неї документів скеровані позивачем відповідачу 19.10.2011року, що підтверджується описом документів вкладених у цінний лист та фіскальним чеком від 19.10.2011 р ( додані до заяви ).

З метою дотримання процесуальних прав відповідача щодо надання пояснень чи заперечень на Заяву вих..№10/568 від 19.10.2011 року , в засіданні 21.10.11 р оголошувалась перерва до 25.10.11 р до 16 год.30 хв.

В продовжене судове засідання 25.10.11 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

Позивач просить прийняти до розгляду подану ним 21.10.11 р Заяву про зміну предмету позову.

Представник відповідача вважає, що заява підлягає до розгляду лише в частині вимоги , викладеної в п.2 її прохальної частини, оскільки вимога про стягнення основного боргу була первинно заявлена позивачем у позовній заяві, а у п.2 Заяви від 19.10.11 року позивач лише уточнив розмір заборгованості за заявленою вимогою, зменшивши її до 898768,00 грн із 1024627,73 грн ( як пояснив сам представник позивача зміни в сумі заборгованості в сторону зменшення проведені у зв»язку із виправленням допущеної арифметичної помилки при розрахунку суму заборгованості на момент пред»явлення позову).

Щодо решти вимог , згідно заяви від 19.10.2011 року вих..№10/568 , то , на думку відповідача , заява щодо цих вимог не підлягає прийняттю до розгляду, виходячи із положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши представників сторін, ознайомившись із Заявою вих..№10/568 від 19.10.2011 р, господарський суд виходив із реального дослідження змісту заяви та співставлення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами, виходив із положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Заява прийнята до розгляду в частині вимоги, викладеної в п.2 її прохальної частини , а саме : «Стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 898768,00 (вісімсот дев»яносто вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень».

Справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України по наявних матеріалах за вимогою позивача, викладеною в п.2 прохальної частини Заяви про зміну предмету позову (вих..№10/568 від 19.10.2011 року).

Розглянувши матеріали справи , заслухавши представників сторін, створивши сторам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідні умови для з»ясування фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 1292753,58 грн. заборгованості ( вимоги у позовній заяві) грунтуються на наступному.

Між сторонами справи 01 липня 2009 року укладено договір купівлі-продажу техніки №100-09 СТ, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов»язувався продати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах відстрочки сплати вартості сільськогосподарську техніку, а саме зернову сівалку Pronto 8 DC PPF ( далі -товар). Стверджує, що ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» свої обов»язки виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передавання техніки, видатковою накладною. Відповідачем в свою чергу виконання зобов»язання щодо оплати вартості техніки не було виконано, вартість товару була сплачена лише частково, незважаючи на обов»язок покупця оплатити товар за ціною вказаною в договорі. Позивач покликається на обов»язок покупця ( відповідача) сплатити повну ціну переданого товару.

З метою впорядкування строків розрахунків за техніку, 05.05.10 р між позивачем та відповідачем було укладено до Основного договору договір про погашення боргу до основного договору , а 07.05.10 р -договір про погашення боргу №2. Позивач стверджує, що частину вартості товару відповідач повинен був сплатити до 15.08.10 р , а решту до 31.10.10 р. Однак, станом на 25.05.10 року здійснив частковий платіж, а відтак, відповідачем прострочено виконання зобов»язання щодо сплати повної вартості поставленої техніки.

Відповідно до п.7.3 Основного договору , за прострочення покупцем оплати за техніку, позивач нарахував пеню в розмірі 60672,11 грн ( вимога про стягнення пені заявлена у позовній заяві). Відповідно до п.1 Договору про погашення боргу №2 позивач нарахував 10 % річних, що склало 207453,74 грн, вимогу про стягнення якої заявив у позовній заяві.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.526,691,692 ЦК України, ст.ст.173-175,193 ГК України.

У заяві вих..№10/568 від 19.10.2011 року, посилаючись на ті ж обставини і докази що й у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 898768,00 грн. основного борг. Заявлена до стягнення сума основного боргу становить неоплачену частину від вартості поставленої відповідачу техніки. Фактично, по вимозі про стягнення основного боргу позивач зменшив розмір заявленї вимоги.

Стосовно вимог за Заявою про: стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 179753,60 грн, що становить 20% від суми простроченого платежу ( п.3 прохальної частини заяви) та про витребування техніки з чужого незаконного володіння ( п.4 прохальної частини позовної заяви), то такі вимоги, як встановив суд , є новими, додатковими вимогами, які не були первинно заявлені у позовній заяві.

Відтак, в силу приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України такі вимоги не можуть бути прийняті судом до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позовна заява процесуальний документ, за допомоги якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник.

За змістом ст.22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову не допускається.

Більше того, ст.22 ГПК України не допускає доповнення заявлених вимог новими , додатковими вимогами, які первинно не були заявлені у позовній заяві.

Хоч подана позивачем Заява вих..№10/568 від 19.10.2011 року іменована ним як Заява про зміну предмету позову , зазначена заява (в частині вимоги про стягнення основного боргу) є по своїй суті заявою про зменшення розміру заявленої вимоги про стягнення коштів ( несплаченої відповідачем суми від вартості поставленого товару). Щодо інших вимог, ( п.п.3,4 прохальної частини) , то цією заявою позивач фактично намагається доповнити заявлені вже вимоги новими ( додатковими ) вимогами, що не допускається в силу приписів ст.22 ГПК України.

Крім того, слід вказати позивачу на те, що підстави вимоги про витребування техніки з чужого незаконного володіння, не є тотожними підставам вимог про стягнення заборгованості у зв»язку із невиконанням зобов»язань за договором.

На підставі наведеного, Заява вих.№10/568 від 19.10.2011 року приймається судом до розгляду лише в частині вимоги, вказаної в п.2 прохальної частини.

Відповідач не заперечує уточненої позивачем вимоги про стягнення 898768,00 грн. саме стосовно розрахунку цієї суми ( як залишкової вартості отриманої ним від позивача сівалки). Поряд з цим стверджує, що договір №100-09 СТ від 30.07.2009 року є розірваним, а відтак, в силу приписів ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються. У зв»язку з розірванням договору купівлі-продажу №100-09 СТ від 30.07.2009 року, зобов»язання за таким договором припинились, а тому у даному випадку, немає правових підстав для стягнення з відповідача оплати за таким Договором, тобто для виконання в примусовому порядку зобов»язання щодо оплати за вказаним припиненим договором. Просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 897768,00 грн. заборгованості.

З матеріалів справи вбачається. 30.07.2009 року між ТзОВ «Агробудівельний альянс «Астра» (продавець) та ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя»( покупець) був укладений договір купівлі-продажу №100-09 СТ, у відповідності до п.1.1 якого і в порядку передбаченому цим договором, продавець зобов»язувався продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах відстрочки сплати вартості сільськогосподарську техніку, вартість , найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в Специфікації ( Додатку №1) до цього Договору, яка є його невід»ємною частиною. ( далі Основний договір)

Відповідно до п.3.2 Основного договору кількість платежів, їх розміри та строки оплати визначаються в Специфікації до цього Договору.

Додаток №1 до договору (Специифікація) сторонами було укладено. Специфікація містила вартість, найменування товару , кількість ,порядок здійснення платежів тощо.

В статті 4 Основного договору сторонами визначено строк і порядок передачі техніки покупцю. Зокрема, відповідно до п.4.1 договору продавець проводить поставку та передачу техніки на умовах EXW «Франко-склад»покупця за адресою : Україна, 80713, Львівська область, Золочівський район, с.Сасів, вул.Шкільна,10 в строки, визначені в Специфікації до цього договору, але тільки після здійснення покупцем всієї суми першого платежу у відповідності з цим Договором, укладення договору застави, згідно додатку №2 до даного Договору, та здійснення покупцем страхування техніки, відповідно до додатку №2 до цього договору, а також за умови наявності в технічному паспорті на Техніку ( при його наявності) відмітки про обтяження техніки на користь продавця.

Як підтверджує сам позивач , попередній платіж (завдаток) відповідач здійснив 12.08.2009 року платіжним дорученням на суму 377 22,00 грн. На підставі здійсненого відповідачем 12.08.2009 року попереднього платежу (завдатку), що становить 30% від загальної вартості Основного договору та п.4.1 Основного договору, позивач 01.09.2009 року здійснив поставку та передав техніку відповідачу. Підтвердженням факту передачі та приймання техніки є видаткова накладна №ПВ-35343 від 01.09.2009 р та Акт приймання-передачі техніки від 01.09.2009 року, підписані та скріплені підписами та печатками представників обох сторін.

Відповідно до умов Основного договору та графіку платежів визначених у Специфікації наступні платежі мали бути здійсненіи відповідачем 20.09.2009 р , 20.10.2009 р , 01.12.2009 р , однак, стверджує позивач, жодних грошових коштів зі сторони відповідача на рахунок позивача не надходило у встановлені строки. Лише 12.01.2010 року відповідач здійснив платіж на суму 50000,00 грн на рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням вхідним від 12.01.2010 року..

Як підтверджує позивач і не заперечує відповідач, з метою забезпечення належного виконання умов Основного договору та узгодження строків розрахунків за техніку, між позивачем та відповідачем 05.05.2010 року було укладено Договір про погашення боргу до Основного договору №100-09 від 30.09.2009 року.

Зі змісту п.1 договору від 05.05.2010 року вбачається порядок здійснення платежів, зокрема, що остаточний розрахунок буде здійснено покупцем до 31.10.10 р.

В пункті.3 Договору від 05.05.2010 року про погашення боргу до Договору №100-09 СТ від 30.07.2010 передбачено: у разі прострочення покупцем строків здійснення платежів понад 2 банківські дні, від строків, вказаних в п.п.1,2 цієї Угоди, сторони дійшли згоди, що в такому випадку основний Договір вражається розірваним з 3-го дня після прострочення платежу, а покупець зобов»язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу та повернути техніку, протягом 2-х днів з моменту розірвання Основного договору.

В п.4 цього ж договору вказано , що інші умови основного Договору залишаються незмінними , і сторони підтверджують щодо них свої зобов»язання.

Усі правовідносини ( п.5 договору) , що виникають з цього договору або пов»язані із ним, у тому числі пов»язані із дійсністю, укладенням, виконанням , зміною та припиненням цього Договору , тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення цього Договору, регулюються ним та відповідними нормами законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Фактично, договір від 05 травня 2010 року за своєю суттю є Додатком до Договору №100-09 СТ від 30.07.2010року ( й це підтверджує не лише зміст , а й саме найменування договору. Ним внесено зміни до Основного договору в частині порядку та строків сплати вартості поставленої техніки включно до дати проведення остаточного розрахунку ( п.1), а також передбачено наслідки, у випадку прострочення покупцем строків здійснення платежів понад 2 банківські дні , від строків, вказаних в п.п.1,2 цього Договору.

Аналогічне призначення по своїй суті і у Договору про погашення боргу №2 до Договору №100-09СТ від 30.07.2010 рок, укладеного сторонами 07 травня 2010 року. Даним договором, який за своєю суттю розцінюється судом як додаткова угода до Основного договору, продавець та покупець дійшли згоди про те, що за користування товарним кредитом за основним Договором , покупець сплачує продавцю плату з розрахунку 10% річних в євро. Строк користування товарним кредитом обчислюється з 21.09.09 р.

Інші умови основного договору залишаються незмінними, і сторони підтверджують щодо них свої зобов»язання ( п.2 Договору про погашення боргу №2 від 07 травня 2010 року до Договору №100-09 СТ від 30.07.2010 року).

В Основному договорі купівлі-продажу №100-09 СТ від 30.07.2009 рок ( стаття 8), визначено порядок та умови одностороннього розірвання договору за ініціативою продавця. Пунктом 8.2 Договору купівлі-продажу №100-09 СТ від 30.07.2009 року передбачено, що у разі настання будь-якої з обставин, зазначених в п.8.1 даного Договору Продавець направляє на адресу покупця повідомлення про одностороннє розірвання договору, в якому зазначається строк, після закінчення якого Договір вважається розірваним та додає до повідомлення акт звірки розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2010 року позивачем ТзОВ «АБА «Астра»було направлено відповідачу , ТзОВ «МГ «Надбужжя», повідомлення про розірвання договору, яким позивач у відповідності до умов п.8 Договору купівлі-продважу №100-09 СТ від 30.07.2009 року, повідомив відповідача про розірвання Договору купівлі-продажу №100-09 СТ від 30.07.2009 р , у зв»язку із порушенням строків оплати за вказаним договором, та пред»явив вимогу про повернення техніки сівалки Pronto 8 DC PPF.

Після отримання повідомлення позивача від 09.09.2010 року про розірвання Договору купівлі-продажу №100-09 СТ від 30.07.2009 року відповідач, ТзОВ «МГ «Надбужжя», 28.09.2010 року надіслав позивачу лист-відповідь , в якому вказав про свою згоду і готовність повернути сівалку Pronto 8 DC PPF.

Як пояснив представник відповідача, оскільки договором купівлі-продажу №100-09 СТ від 30.07.2009 року не було визначено місця та порядку виконання зобов»язання щодо повернення сівалки Pronto 8 DC PPF., а відповідно до ч.2 ст.197 ГК України в такому випадку зобов»язання повинно бути виконане по місцюзнаходження зобов»язаної сторони ( відповідача), в листі-відповіді від 28.09.2010 року відповідач просив позивача повідомити про порядок і спосіб здійснення повернення вказаної сівалки та направити свого уповноваженого представника для оформлення необхідних документів і вчинення дій щодо повернення техніки. Не отримавши від позивача впродовж більш як 4 місяці жодної відповіді на вищевказаний лист щодо порядку і способу повернення сівалки , відповідач 04.02.2011 року повторно направив позивачу лист, в якому просив повідомити про дату, порядок і спосіб здійснення повернення сівалки та забезпечити участь свого уповноваженого представника при такому поверненні техніки.

Однак і на вказаний повторний лист відповідача позивач не надіслав жодної відповіді і зі своєї сторони не вчинив жодних дій щодо узгодження з відповідачем порядку повернення сівалки , а без вчинення позивачем таких дій , як пояснив відповідач, виконання відповідачем свого обов»язку щодо повернення техніки є неможливим.

Хоч вимога про повернення майна не є предметом дослідження в даній справі, однак суд звернувся із запитанням до представника позивача та просив пояснити причини не реагування на звернення відповідача стосовно повернення сівалки . У відповідь, представник позивача пояснив, що відповідач не відреагував на питання стосовно сплати штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу.

Як з»ясовано , позивач з такою вимогою до суду до 19.10.11 р ( до подання заяви вих..№10/568 від 19.10.2011 р) не звертався.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків є , зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбаченого договором або законом.

Одностороннє розірвання Основного договору, у разі прострочення покупцем строків здійснення платежів понад 2 банківські дні передбачено в п.3 Договору від 05.05.2010 року, який є додатком до Основного договору

Особливість одностороннього розірвання договору полягає у відсутності згоди контрагента. Можливість та підстави розірвання договору в односторонньому порядку можуть встановлюватись законом чи передбачатися сторонами в договорі, як у даному випадку. Відтак, посилання позивача на обставини, вказані в поясненні від 15.09.2011 року, судом до уваги не приймаються.

Те, що мало місце прострочення відповідачем платежів понад 2 банківські дні від строків, вказаних в п.п.1,2 Договору від 05.05.2010 року свідчить сам позивач, не заперечує відповідач і вбачається з матеріалів справи. Окрім того, про це позивач вказав у Заяві вих..№10/568 від 19.10.2011 року , яка подана до суду 21.10.11 р (вх..№24162/11).

Щодо надісланого позивачем відповідачу повідомлення від 01.09.2010 р про розірвання договору і наведених позивачем з цього питання обґрунтувань у письмових поясненнях від 15.09.11 р , то слід вказати, що з листів відповідей відповідача на лист від 01.09.10 року ( в т.ч першого звернення відповідача від 27.09.2010 р) , позивач вбачав надіслання зазначеного листа відповідачу та підписання його Губарєвим І.А., однак не повідомив відповідача, що слід вважати лист від 01.09.2010 р недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються.

Розірвання договору відповідно до положень ст.653 ЦК визнається правомірним способом припинення зобов»язань ( ст.598 ЦК ) та припиняє ті зобов»язання, що були невиконані до моменту розірвання договору, тобто достроково припиняє дію тих зобов»язань, строк виконання яких не настав.

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов»язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст.1212 ЦК України передбачено, що особа яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої сособи ( потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Факт розірвання договору не є підставою для виникнення обов»язку щодо повернення або відшкодування вартості отриманого за договором майна, про те й не позбавляє права звернутися з відповідним позовом до суду .

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цк способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, :

1)визнання права ;

2)визнання правочину недійсним;

3)припинення дії, яка порушує право;

4)відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)примусове виконання обов»язку в натурі;

6)зміна правовідношення;

7)припинення правовідношення;

8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди , тощо.

Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Слід також зазначити, що Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 р. у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові..

Вимога позивача про стягнення 898768,00 грн. заборгованості згідно Заяви вих..№10/568 від 19.10.2011 року задоволенню не підлягає.

Судові витрати, виходячи із зазначеної вимоги, а саме : 8987,68 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі , встановлених законодавством України.

Розмір державного мита, порядок сплати державного мита встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»..

Вартість позову , з якого обчислюється мито, визначає позивач у позовній заяві.

За позовом вих..№07/309 від 21.07.11 року про стягнення 1292753,58 грн. заборгованості позивач сплатив в доход держбюджету України 1292,75 грн. держмита ( пл.доручення №2909 від 10.06.2011 р).

При зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

Відповідно до ст.47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку , встановлених законодавством.

Відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне миито» сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю , зокрема, у випадках :

1)внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2)повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті.

Суд відмовив позивачу у прийнятті до розгляду за Заявою вих..№10/568 від 19.10.2011 року вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 179753,60 грн, що становить 20% від суми простроченого платежу; та вимоги про витребування техніки з чужого незаконного володіння.

До зазначеної Заяви позивач долучив платіжне доручення №5985 від 18 жовтня 2011 року в графі «призначення платежу «якого підтверджується , що сплачені кошти є доплатою за заявою про зміну предмету позову по справі №5015/4331/11 госп.Суду , - державного мита в сумі 12572,46 грн.

Вказана сума підлягає поверненню позивачу на підставі виданої судом довідки.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,22,32,33,34,36,43,44,47,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Заяву позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра», вих..№10/568 від 19.10.2011 року прийняти до розгляду в частині вимоги, викладеної в п.2 прохальної частини заяви, а саме : «стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 898768,00 ( вісімсот дев»яносто вісім тисяч сімсот шістдесят вісім ) гривень.

2.В прийнятті до розгляду Заяви позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра», вих..№10/568 від 19.10.2011 року в частині вимог, викладених в пунктах 3,4 прохальної частини Заяви позивачу відмовити повністю.

3. В задоволенні вимоги за Заявою вих..№10/568 від 19.10.2011 року про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя»( 80713 Львівська область, Золочівський район, с.Сасів, вул..Шкільна,10; код ЄДРПОУ 30947615 ) на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт.Чабани , вул..Машинобудівників,5-а; код ЄДРПОУ 30050930) заборгованості в сумі 898768,00 грн, - відмовити позивачу повністю.

4.Видати позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт.Чабани , вул..Машинобудівників,5-а; код ЄДРПОУ 30050930) довідку на повернення з держбюджету України сплаченого платіжним по дорученню №5985 від 18 жовтня 2011 держмита в сумі 12572,46 грн, у зв»язку із частковою відмовою в прийнятті до розгляду заяви вих.№10/568 від 19.10.2011 року.

В засіданні 25.10.11 р оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 30.10.11 р.

Суддя Кітаєва С.Б.