Рішення № 19022706, 25.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.11 Справа № 27/137/2011

Суддя Лазненко Л.Л, за участю секретаря судового засідання Дрожанової О. В., розглянув матеріали справи за позовом

Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема», м. Артемівськ Перевальського району Луганської області

про стягнення 396966 грн. 73 коп.

за зустрічним позовом

Державного підприємства «Луганськвугідлля», м. Луганськ

до Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ про зобовязання виконати певні дії

в присутності представників сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: представник ОСОБА_1., довіреність № 3915 від 15.06.2011;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: начальник юридичного відділу ОСОБА_2, довіреність № 03/5-332 від 12.08.2011;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Луганська вугільна компанія»звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема»про стягнення боргу за послуги з переробки 328493 грн. 29 коп., - 32554 грн. 49 коп. інфляційних витрат, - 25247 грн. 99 коп. неустойки, - 10670 грн. 96 коп. 3% річних по договору переробки № 190/08 від 01.08.2007.

Відповідач позов не визнав (відзив № 03/3-400 від 19.09.2011, а.с. 53-55), посилаючись на зарахування зустрічних однорідних вимог, переривання перебігу позовної давності.

Позивач надав письмове заперечення № 326/10/11 від 24.10.2011 на відзив № 03/3-400 від 19.09.2011, висловив про своє непогодження з доводами відповідача.

Відповідачем подана господарському суду Луганської області зустрічна позовна заява № 03/3-401 від 19.09.2011 про зобовязання виконати умови договору № 190/08 від 01.08.2007.

У зустрічній позовній заяві наголошено про те, що ДП «Луганськвугілля»припинило зобовязання за договором № 190/08 від 01.08.2007 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, на думку позивача, за зустрічним позовом ПрАТ «Луганська вугільна компанія»порушила умови договору № 190/08 у вигляді невідвантажених залишків концентрату марки Тк 0-100 в кількості 36099,9 тонн продуктів збагачення концентрату.

З такого, заявлені вимоги за зустрічним позовом зобовязати ПрАТ «Луганська вугільна компанія»виконати умови договору № 190/08 від 01.08.2007, а саме: відвантажити концентрат марки Тк 0-100 в кількості 36099,9 тонн за вказаними реквізитами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.09.2011 у справі № 27/137/2011 прийнятий зустрічний позов Державного підприємства «Луганськвугілля»про виконання умов договору № 190/08 від 01.08.2007, а саме: відвантажити концентрат марки ТК 0-100 в кількості 36099,9 тонн до провадження для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд зустрічного позову призначений на 25.10.2011 об 10 год. 20 хв. разом з первісним позовом по справі 27/137/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що первісний позов у справі заявлений обґрунтовано та правомірно, підлягає задоволенню, а зустрічний позов ні, підстави для його задоволення відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2007 Закритим акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія»та Державне підприємство «Луганськвугілля»уклали договір № 190/08 на переробку давальницької сировини, за умовами якого відповідач доручив позивачеві за встановлену плату здійснити переробку рядового вугілля давальницької сировини в продукт збагачення з сировини відповідача.

Згідно умов вищезазначеного договору, за надані послуги по переробці сировини в концентрат відповідач у грошовій формі зобовязан сплатити, згідно підписаних актів здачі-прийняття наданих послуг, позивачу вартість послуг, та сплатити ще й залізничний тариф по доставці та вивозу продукції та інші додаткові послуги повязані з транспортуванням продукції.

Заборгованість у сумі 328493 грн. 29 коп. відповідач визнав в повному обємі згідно підписаного акту звірки розрахунків у липні 2011.

У червні 2011 ПрАТ «Луганська вугільна компанія» отриманий лист № 03/3-220 від 01.06.2011 про зарахування зустрічних однорідних вимог. У зарахуванні зустрічних однорідних вимог відповідачу було відмовлено у звязку з тим, що згідно п. 4 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог у разі спливу позовної давності. Про що відповідача було повідомлено листом № 05/241 від 01.07.2011, що ним не спростовано суду.

Позивач не мав право вчиняти дії щодо зарахування зустрічних однорідних вимог (лист № 03/3-220 від 01.06.2011) у звязку з тим, що з 27.05.2011 господарським судом Луганської області порушено провадження з банкрутства позивача, на накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів (ухвала № 20/47б/2011 від 27.05.2011).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України правочин вважається нікчемним у випадках: - недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України; якщо його недійсність встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом.

Враховуючи це, при зарахуванні зустрічних однорідних вимог відповідачем, даний правочин вважається нікчемним , тобто здійснений всупереч діючому законодавству України.

Відповідачем визнана у повному обсязі заборгованість перед позивачем за договором № 190/08 від 01.08.2007 у розмірі 328493 грн. 39 коп. і не надано жодних зауважень щодо розрахунку інфляційних нарахувань, штрафних санкцій і 3% річних, бо контррозрахунок суми позову суду не представлений.

Відповідачем не оспорена сума позову, який підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно зустрічного позову, суд вважає, що цей позов заявлений необґрунтовано.

Перш за все не відповідач за первісним позовом, а саме відповідач порушив договірні зобовязання (№190/08 від 01.08.2007) в частині розрахунків за надані послуги з переробки вугільної речовини.

Згідно умов вищезазначеного договору, за надані послуги по переробці сировини в концентрат відповідач у грошовій формі зобовязан сплатити, згідно підписаних актів здачі-прийняття наданих послуг, позивачу вартість послуг, та сплатити ще й залізничний тариф по доставці та вивозу продукції та інші додаткові послуги повязані з транспортуванням продукції.

Відповідач, виконавши переробку вугільної сировини у відповідності з умовами договору надав відповідачу рахунки та підписав з позивачем акти звіряння.

Позивач предявлені йому на сплату рахунки та акти виконаних робіт за виконані послуги з переробки сировини не оплатив до теперішнього часу.

В звязку з порушенням позивачем умов вказаного договору, відповідач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з позивача заборгованості за надані послуги по збагаченню рядового вугілля у сумі 328493 грн. 29 коп. за договором № 190/08 на переробку давальницької сировини, укладеного між сторонами 01.08.2007.

Загальна заборгованість позивача перед відповідачем 328493 грн. 29 коп. Позивач визнав заборгованість в повному обємі про що свідчать підписані акти звірки розрахунків за березень 2011.

З приводу наявної заборгованості на адресу позивача неодноразово направлялися вимоги про виконання грошового зобовязання (у порядку ст. 530 ЦК України) на вказану вище суму.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Не вбачаючи на положення вищезазначеної статті Цивільного кодексу України по спливу семиденного строку після отримання кожної з вимог, позивач грошове зобовязання не виконав, письмової відповіді на отримані вимоги не надав. В порушення обовязкових до виконання вимог, вказаних в рішенні, позивач не сплатив визначену заборгованість.

На адресу позивача систематично направлялися листи вимоги про сплату боргу з повідомленням, що у разі несплати заборгованості відповідач буде змушений притримати вугільну продукцію на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України та інших положень про забезпечення зобовязання.

Листи вимоги № 832/03/03 від 02.10.2008, а також відповідь на претензію № 374/17/22 від 13.10.2009 відповідно до зазначених листів було висунуто вимогу про сплату виниклої заборгованості та повідомлення про притримання вугільної продукції у порядку ст. 546 Цивільного кодексу України.

На підставі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У звязку з тим, що відповідач порушував виконання зобовязання позивач за первісним позовом скористався правом, наданим ст. 594 Цивільного кодексу України, а саме правом на притримання вугільної продукції.

Відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України, притримання відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу україни є новим видом (способом) забезпечення виконання зобовязання. Сутність його полягає в можливості кредитора притримувати річ, що належить боржнику, до тих пір, доки останній не виконає свої зобовязання, або задовольнити з неї свій інтерес. Крім того, притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Причому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Умови, викладені у вказаній статті, відповідачем не порушені. Відповідач правомірно володіє кінцевим продуктом збагачення.

Безспірність наявності боргу позивача перед відповідачем підтверджується підписаними з обох боків актами звірення, рішенням суду.

Зобовязання по сплаті вартості послуг збагачення позивачем не виконано.

Право притримання виникає на підставі прямої вказівки ст. 594 Цивільного кодексу України і не потребує, щоб воно було передбачено договором між кредитором та боржником. Таким чином, підставою для виникнення забезпечувального зобовязання є закон, що повністю відповідає загальним правилам, передбаченим ст. 548 Цивільного кодексу України.

Такої самої думки притримується Вищій господарський суд України по справі № 13/139 від 07.04.2009.

Суд вважає дії позивача за первісним позовом з притримання вугільного концентрату законними, оскільки позивач має перед ПрАТ «Луганська вугільна компанія»заборгованість за основним зобовязанням у сумі 71334483 грн. 78 коп., яка на даний час не зменшується.

Таким чином, за позивачем мається несплачена заборгованість що дає право відповідачу згідно ст. 594 Цивільного кодексу України притримати вугільну продукцію до її повної оплати позивачем. При цьому, ч. 2 ст. 594 передбачає право притримання речі для задоволення інших вимог кредитора, тобто на увазі мається заборгованість боржника, яка виникла не тільки на підставі договору з боржником, згідно якому виникла спірні правовідносини сторін, а і інша заборгованість боржника перед кредитором, повязана з їх діяльністю та взаємовідносинами.

У позові позивач за зустрічною позовною заявою зазначив про те, що відповідач не виконав свої договірні зобовязання щодо відвантаження збагаченого вугілля, але безпідставно не відобразив факт невиконання позивачем його договірних зобовязань щодо своєчасної та повної сплати наданих відповідачем послуг.

Обовязок виконувати господарські зобовязання належним чином передбачений ст. Ст. 173,193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача за первісним позовом, за зустрічною позовною заявою на позивача за зустрічним позовом у справі.

В судовому засіданні 25.10.2011 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема», 94313, вул. 9 Мая - 1, м. Артемівськ Перевальського району Луганської області, ідентифікаційний код 33846738 на користь Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», 91021, вул. Совєтська, б. 18, м. Луганськ, ідентифікаційний код 32474386, - 328493 грн. 29 коп. боргу за послуги з переробки, 32554грн. 49 коп. інфляційних нарахувань, 10670 грн. 96 коп. 3% річних, 25247 грн. 99 коп. неустойки, 3969 грн. 67 коп. - судових витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу. 3. У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

4. Судові витрати за зустрічною позовною заявою покласти на позивача за зустрічною позовною заявою.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.10.2011.

Суддя Л.Л. Лазненко

Пом. судді В.В. Радченк