Рішення № 19022360, 25.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 18/081-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусел –Січ», м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонглас», м.Бровари

про стягнення 77117,04 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Сєдова Н.І.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусел-Січ»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонглас»(далі – відповідач) про стягнення 77117,04 грн.

Провадження у справі №18/081-11 порушено відповідно до ухвали суду від 31.08.2011 року та призначено справу до розгляду на 06.10.2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 06.10.2011 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 25.10.2011 року.

В судовому засіданні 25.10.2011 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 25.10.2011 року не з’явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бусел-Січ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніонглас»було досягнуто домовленість про поставку віконного скла.

У зв’язку з чим, позивач 26.12.2008 року відповідно до виписаного відповідачем рахунку фактури № Ск-077 перерахував грошові кошти (попередня оплата) у сумі 102822,72 грн. в якості оплати за скло віконне у кількості 3954,72кв.м.

Факт сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів в сумі 102822,72 грн. підтверджується Платіжними дорученнями №1341 від 26.12.2008 року та №1345 від 29.12.2008 року, в яких зазначено в призначенні платежу, що кошти сплачуються за скло віконне на підставі рахунку фактури № Ск-077 від 26.12.2008 року.

Однак, відповідач всупереч діючому законодавству та взятих на себе обов'язків (за рахунком фактурою № Ск-077 від 26.12.2008 року) своєчасно та в повному обсязі не виконав зобов’язань з поставки скла віконного. Відповідачем частково було поставлено скло віконне відповідно до видаткової накладної Ск-001 від 16.01.2009 року на суму 25705,68 грн.

Про прийняття відповідачем зобов’язань з поставки позивачу скла віконного свідчить виписання відповідного рахунку-фактури на оплату, прийняття оплати та часткове виконання зобов’язання за рахунком-фактурою.

Таким чином, відповідачем не виконано зобов’язання з поставки оплаченого позивачем скла віконного на суму 771 17,04грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав на адресу відповідача вимогу № 13 від 19.01.2009 року про повернення коштів у сумі 77117,04 грн., на які не було поставлено товар. Відповідач у відповіді від 09.06.2009 року на претензію пропонував врегулювати спір в добровільному порядку зважаючи на скрутний фінансовий стан.

В ході розгляду спору відповідач не спростував та не заперечив факт отримання від позивача спірних коштів, на які не було поставлено товар.

Крім того, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення зазначеної статті застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонгляс»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 221, код 34361119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусел-Січ» (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2, код 31953059) 77117,04 грн. боргу, 771 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А. Ю.