Рішення № 19022267, 18.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 9/110-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, тел.230-31-77 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/110-11 18.10.2011 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго”

До Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг”

Про стягнення 27795,19 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 08/4005-000009 від 12.04.2011 р.)

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” про стягнення 27795,19 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2011 року порушено провадження у справі № 9/110-11 та призначено розгляд справи на 22.09.2011 р.

У судове засідання 22.09.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду витребувані документи, у звязку з чим ухвалою суду від 22.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2011 р.

У судове засідання 18.10.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача позовні вимоги підтримав; вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, але відповідач жодного разу не зявився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/092-11 відкладалась у звязку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

24.01.2011 р. між позивачем - Олевським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ПАТ “ЕК “Житомиробленерго” (далі-постачальник) та відповідачем Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі-споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 490 (Договір).

Пунктами 1.1, 2.2.3, 4.2.2 та 10.1 Договору передбачено, що постачальник постачає електричну енергію споживача, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Споживач зобовязується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Розрахунковим періодом вважається період з 17 числа по 16 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу.

У випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору за відповідний період (місяць) про одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно грошовими коштами, зобовязаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даний Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України “Про електроенергетику” за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за Договором в частині постачання електричної енергії виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, зокрема за березень квітень 2011 року позивачем відповідачу були надіслані повідомлення про встановлення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності 29525 кВт за березень квітень 2011 року на суму 28085,16 грн. Копії зазначених повідомлень містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що станом на березень 2011 року відповідачем було здійснено переплату на суму 2378,87 грн., позивачем нараховано відповідачу плату за електроенергію на суму 25 706,29 грн. з урахуванням зазначеного залишку (28 085,16 грн. 2 378,87 грн.).

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Відповідно до п. 7.3 договору оплата електроенергії здійснюється відповідачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період або плановими платежами в такі терміни до 06 числа розрахункового місяця 100 %.

Водночас, відповідач свої обовязки за Договором в частині оплати отриманої електроенергії, обумовленої Договором, належним чином не виконав.

З метою сплати відповідачем у відповідності до п. 4.2.2 Договору вартості електроенергії та потужності, витраченої останнім понад обумовлену Договором величину за спірний період, позивачем відповідачу був виставлений рахунок на загальну суму 25 706,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, зазначений рахунок відповідач не оплатив, у звязку з чим за відповідачем утворилось 25 706,29 грн. заборгованості.

13.0.2011 р. між сторонами проведена звірка взаєморозрахунків, згідно з якою встановлена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 25706,29 грн., про що складено Акт звірки взаєморозрахунків (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).

05.05.2011 р. позивачем направлена відповідачу претензія з вимогою оплати заборгованості.

Відповідач відповіді на претензію не надіслав; існуючу перед позивачем заборгованість не оплатив.

Однією з позовних вимог позивача є вимога про стягнення з відповідача 25 706,29 грн. основної заборгованості за Договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору про постачання електричної енергії, зазначений договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості або її погашення у сумі 25 706,29 грн. не надав та не надіслав; доказів розірвання або визнання спірного договору недійсним також не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 25 706,29 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 4.2.1 договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків у вигляді пені у розмірі, що не перевищує Подвійної ставки Національного банку України, яка діяла на момент про прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 1211,72 грн. за період з 27.04.2011 р. по 15.08.2011 р.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 1211,72 грн. за розрахунком позивача, наданого позивачем разом з позовною заявою.

Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 642,65 грн. та 3 % річних у сумі 234,53 грн. за період, зазначений у розрахунку позивача, наданого позивачем разом з позовною заявою.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, в звязку з чим інфляційні збитки у розмірі 642,65 грн. та 3 % річних у сумі 234,53 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська обл., вул. Матросова,17, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 08358735) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26392859) 25 706 (двадцять пять тисяч сімсот шість) грн. 29 коп. основної заборгованості, 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 72 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 53 коп. 3 % річних, інфляційні втрати у сумі 642 (шістсот сорок дві) грн. 65 коп. та судові витрати: 277 (двісті сімдесят сім) грн. 95 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 24.10.2011 р.