Рішення № 19021970, 20.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2011 р. Справа № 17/069-09/9-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Піщанське”

До Білоцерківської районної державної адміністрації

Третя особа Фізична особа ОСОБА_1

Про визнання права власності

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2 (дов. б/н від 10.06.2009 р.)

Від відповідачане зявився

Від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Піщанське” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.08.2009 року позов задоволено повністю (суддя Суховий В.Г.).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року апеляційну скаргу громадянки ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 26.08.2009 року № 17/069-09 (з додатками) повернуто без розгляду, матеріали справи № 17/069-09 повернуто до господарського суду Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення господарського суду Київської області від 26.08.2009 року у справі № 17/069-09 скасовано з підстав незалучення Ільницької Т.П. в якості третьої особи; справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції керівництва суду від 31.08.2010 року справу передано на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 02.09.2010 року справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 17/069-09/9-10 та призначено розгляд справи на 16.09.2010 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1; зобовязано позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (докази направлення надати в судове засідання); надати в судове засідання письмове пояснення з урахуванням вимог зазначених в Постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2010 р., а також оригінали документів (для огляду) на підтвердження своїх вимог; зобовязано відповідача надати в судове засідання відзив на позовну заяву та письмові пояснення з урахуванням вимог зазначених у Постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2010 р.; зобовязано третю надати в судове засідання письмове пояснення з урахуванням вимог зазначених у Постанові Вищого господарського суду України від18.08.2010 р., а також надати відзив на позовну заяву та документи на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог.

В судове засідання 16.09.2010 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 02.09.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у звязку з чим ухвалою суду від 16.09.2010 року розгляд справи відкладено на 07.10.2010 р.

В судове засідання 07.10.2010 року представники сторін зявилися, але у звязку з витребуванням нових доказів по справі розгляд справи відкладено на 21.10.2010 року; зобовязано позивача надати в судове засідання письмове пояснення з доданими доказами, в якому зазначити в чому полягає порушення права власності ТОВ “Піщанське” з боку відповідача; зобовязано відповідача надати в судове засідання документи на підтвердження отримання спадщини фізичною особою - ОСОБА_1 від чоловіка ОСОБА_3 щодо частини в СТ “Леггорн”.

У судове засідання 21.10.2010 року представники відповідача та третьої особи не зявилися.

Ухвалою суду від 21.10.2010 року провадження у справі № 17/069-09/9-10 зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

28.10.2010 року від представника третьої особи ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Київської області від 21.10.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 21.10.2010 року, у звязку з тим, що зазначене рішення в матеріалах даної справи відсутнє.

Супровідним листом від 20.12.2010 року матеріали справи направлені до Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз для проведення судової будівельно-технічної експертизи.

27.07.11 р. супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 74/11-15/6217/11-15 від 25.07.2011 р. на адресу господарського суду Київської області направлені матеріали справи № 17/069-09/9-10 та висновок судової будівельно-технічної експертизи № 74/11-15/6217/11-15.

Ухвалою суду від 27.07.2011 року поновлено провадження у справі № 17/069-09/9-10 та призначено розгляд справи на 08.09.2011 року.

У судове засідання 08.09.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представники позивача та третьої особи з'явилися; представник позивача надав суду витребувані документи та для всебічного та обєктивного розгляду справи подав клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 08.09.2011 року розгляд справи відкладено на 20.09.2011 у звязку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребуваних нових доказів; зобовязано сторін надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням п. 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 74/11-15/6217/11-15 від 25.07.2011 р.

У судове засідання 20.09.2011р. представник відповідача та третьої особи вдруге не зявилися, вимоги ухвал суду від 27.07.2011 та від 08.09.2011р. не виконали, про причини неявки у судове засідання не повідомили; представник позивача зявився, надав суду пояснення у справі; позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та отримані представником відповідача за довіреністю, але відповідач не зявився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 17/069-09/9-10 неодноразово відкладалась у звязку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2008 року між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Піщанське” було укладено Договір оренди земельної ділянки № 54 (далі Договір, а.с. 10-11), який зареєстрований у Київській регіональній філії № 29 державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” № 040832200011 від 24.09.2008р.

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач (орендодавець) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне володіння земельну ділянку для обслуговування господарських будівель та дворів в межах Піщанської сільської ради.

Згідно з умовами п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка, що перебуває в державній власності і розміщена на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області загальною площею 11,4877 га, за рахунок сільськогосподарських земель (господарські будівлі і двори ТОВ “Піщанське”).

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (п. 2.2).

Грошова оцінка земельної ділянки становить 151539,76 грн. (п. 2.3).

Права третіх осіб на земельну ділянку не заявлені (п. 2.4 Договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що договір укладається терміном на 10 (десять) років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору позивач (орендар) має переважне право на поновлення його на новий термін.

Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Піщанської сільської ради в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 4546,19 грн. за рік.

Отже, за умовами даного Договору земельну ділянку надано під розташовані на ній будівлі, у тому числі й ті, про визнання права власності на які заявлено цей позов.

Відповідно до Довідки Державного реєстратора Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 12-04/135 від 25.08.2009 р., 23 квітняя1992 року колгосп ім. Димитрова перереєстрований в колективне сільськогосподарське підприємство “Піщанське”, яке, в свою чергу, 06.03.2000р. перереєстровано в сільськогосподарський виробничий кооператив “Піщанський” та став правонаступником всіх прав та обовязків попередника.

14.04.2000 р. Білоцерківською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію ТОВ «Піщанське», яке є правонаступником всіх прав та обовязків СВК “Піщанське”.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ “Піщанське”, затвердженого протоколом загальних зборів № 2 від 26.12.2006 р. та зареєстрованого 22.01.2007 р. за № 1328105000200712 (в новій редакції), Товариство з обмеженою відповідальністю “Піщанське” є правонаступником Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Піщанський” та Колективного сільськогосподарського підприємства “Піщанське”.

Зазначена обставина підтверджується також доданими до матеріалів справи протоколами загальних зборів КСП “Піщанське”, СВК “Піщанське” та ТОВ “Піщанське”, а також довідкою Білоцерківської РДА № 12-04/135 від 25.08.2009 р.

Враховуючи викладене, ТОВ “Піщанське”, у відповідності до Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки” від 29.01.2001р. та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001р. за № 177, набуло право власності на будівлі під літерами “А”, “Г”, “Д”, “Ж”, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, зареєстрованим Білоцерківським МБТІ 03.09.2007р. на ім'я ТОВ “Піщанське” в книзі № 2 за номером запису 252.

Ці будівлі свинарників під літерами “А”, “Г”, “Д”, “Ж”, 1989 року побудови, станом на період розпаювання у 2007 році знаходились на балансі підприємства та мали оціночну вартість, що стало підставою для реєстрації речових прав ТОВ “Піщанське” на нерухоме майно та отримання Свідоцтва про право власності на них.

Водночас, будівлі за літерами “Б”, “В”, “Е”, “З” побудовані в середині 80-их років господарським способом колгоспом імені Димитрова не були введені в експлуатацію та не поставлені на баланс підприємства, у звязку з чим у позивача, як правонаступника КСП “Піщанське” та його попередника - колгоспу ім. Димитрова, виникла необхідність звернутися в суд до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, як до орендодавця земельної ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності на майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що обовязковій реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, зокрема юридичних осіб, а саме: право власності на нерухоме майно.

Статтею 19 названого Закону визначено перелік документів, які є підставою для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема акт прийому нерухомого майна до експлуатації, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмеження цих прав, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, що на орендованій позивачем земельній ділянці площею 11,4877 га знаходяться самочинно збудовані будівлі, а саме: нежитлові будівлі комплексу Ферми № 3 за АДРЕСА_1, позначені літерою “Б”(кузня) загальною площею 210,3 кв.м., 1987 року побудови; літерою “В”(курятник) загальною площею 1110,2 кв.м., 1989 року побудови; літерою “Е”(бойня) загальною площею 116,10 кв.м., 1983 року побудови; літерою “З”(склад) загальною площею 551,50 кв.м., 1983 року побудови.

За загальним правилом, встановленим частиною другою ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас, частина пята ст. 376 ЦК України встановлює, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної норми ст. 376 ЦК України вбачається, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб, може бути визнано за особою, яка є власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розміщено (побудовано) таке майно.

Згідно з Договором оренди земельної ділянки № 54 від 19.09.2008р. позивачу надано в строкове платне володіння земельну ділянку для обслуговування господарських будівель та дворів в межах Піщанської сільської ради загальною площею 11,4877 га.

Згідно з Інвентаризаційною справою Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 (ферма № 3) у “Сводному акті” (а.с. 22) по АДРЕСА_1 значаться, зокрема, спірні будівлі, а саме: “Б” нежитлова будівля (кузня), “В” нежитлова будівля (курятник), “Е” нежитлова будівля (бойня), “З” нежитлова будівля (склад).

Згідно з Довідкою Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 387 від 09.06.2009р., в селі Піщана Білоцерківського району вулиця Друга Польова та вулиця Польова це одна й та ж сама вулиця. Вірно вважати назву вулиці Польова.

Отже, оскільки самовільне будівництво здійснено на земельній ділянці, яку надано у користування позивача, це є підставою для визнання за ним права власності на обєкти нерухомості.

Відповідачем - Білоцерківською районною державною адміністрацією, як власником земельної ділянки (якою розпоряджається Білоцерківська РДА) подано суду заяву (а.с. 65-66, т.1), згідно з якою Білоцерківська РДА проти визнання права власності на самочинно збудовані нерухомі обєкти не заперечує.

Позивачем подано до суду позитивні Висновки, складені Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом “НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ” Білоцерківський філіал, про загальний технічний стан будівельних конструкцій по АДРЕСА_1, а саме: нежитлової будівлі кузні літ. “Б” (а.с. 97-112, т.1), нежитлової будівлі літ. “В” (колишній курятник) (а.с. 113-128, т.1), нежитлової будівлі складу літ. “З” (а.с. 129-142, т.1), та нежитлової будівлі забійного пункту літ. “Е” (а.с. 143-157, т.1). Зазначені висновки складені за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій зазначених нежитлових будівель (“Б”, “В”, “З” та “Е”) ТОВ “Піщанське” по АДРЕСА_1.

При цьому судом враховано, що визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, здійснене на території ферми № 3, не зачіпає прав та охоронюваних інтересів інших осіб у відповідності до вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.08.2009 року у справі № 17/069-09 позов задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Піщанське” (код 03755377) право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі комплексу Ферми № 3 за АДРЕСА_1, за літерою “Б”(кузня) загальною площею 210,3 кв.м., 1987 року побудови; літерою “В”(курятник) загальною площею 1110,2 кв.м., 1989 року побудови; літерою “Е”(бойня) загальною площею 116,10 кв.м., 1983 року побудови; літерою “З”(склад) загальною площею 551,50 кв.м., 1983 року побудови.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року апеляційну скаргу громадянки ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 26.08.2009 року № 17/069-09 (з додатками) повернуто без розгляду, матеріали справи № 17/069-09 повернуто до господарського суду Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення господарського суду Київської області від 26.08.2009 року у справі № 17/069-09 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 18.08.2010 року, Вищий господарський суд України вважає порушенням процесуального законодавства той факт, що ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі та не досліджено тих обставин, що ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого чоловіка ОСОБА_3, який за життя, будучи директором, а надалі власником СТ «Леггрон»уклав договір на будівництво обєкту «Пташник»від 02.01.2001 р. та може бути його власником.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 18.08.2010 року, ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2010 року справу № 17/069-09 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_2).

За ствердженням третьої особи, один з обєктів, на який позивач просить суд визнати право власності збудований за власні кошти ОСОБА_3 у 2001 році.

Судом встановлено, що 01.06.2000 року між позивачем та СТ «Леггорн»укладено договір оренди (обєкт оренди ферма № 3).

01.02.2004 р. між сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди від 01.06.2000 р.

Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 74/11-15/6217/11-15 датою побудови кожної з досліджуваних нежитлових будівель становить будівлі кузні за літерою “Б”(кузня) загальною площею 210,3 кв.м. 1987 рік; будівлі курятника за літерою “В”(курятник) загальною площею 1110,2 кв.м. 1989 рік; будівлі забійного пункту за літерою “Е”(бойня) загальною площею 116,10 кв.м. 1983 рік; будівлі складу за літерою “З”(склад) загальною площею 551,50 кв.м. 1983 рік.

Крім того, позивачем подано суду позитивні Висновки Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ” (Білоцерківський філіал) про загальний технічний стан будівельних конструкцій по АДРЕСА_1, а саме: нежитлової будівлі кузні літ. “Б”, нежитлової будівлі літ. “В” (колишній курятник), нежитлової будівлі складу літ. “З” та нежитлової будівлі забійного пункту літ. “Е”. Зазначені висновки складені за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій зазначених нежитлових будівель (“Б”, “В”, “З” та “Е”) ТОВ “Піщанське” по АДРЕСА_1, в яких також зазначено, що будівлі збудовані у 80их роках господарським способом (п. 1.4 Висновку).

Таким чином, посилання третьої особи на той факт, що ОСОБА_3, який за життя, будучи директором, а надалі власником СТ «Леггрон»за власні кошти побудував курятник за літерою “В” (курятник) загальною площею 1110,2 кв. м. у 2001 році на підставі договору на будівництво обєкту «Пташник»від 02.01.2001 р., спростовується наявними в матеріалах справи Висновками судової будівельно-технічної експертизи № 74/11-15/6217/11-15, відповідно до яких спірна будівля побудована у 1989 році., тобто за 12 років раніше.

Посилання третьої особи на договір на виконання будівельних робіт по обєкту «Пташник»від 02.01.2001 року, укладений між СТ «Леггорн»та ТОВ ВБП «Монолітбуд», до розгляду судом не приймається, оскільки у зазначеному договорі відсутнє будь-яке посилання на місце розташування зазначеного обєкту, на його площу та інші ознаки, які є необхідними для ідентифікації обєкта, а також до матеріалів справи долучено лист ТОВ ВБП «Монолітбуд»№ 37 від 15.10.2010 р. (а.с. 111 т. 2), в якому директор ТОВ ВБП «Монолітбуд»повідомляє, що в період з початку 2000 р. та до цього часу його підприємством не здійснювалось будь-яких будівельних робіт в АДРЕСА_1

Також не може бути доказом будівництва долучений третьою особою кошторис, оскільки даний документ не засвідчує факт будівництва, а лише підтверджує намір його побудови.

Лист позивача № 49-І від 08.04.2004 р. про надання згоди на будівництво СТ «Леггорн» нового пташника та відвід земельної ділянки господарського двору відділку «Роток»№ 3 , що орендується СТ «Леггорн»також не може вважатися належним доказом у справі, оскільки в його змісті відсутнє посилання на адресу будівництва, а також суд враховує той факт, що станом на 08.04.2004 р. договір оренди між сторонами вже було розірвано.

Крім того,судом встановлено, що відповідно до Витягу з ЄДРПОУ № 396127, споживче товариство «Леггорн»02.11.2007 році припинило свою діяльність у звязку з визнанням її банкротом та відкриття ліквідаційної процедури.

Також суд звертає увагу на той факт, що третьою особою не надано жодного доказу, який би свідчив про вступ Ільницької Т.П. у спадщину свого померлого чоловіка, який помер 30.03.2007 р., а також будь-які інші документи про оформлення прав власності на спірний обєкт СТ «Леггорн» або ОСОБА_3

Враховуючи викладене, судом досліджено обставини, на які Вищим господарським судом України звернуто увагу у постанові від 18.08.2010 р. у справі № 17/069-09 та встановлено, що позивачем не порушено будь-яких майнових та немайнових прав третьої особи, оскільки посилання Ільницької Т.П. не доведено жодними належними та допустимими доказами у справі.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтовані, матеріалами справи доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що позовні вимоги про визнання права власності, заявлені позивачем по даній справі, підлягають грошовій оцінці, відповідно до ст.ст. 54,55 ГПК України, водночас, сума державного мита, сплачена представником позивача складає 85,00 грн., що не відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне мито».

Згідно з п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне мито»із змінами та доповненнями, ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів громадян та не більше1500 неоподаткованих мінімумів громадян.

Аналогічної правова позиція викладена у Постанові Київського міжобласного апеляційного суду від 14.05.07 р. № 36/488.

Дана позовна заява відноситься до позовних заяв майнового характеру, тобто позивачем заявлені вимоги, що підлягають вартісній оцінці.

У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 № 8/219-07 викладено правову позицію, згідно з якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.08 р. № 15/264-07-7219.

Крім того, у звязку з виникненням у судовій практиці питань щодо застосування деяких норм матеріального і процесуального права Вищий господарський суд України Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21.04.2008 № 01-8/241 вніс зміни до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”, зазначивши, що державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15”.

Враховуючи викладене, державне мито з позовної заяви про визнання права власності становить 1 відсоток від вартості спірного майна.

Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 74/11-15/6217/11-15 загальна ринкова вартість спірних будівель за літерами “Е”(бойня) загальною площею 116,10 кв.м.; літерою “З”(склад) загальною площею 551,50 кв.м та літерою “Б”(кузня) загальною площею 210,3 кв.м. оцінюється як задовільний; будівлі за літерою “В”(курятник) загальною площею 1110,2 кв.м. складає 891 810,00 грн, тоді як позивачем сплачено до Державного бюджету України державне мито у розмірі 85,00 грн. згідно квитанції № 77 від 11.03.2009 р.

Таким чином, оскільки сума державного мита, яка має бути сплачена позивачем у даній справі складає 8918,10 грн. з позивачем необхідно достягнути до Державного бюджету України в установленому порядку та розмірі.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу та кошти, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються на відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю“Піщанське” (09160, Київська область, Білоцерківський район, с. Піщана, вул. 50 років Жовтня,66, код ЄДОПОУ 03755377) право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі комплексу Ферми № 3 за АДРЕСА_1, за:

- літерою “Б”(кузня) загальною площею 210,3 кв.м., 1987 року побудови;

- літерою “В”(курятник) загальною площею 1110,2 кв.м., 1989 року побудови;

- літерою “Е”(бойня) загальною площею 116,10 кв.м., 1983 року побудови;

- літерою “З”(склад) загальною площею 551,50 кв.м., 1983 року побудови.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Піщанське” (09160, Київська область, Білоцерківський район, с. Піщана, вул. 50 років Жовтня,66, код ЄДОПОУ 03755377) в доход Державного бюджету України, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 8833 (вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 10 коп. державного мита.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,2, код ЄДОПОУ 19425498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Піщанське” (09160, Київська область, Білоцерківський район, с. Піщана, вул. 50 років Жовтня,66, код ЄДОПОУ 03755377), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 8918 (вісім тисяч девятсот вісімнадцять) грн. 95 коп. державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., 10077 (десять тисяч сімдесят сім) грн. 60 коп. за проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 12.10.2011 р.