Рішення № 19021959, 20.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2011 р. Справа № 9/086-11

За позовомПублічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія Київводоканал”

ДоДержавного комунального підприємства „Новосілки”

Простягнення 284 242,98 грн.

Суддя Сокуренко Л. В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 203 від 01.06.2011 р.)

Від відповідачаОСОБА_2 (дов. № 27 від 04.07.2011 р.)

Рішення господарського суду Київської області у справі № 9/086-11 прийнято 20.09.2011 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 13.09.2011 р. на підставі вимог ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія Київводоканал” до Державного комунального підприємства „Новосілки” про стягнення 284242,98 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2011 року порушено провадження у справі № 9/086-11 та призначено розгляд справи на 05.07.2011 р.

У судове засідання 05.07.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду витребувані документи.

05.07.2011 р. відповідачем через загальний відділ господарського суду Київської області подано заперечення на позов, зі змісту яких вбачається, що відповідач просить суд призупинити розгляд справи № 9/086-11 без зазначення підстав такого зупинення.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 05.07.2011 року розгляд справи відкладено на 26.07.2011 р.; зобов'язано позивача надати письмові пояснення щодо ціни позову (сальдо на 01.01.2010р.); розрахунок пені з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 09.06.2011 року; надати письмові пояснення, в яких зазначити підстави для зупинення провадження у справі № 9/086-11; надати суду контррозрахунок суми основної заборгованості та штрафних санкцій.

У судове засідання 26.07.2011р. представники сторін зявилися, витребуваних судом документів у справі не надали; представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи з метою проведення звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою суду від 26.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 09.08.2011 р., у звязку з неподання витребуваних доказів та необхідність витребування нових доказів; зобов'язано позивача надати додаток до договору № 03573/1-5-01 від 17.12.2003 р.; розрахунок пені з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України; зобовязано відповідача надати письмові пояснення щодо наявності заборгованості за договором № 03573/1-5-01 від 17.12.2003 р., яка обліковується за кодом 1-938; зобовязано сторін в строк до 09.08.11 р. провести звірку взаєморозрахунків по договору № 03573/1-5-01 від 17.12.2003 р. на послуги водопостачання та водовідведення; обовязок проведення звірки взаєморозрахунків покласти на відповідача; акт взаєморозрахунку надати в судове засідання.

У судове засідання 09.08.2011р. представники сторін зявилися, витребуваних судом документів у справі вдруге не надали; для всебічного та обєктивного розгляду справи представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору, у звязку з чим ухвалою суду від 09.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 13.09.2011 р., продовжено строк розгляду спору; зобовязано відповідача надати письмові пояснення щодо наявності заборгованості за договором № 03573/1-5-01 від 17.12.2003 р., яка обліковується за кодом 1-938; докази направлення на адресу позивача повідомлення про зміну банківської установи з АКБ «Правекс-банк»на Ощадний банк України (Києво-Святошинського відділення, м. Боярка); зобовязано сторін в строк до 13.09.11 р. провести звірку взаєморозрахунків по договору № 03573/1-5-01 від 17.12.2003 р. на послуги водопостачання та водовідведення; обовязок проведення звірки взаєморозрахунків покласти на відповідача; акт взаєморозрахунку надати в судове засідання.

У судове засідання 13.09.2011р. представники сторін зявилися, надали усні пояснення у справі.

13.09.2011 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 20.09.2011 р.

14.09.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області представником відповідача подано заперечення на позов, зі змісту яких вбачається, що відповідач просить суд припинити провадження справи № 9/086-11 без зазначення підстав припинення, у звязку з чим зазначене клопотання судом відхилене.

У судове засідання 20.09.2011р. представники сторін зявилися, надали усні пояснення у справі; представник позивача надав суду витребуваний розрахунок пені з урахуванням ст. 232 ГПК України, зі змісту якого вбачається, що позивач зменшив суму нарахованої пені з 15945,63 грн. до 2778,05 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказані уточнення позивача до розгляду.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін, господарський суд Київської області,-

встановив:

17 грудня 2003 р. між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (постачальник) та Державним комунальним підприємством «Новосілки»(абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03573/1-5-01 (договір).

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів було перейменовано ВАТ «АК «Київводоканал»на ПАТ «АК «Київводоканал», а Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»стало правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(підтверджується належним чином засвідченою копією витягу зі статуту).

Відповідно до п. 1 Договору Постачальник зобов'язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент - розраховуватись за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р., у зв'язку з тим, що були введені в дію нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені паковим Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за спірним договором.

При цьому, згідно з п. 3.1 Правил користування та п. 3.1 Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента.

Показники лічильників фіксуються представником Постачальника у маршрутних картах/актах про зняття показань з водолічильників та підтверджуються підписом представника Абонента. В подальшому вищезазначені відомості вносяться до електронної бази даних розрахункового департаменту ПАТ «АК «Київводоканал»у розшифровки рахунків Абонента, на підставі яких ведеться облік спожитих послуг. Маршрутні карти/акти про зняття показань водолічильників із показниками приладу обліку та підписом Абонента є доказом надання послуг. У зв'язку з тим, що копії маршрутних карт/актів про зняття показань водолічильників значні за обсягом, вони будуть надані в судовому засіданні після порушення провадження у справі.

Відповідно до п. 3.3 Договору обсяг стічних вод, які скидаються у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, за показниками лічильників води та/або іншими методами визначення обсягів стічних вод, передбаченими п. 5.29 Правил користування.

На підставі п. 3.7 Договору Постачальник щомісячно надає до банківської установи Абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати отриманих послуг з водопостачання і водовідведення. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. У разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

Відповідно до п. 5.5 договору у разі відсутності у абонента розрахункового рахунку у банківській установі, оплата здійснюється у такому порядку: абонент отримує у постачальника до 5-го числа кожного місяця платіжний документ для оплати спожитих послуг та розраховується згідно п.п. 3.5, 3.7 договору.

Згідно з п.п. 3.5, 3.6 Договору в 5-денний термін з дня відправлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонент зобов'язаний оплатити його або у разі незгоди щодо кількості чи вартості отриманих послуг у цей же строк направити представника до розрахункового департаменту ПАТ «АК «Київводоканал»для проведення звіряння. Якщо протягом 5-денного терміну представника направлено не було виставлена сума вважається безумовно погодженою Абонентом, а його відмова оплатити розрахунковий документ Постачальника - безпідставною.

За ствердженням позивача, відповідач, в порушення вказаних вимог, не в повному обсязі оплачує отримані послуги з водопостачання та водовідведення, тобто - не виконує покладені на нього обов'язки щодо повної та систематичної оплати послуг, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до змісту додатку 2 до договору, відповідачу присвоєно два коди абонента 1-260 та 1-938 з метою відображення бухгалтерського та податкового обліку наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2010 по 01.05.2011 Абоненту за кодом 1-938 надано послуг з водопостачання і водовідведення на загальну суму 288 377,40 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, рахунками-фактурами та дебетовими інформаційними повідомленнями (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).

Відповідачем було здійснено часткову оплату отриманих послуг на загальну суму 40 772,03 грн., що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем, у звязку з чим розмір заборгованості складає 247 605,37 грн.

При цьому, сплачену Абонентом суму у розмірі 71834,63 грн. відповідно до ч. 2 п. 3.7 Договору було зараховано як погашення боргу за попередній період, а залишок суми у розмірі 12 772,03 грн. зараховано як поточну плату в погашення спірної заборгованості.

Відповідач проти отримання послуг від позивача не заперечує.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є обєктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обовязковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, доказів, які підтверджують оплату боргу перед позивачем за кодом 1-938 не надав та не надіслав, також не надав суду доказів недійсності даного договору або оскарження його дійсності в судовому порядку.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем неналежним чином оформлено первинні документи та не направлено їх до банківської установи відповідача.

Як вбачається зі змісту заперечень відповідача, зазначені заперечення не містять будь-якого обґрунтування щодо неналежності оформлення платіжних документів; не зазначено, які саме платіжні документи містять зазначені відповідачем недоліки; відповідачем не обґрунтовано відсутність яких саме необхідних реквізитів унеможливило відповідача здійснити оплату отриманих послуг тощо.

В судових засіданнях від 26.07.2011 р., від 09.08.2011 р., від 13.09.2011 р. та від 20.09.2011 р. відповідач не надав ні усних, ні письмових пояснень з приводу своїх заперечень.

Доводи відповідача про те, позивачем не направлено рахунків-фактур до банківської установи відповідача також спростовується матеріалами справи та умовами договору.

Як вбачається з умов договору (розділ реквізитів сторін), розрахунковий рахунок відповідача 2600200380012 відкритий в АКБ «Правекс-Банк».

Позивачем долучено до матеріалів справи оригінали дебетових інформаційних повідомлень за спірний період, здійснених банківською установою позивача, які підтверджують, що позивач направляв до АКБ «Правекс-Банк»платіжні документи на оплату наданих послуг.

Посилання відповідача на той факт, що зазначений рахунок було ліквідовано спростовується довідкою самого відповідача про наявність банківських рахунків, наданою через загальний відділ господарського суду Київської області 05.07.2011 р., який свідчить про наявність у відповідача р/р 2600200380012 в АКБ «Правекс-Банк».

На неодноразові вимоги суду надати в судове засідання докази повідомлення позивача про зміну обслуговуючої банківської установи, відповідач жодного доказу не надав та не надіслав.

Крім того, умовами п. 5.5 договору, встановлено, що у випадку відсутності у абонента розрахункового рахунку у банківській установі, оплата здійснюється у такому порядку: абонент отримує у постачальника до 5-го числа кожного місяця платіжний документ для оплати спожитих послуг та розраховується згідно п.п. 3.5, 3.7 договору.

Таким чином, обовязок отримання рахунків та своєчасної оплати отриманих послуг умовами договору покладений на самого відповідача.

Крім того, долучені відповідачем 05.07.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області, платіжні доручення за спірний період до розгляду судом не приймаються, оскільки були зараховані позивачем за іншим кодом договору, а саме 1-260, що підтверджується призначенням самого платежу.

Від обовязку здійснення звірки взаєморозрахунків, покладеного на відповідача ухвалою суду від 09.08.2011 р., відповідач ухилився, не надавши при цьому жодного обґрунтованого документу, зі змісту якого можливо буде здійснити перерахунок коштів, сплачених позивачу за спірний період за кодом 1 - 938.

Враховуючи викладене, суд, розглянувши зазначені доводи відповідача, дійшов до висновку про їх необґрунтованість та недоведеність жодним належним та допустимим доказом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 247605,37 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобовязання від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 2778,05 грн. за період, зазначений у розрахунку позивача, наданий у судовому засіданні 20.09.2011 р.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 2778,05 грн. за розрахунком позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобовязання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі 16 766,93 грн. та 3% річних у сумі 3 925,05 грн. за період з 01.01.2010 р. по 01.05.2011 р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, в звязку з чим інфляційні збитки у розмірі 16 766,93 грн. та 3 % річних у сумі 3 925,05 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст.526, 225 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного комунального підприємства “Новосілки”(03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна,20, код ЄДРПОУ 25655972) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”(01015, м. Київ, Печерський р-н, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 247 605 (двісті сорок сім тисяч шістсот пять) грн. 37 коп. основного боргу, 2778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 05 коп. пені, 16766 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 3925 (три тисячі девятсот двадцять пять) грн. 05 коп. 3 % річних, а також судові витрати: 2 710 (дві тисячі сімсот десять) грн. 75 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять пять) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 10.10.2011р.