Рішення № 19021787, 31.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2011 р. Справа № 23/084-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», с. Іванковичі

до Egis Pharmaceuticals PLC, Hungary (Фармацевтичний завод «Єгіс»)

про визнання недійсною частини угоди

секретар судового засідання Федорець А.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 9 лютого 2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 21 липня 2011 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Egis Pharmaceuticals PLC (далі відповідач) про визнання недійсною частини угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пункт 5 додаткової угоди №29 від 4 листопада 2010 року до генерального контракту №UA-20073 від 15 грудня 2006 року укладений між позивачем та відповідачем суперечить вимогам чинного законодавства України.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 14 червня 2011 року та призначено справу до розгляду на 3 серпня 2011 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

17 травня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2006 року між Фармацевтичним заводом «Єгіс»/м. Будапешт, Угорщина/ (Egis Pharmaceuticals PLC, Hungary) (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(за договором - покупець) укладено генеральний контракт №UA-20 073.

Пунктом 10.1 генерального контракту сторони погодили, що всі розбіжності, які виникають внаслідок або у зв'язку з даним контрактом, мають вирішуватись шляхом переговорів між сторонами.

Згідно пункту 10.2 генерального контракту у разі виникнення розбіжностей під час виконання даного контракту сторони намагаються вирішити їх шляхом переговорів. Ухвалені рішення оформлюються протоколом, підписаним уповноваженими представниками сторін. Якщо сторони не досягли згоди протягом 30 днів з дня перших переговорів, то будь-які спірні питання підлягають вирішенню Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій палаті України для ухвалення остаточного рішення, прийнятого даною судовою інстанцією.

Відповідно до пункту 10.3 контракту матеріальним та процесуальним правом, яким регулюється даний контракт є матеріальне та процесуальне право України. Мовою арбітражного судочинства є українська мова. Рішення арбітражного суду буде остаточним та обовязковим для виконання для обох сторін.

4 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №29 до генерального контракту №UA-20073 від 15 грудня 2006 року.

Пунктом 5 додаткової угоди сторони вирішили викласти пункт 10.2 контракту в наступній редакції: «У випадку, якщо сторони не досягли згоди під час переговорів, спори між сторонами підлягають вирішенню в господарському суді міста Києва.».

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки, сторонами в умовах генерального контракту погоджено, що генеральний контракт, укладений між сторонами, регулюється матеріальним та процесуальним правом України, то зміст генерального контракту а також усі зміни та доповнення до нього повинні відповідати вимогам матеріального та процесуального права України.

Частинами 1 та 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Чинним законодавством України не передбачено договірної зміни підсудності за згодою сторін, окрім випадків передбачених Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Нормами Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено правила підсудності справ господарським судам.

Оскільки, в Господарському процесуальному кодексі України відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до господарського суду у відповідності з територіальною та виключною підсудністю справ, що підлягають розгляду у господарських судах України.

З огляду на вищезазначене судом встановлено, що пункт 5 додаткової угоди №29 суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Визнати недійсним пункт 5 додаткової угоди №29 від 4 листопада 2010 року до генерального контракту купівлі-продажу №UA-20073 від 15 грудня 2006 року, укладеного між Фармацевтичним заводом «Єгіс»/м. Будапешт, Угорщина/ (Egis Pharmaceuticals PLC, Hungary) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД».

2.Стягнути з Egis Pharmaceuticals PLS (1106 Budapest, Kareszturi ut., 30-38, Hungary, 01-10-041762) (Відкритого акціонерного товариства «Фармацевтичний завод «Егіс»- 30-38, Керестурське шосе, Н-1106, Будапешт, Угорщина, код 01-10-041762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код 19351156) судові витрати: 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяД.Г. Заєць Дата підписання рішення 5 вересня 2011 року