Рішення № 19021621, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 6/046-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Славутицької міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Відродження Полісся” про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв’язку з невиконанням умов договору,

представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2011 року Славутицька міська рада Київської області (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Відродження Полісся” (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв’язку з невиконанням умов договору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди землі від 27 липня 2005 року № 158 щодо невнесення орендної плати починаючи з 2008 року, у зв’язку з цим позивач просить суд припинити право користування земельною ділянкою ТОВ фірма “Відродження Полісся”, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Славутич, Будівельна база, шляхом розірвання договору оренди землі від 27 липня 2005 року № 158.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07 квітня 2011 року порушено провадження у справі № 6/046-11 та призначено її до розгляду на 18 квітня 2011 року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 18 квітня 2011 року представника відповідача та неподянням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 31 травня 2011 року.

20 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано клопотання від 16 травня 2011 року № 1-12-970, в якому він просить розглянути справу без участі представника Славутицької міської ради Київської області з підстав, викладених у даному клопотанні.

Відповідач свого представника в судове засідання 31 травня 2011 року вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресою, яка відповідає місцезнаходженню відповідача, згідно з Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (наявна копія в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача та позивача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

27 липня 2005 року між Славутицькою міською радою Київської області (далі –орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Відродження Полісся” (далі –орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Славутицькому відділі земельних ресурсів під № 158 від 27 липня 2005 року (далі –договір).

Відповідно до умов договору (п. 1.1.) орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішень Славутицької міської ради від 08 липня 2004 року № 458-36-IV та від 29 червня 2005 року за № 737-47-IV, в строкове, платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення –для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, які знаходиться на будівельній базі м. Славутич.

Сторонами погоджено (п. 2. договору), що в оренду передаються земельні ділянки площею 0,6291га. та 0,4430 га., загальною площею 1,0721га.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та складає: за земельну ділянку площею 0,6291га. орендна плата на рік складає - 5146,67 грн без ПДВ, за земельну ділянку площею 0,4430 га. орендна плата на рік складає - 3624,18 грн без ПДВ. Всього орендна плата за дві земельні ділянки загальною площею 1,0721га складає - 8770,85 грн на рік без ПДВ, на місяць орендна плата складає: 730,90 грн без ПДВ. Орендна плата вноситься щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця №33218812500014 УДК в Київській обл., МФО 821018, код 23570042, код по БК 130505200 (п. 9 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв орендовані земельні ділянки площею 0,6291га. та 0,4430 га., загальною площею 1,0721га., що підтверджується актом приймання передачі об’єкта оренди від 27 липня 2005 року.

В подальшому, між сторонами договору було укладено додаткову угоду про зміну розміру орендної плати № 1 від 2008 року до договору оренди землі від 27 липня 2005 року (далі –додаткова угода), відповідно до умов якої (п. 1.) пункт 9 договору оренди землі від 27 липня 2005 № 158, викласти в наступній редакції:

«9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі і з 01.01.2008 складає (10721 кв. м х 0,45 х 3,1 х 3) = 44 867,39 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 39 коп.) на рік, на місяць орендна плата складає 3738,95 грн. (три тисячі сімсот тридцять вісім гривень 95 коп.). Орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Орендодавця»№33212812700014 ГУ ДКУ в Київській області, м. Київ, МФО 8210118, код 23570042, код по БК 13050200».

За частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин з оренди земельних ділянок, якщо з Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" не вбачається наявність іншого, спеціального регулювання.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відносини, пов’язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 8 договору встановлено, що цей договір укладено на п’ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Предметом позову є вимога позивача про розірвання договору оренди землі від 27 липня 2005 року у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач, посилається на систематичне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати.

Господарським судом встановлено, що після закінчення строку дії договору, орендар продовжував користуватися об’єктом оренди за відсутності заперечень про це орендарем, оскільки сторонами договору не було підписано акт примання-предачі (повернення об’єкта оренди).

Так, статтею 764 глави 58 ЦК України (загальні положення про найм (оренду, станом на 08.07.2010р. у редакції, що діяла на момент закінчення строку дії договору) передбачено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Водночас, спеціальна норма ст. 33 Закону України «Про оренду землі” (у редакції, що діяла на момент закінчення строку дії договору) передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Проте, здійснивши системний аналіз вище зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Так, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради –сесії.

При цьому порядок передачі земельних ділянок в оренду та виникнення права на земельну ділянку регулюються положеннями ст.ст. 124 та 125 Земельного Кодексу України.

Відтак, законодавством передбачено право ради самостійно вирішувати питання щодо надання у користування земельної ділянки, а також те, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, позивач не приймав Рішення відносно відповідача щодо надання йому земельної ділянки в оренду після закінчення дії договору № 158 від 27 липня 2005 року на умовах вказаного договору (реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки), доказів наявності такого рішення ані позивач, ані відповідач суду не надали.

Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, а тому вважати, що договір оренди землі від 27 липня 2005 року продовжив свою дію за відсутності вказаного рішення, що є порушенням передбаченої Конституцією України виключної компетенції відповідного органу, у суду не має.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент закінчення строку дії договору) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31 Закону України «Про оренду землі”, у редакції, що діяла на момент закінчення строку дії договору).

Аналогічне положення закону кореспондується в п. 36 договору, а саме, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 27 липня 2005 року не був автоматично поновленим, а є таким, що припинив свою дію 27 липня 2010 року, тобто через п’ять років з моменту його укладення.

Оскільки на момент вирішення спору орендні відносини між Славутицькою міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Відродження Полісся” припинилися, то суд вважає цілком підставним застосування ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та п. 36 Договору оренди землі, відповідно до яких чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, задоволення вимоги позивача про розірвання договору не є можливим за наявності факту припинення дії цього договору до звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з тим, що спірний договір припинив свою дію до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Водночас, враховуючи відмову в позові, суд дійшов висновку про не стягнення мита, оскільки позивач звільнений від сплати державного мито.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.