Рішення № 19021574, 15.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р. Справа № 6/005-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” до Закритого акціонерного товариства “Фрізант” про стягнення боргу за Договором № 140186-КППГ/10-А купівлі-продажу природного газу для потреб промислових споживачів від 01 березня 2010 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 02-1 від 04.01.2011р.);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В січні 2011 року Дочірнє підприємство “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (далі ДП “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” ВАТ по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Фрізант” (далі - ЗАТ “Фрізант”, відповідач) про стягнення боргу за Договором № 140186-КППГ/10-А купівлі-продажу природного газу для потреб промислових споживачів від 01 березня 2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором № 140186-КППГ/10-А від 01 березня 2010 року на постачання природного газу для потреб промислових споживачів, а саме щодо проведення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у березні 2010 року, а тому просить суд стягнути з відповідача 6181,97 грн основного боргу, 567грн пені, 129,82грн інфляційних втрат, 100,37грн 3% річних та 433,44 грн штрафу, всього 7412,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19 січня 2011року порушено провадження у справі № 6/005-11 та призначено розгляд на 08 лютого 2011року.

У звязку з неявкою в судове засідання 08 лютого 2011 року представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 22 лютого 2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 лютого 2011року розгляд справи відкладено на 15 березня 2011 року, у звязку з повторною неявкою в судове засідання 22 лютого 2011 року представника відповідача та неподання ним витребуваних документів.

В судовому засіданні 15 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 15 березняя 2011 року втретє не направив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення: № 01032 2721783 2, врученого 22 січня 2011 року, № 01032 2443001 2, врученого 15 лютого 2011 року та № 01032 2726153 0, врученого 01 березня 2011 року за адресою згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

09 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД”, надалі іменоване “Постачальник”, від імені якого виступає ДП “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” ВАТ по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, в особі директора ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності ТОВ «Алекс-А ЛТД” від 26 лютого 2010 року, договору доручення № ДД29/01/04-ПГ від 29 січня 2010 року та статуту з однієї сторони, і ЗАТ “Фрізант” “Покупець”, в особі Жигінас С.О., діючого на підставі статуту, з другої сторони укладено та підписано договір № 140186 КППГ/10-А купівлі-продажу природного газу для потреб промислових споживачів (далі договір), відповідно п. 1.1. договору постачальник зобовязався передати покупцю для власних виробничих потреб природний газ, надалі газ, а покупець зобовязався прийняти і оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник передає покупцю протягом березня 2010року природний газ в обсязі 2,5 тис. куб.м.

Кількість газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які уповноважені представники сторін складають до 1 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу, який передається покупцю, без врахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (2%) до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 2020,25 грн, крім того ПДВ 404,05 грн, разом 2424,30 грн. Також покупець сплачує постачальнику збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотки - 40,41 грн, крім того ПДВ 8,08 грн, разом 48,48 грн. Таким чином, сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 2472,79 грн.

Сторонами договору погоджено (п. 5.1.), що оплата за газ проводиться на поточний розрахунок ДП “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” ВАТ по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” грошовими коштами до 17 березня 2010 року, в розмірі 100% вартості обсягу газу, який зазначений в заявці покупця та запланований для поставки за ціною, що зазначена у п. 4.1. даного договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий в березні природний газ здійснюється до 5 квітня, на підставі акту приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 березня 2010року, і діє в частині постачання газу до 31 березня 2010року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві природний газ. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобовязань від відповідача не надходило. У березні 2010року постачальник передав покупцеві природний газ у кількості 2,5 тис. куб.м. на загальну суму 6181,97грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту.

Отже, факт передання постачальником природного газу покупцю підтверджується актом приймання-передачі природного газу поставленого промисловому підприємству від 31 березня 2010року, про що свідчить підпис повноважної особи відповідача, доданої до позовної заяви та довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 5.1. договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість отриманого природного газу до 5 квітня 2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором № 140186 КППГ/10-А купівлі-продажу природного газу для потреб промислових споживачів від 01 березня 2010 щодо оплати отриманого природного газу за березень 2010 року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару (а саме природного газу) доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором № 140186 КППГ/10-А купівлі-продажу природного газу для потреб промислових споживачів від 01 березня 2010 становить 6181,97грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, обєктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні врахувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків за отриманий природний газ відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 6181,97грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем господарського зобовязання за договором, позивачем нараховано першому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року на суму боргу 6181,79 грн, що складає 567 грн пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Пунктом 6.5. договору встановлено, що в разі невиконання покупцем умов п. 5.1. договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Однак, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Таким чином, враховуючи, що відповідач зобовязаний був оплатити вартість природного газу, поставленого у березні 2010року до 05 квітня 2010 року, то строк нарахування пені починається з 06 квітня 2010року.

Враховуючи строки виникнення зобовязання з оплати отриманого товару за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд здійснив розрахунок пені за правильний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

6181.9706.04.2010 - 07.06.20106310.2500 %0.056 %*218.74

6181.9708.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*96.54

6181.9708.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*95.02

6181.9710.08.2010 - 01.10.2010537.7500 %0.042 %*139.14

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 549.43 грн.

Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 549,43 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 567 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 549,43 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 17,57грн пені, суд відмовляє.

Також, за неналежне виконанням відповідачем господарського зобовязання позивачем заявлено до стягнення з першого штраф у розмірі 7% річних від суми боргу у розмірі 433,44 грн.

Відповідно до п. 6.5. договору за прострочення строку платежу понад тридцять днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу одночасно, господарський суд зазначає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, господарський суд відзначає, що договором передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки, а тому збільшення її розміру за рахунок встановлення пені у випадку порушення виконання зобовязання з оплати у встановлений договором строк та штрафу за прострочення оплати понад 30 днів, не суперечить чинному законодавству.

При цьому, відповідно до п. 10 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань”від 29.04.1994року №02-5/293 якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобовязаний сплатити за це штраф, то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що зміст пункту 5.1. договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати вартості поставленої продукції (природного газу) та встановлює відповідальність в даному випадку споживача у вигляді сплати пені за кожний день прострочки, і п. 6.5. договору, який передбачає сплату штрафу у випадку прострочки оплати понад 30 днів є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Проте, з поданного позивачем розрахунку штрафу у розмірі 7% річних від суми боргу вбчається, що позивачем здійснено розрахунок на 6191,97 грн боргу, а не на 6181,97 грн боргу.

Здійснивши перерахунок суми штрафу господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 432,74 грн.

Формула розрахунку штрафу господарського суду: 6181,97 *7 / 100 =432,74.

Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 0,70грн штрафу, суд відмовляє (433,44 грн 432,74 грн).

Крім того, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за березень 2010 року та за серпень 2010 на суму боргу 6181,97 грн, що складає 129,82(55,64 грн у березні та 74,18 грн у серпні)

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відтак, до простроченого платежу за газ на суму 6181,97 грн, використаний у березні 2010 року, який повинен бути оплачений у березні 2010 року, позивач мав застосовувати індекс інфляції, визначений у травні 2010 року за квітень 2010 року і до моменту погашення боргу, тобто з 01.04.2010 і до моменту погашення боргу, тобто з 01.04.2010 і до моменту погашення боргу, а не з березня 2010, як заявляє позивач, і т.д.

Проте, згідно поданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити отриманий газ, тобто неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних (з березня).

Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що він заявив про стягнення з відповідача інфляційних, лише за серпень 2010 року на суму боргу 6181,97 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок інфляції за березень 2010 року та за серпень 2010 року є не правильним та не є обґрунтованим.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання з оплати отриманого природного газу за договором, період нарахування інфляційних втрат за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за правильний період:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.08.2010 - 31.08.20106181.971.01274.186256.15

Таким чином, сума індексу інфляції складає 74,18 грн.

Враховуючи, що інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу.

Оскільки вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вказаний період складає 74,18 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 129,82 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 74,18 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 55,64грн інфляційних втрат, суд відмовляє.

Вбачається, що 3% річних нараховані позивачем за період з 18 березня 2010 року по 01 жовтня 2010 року на суму боргу 6181,97 грн, що складає 100,37 грн.

Проте, з договору вбачається, що відповідач зобовязаний був оплатити вартість природного газу, поставленого у березні 2010року до 17 березня 2010 року на суму 2424,30 грн та поставленого у березні до 05 квітня 2010 року на суму 6181,97 грн, а тому, суд дійшов висновку, що строк нарахування пені по платежу 2424,30 грн починається з 18 березня 2010 року, а строк нарахування пені по платежу 6181,97 грн починається з 06 квітня 2010 року,

Отже, право на нарахування 3% річних на суму 2 424,30 грн у позивача виникає з 18.03.2010 року до моменту погашення боргу та на суму 6181,97 грн виникає з 06.04.2010 року до моменту погашення боргу, проте позивачем заявлено 3% річних з 18.03.2010 року по 01.10.2010 року на суму боргу 6181,79, що включає в себе 2424,30 грн.

Враховуючи строки виникнення зобовязання з оплати отриманого природного газу за договором, період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, положення частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив розрахунок 3% річних згідно формули за період з 18.03.2010 року по 05.04.2010 року на суму боргу 2242,93 грн та відповідно з 06.04.2010 року по 01.10.2010 року на суму боргу 6181,97 грн (С x 3 x Д:365:100, де С сума боргу; Д кількість днів прострочки):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2424.3018.03.2010 - 05.04.2010193 %3.79

6181.9706.04.2010 - 01.10.20101793 %90.95

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 94.74 грн.

Враховуючи, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу.

Оскільки вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вказаний період складає 94,74 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 100,37 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 94,74 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 5,63грн 3% річних, суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6181,97 грн основного боргу, 549,43 грн пені, 432,74 грн штрафу, 74,18 грн інфляційних втрат та 94,74 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Фрізант” (08125, Київська область, Києво-Святошинський район, село Музичі, ідентифікаційний номер 24923175) на користь Дочірнього підприємства “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Білогородська, 17, код ЄДРПОУ 19412538) 6181,97 грн основного боргу, 549,43 грн пені, 432,74 грн штрафу, 74,18 грн інфляційних втрат та 94,74 грн 3% річних та судові витрати: 100,91грн державного мита та 233,47грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.