Рішення № 19021561, 12.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р. Справа № 8/186-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретаріБалик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовомзаступника прокурора м. Києва, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ідентифікаційний код: 25979249, місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Мечникова, 16-а,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», ідентифікаційний код: 33646624, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, 6,

про стягнення 2311938,29 грн.

за участю представників сторін:

прокурор: прокурори відділу прокуратури м. Києва Цюкало Ю.В., який діє на підставі посвідчення від 24.12.2008 року за № 999, та Лиховид О.С., який діє на підставі посвідчення від 24.06.2010 року за № 210;

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 20.10.2010 року за № 14/20-116-10;

від відповідача: не зявився, -

Обставини справи:

заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу у сумі 2311938,29 грн.

Позовні вимоги заступник прокурора м. Києва обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує перед Позивачем своїх зобовязань за договором фінансового лізингу від 07.06.2007 року за № 10-07-348сфл, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 2311938,29 грн. (два мільйони триста одинадцять тисяч девятсот тридцять вісім гривень 29 коп.), яка складається з 1923643,05 грн. (один мільйон девятсот двадцять три тисячі шістсот сорок три гривні 05 коп.) основного боргу, 178307,71 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста сім гривень 71 коп.) пені, 149695,48 грн. (сто сорок девять тисяч шістсот девяносто пять гривень 48 коп.) інфляційних втрат та 60292,05 грн. (шістдесят тисяч двісті девяносто дві гривні 05 коп.) трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2010 року порушено провадження у справі № 8/186-10 та останню призначено до розгляду на 20.12.2010 року.

20.12.2010 року в судове засідання зявився Прокурор та Позивач, які виконали вимоги ухвали суду від 06.12.2010 року, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі. Відповідач вимоги ухвали суду від 06.12.2010 року не виконав, в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалами суду від 20.12.2010 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову та розгляд справи відкладено на 12.01.2011 року.

12.01.2011 року в судове засідання зявився Прокурор та Позивач, які виконали вимоги ухвали суду від 20.12.2010 року, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі. Відповідач вимоги ухвал суду від 06.12.2010 року та від 20.12.2010 року не виконав, в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора та представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 12.01.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора та представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

Прокуратурою м. Києва проведено перевірку щодо дотримання субєктами господарювання вимог господарського законодавства при виконання умов договорів про фінансовий лізинг.

За наслідками вказаної перевірки встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі за текстом: ВАТ «НАК «Украгролізинг»або Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(далі за текстом: ТОВ «Агромехбуд»або Відповідач) 07.06.2007 року укладено договір фінансового лізингу за № 10-07-348сфл (далі за текстом: Договір), на підставі якого Позивачем була надана ТОВ «Агромехбуд»сільськогосподарська техніка, закуплена за кошти Державного бюджету України, загальною вартістю 5792236,39 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 20.06.2007 року, копії яких є в матеріалах справи.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору фінансового лізингу встановлено, що черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється графіком сплати лізингових платежів, що міститься у додатку до Договору (додатки за №№ 2, 4, 6, 8, 10 до Договору).

Пунктом 3.5.3 Договору передбачено, що ТОВ «Агромехбуд» зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Крім того, згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, ТОВ «Агромехбуд»цей порядок в порушення вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 3.5.3., 4.1, 4.2, 4.3 Договору дотриманий не був, внаслідок чого кошти не сплачено, у звязку з чим сума основного боргу станом на 01.10.2010 склала 1923643,05 грн. (один мільйон девятсот двадцять три тисячі шістсот сорок три гривні 05 коп.). Розрахунок боргу знаходиться в матеріалах справи.

Перевіркою достовірності визначення Позивачем суми основного боргу встановлено, що останній Позивачем визначений у сумі 1923643,05 грн. (один мільйон девятсот двадцять три тисячі шістсот сорок три гривні 05 коп.) вірно та обґрунтовано. Сума основного боргу Відповідачем в добровільному порядку перед Позивачем не погашена.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

На підставі вказаних норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та п. 7.1 Договору Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне повернення коштів у сумі 178307,71 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста сім гривень 71 коп.), яка також спрямовується до Державного бюджету України, на рахунки відкриті в органах Державного казначейства.

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми пені суд встанови, що сума пені 178307,71 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста сім гривень 71 коп.) визначена обгрунтовано і вірно. Відповідачем дана сума пені перед Позивачем в добровільному порядку не погашена.

Цивільний кодекс України у ст. 625 передбачає обовязок боржника, у разі прострочення ним виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, у звязку з тим, що ТОВ «Агромехбуд»прострочило виконання грошового зобовязання перед Позивачем, його борг підлягає індексації з урахуванням індексу інфляції, що становить 149695,48 грн. (сто сорок девять тисяч шістсот девяносто пять гривень 48 коп.) та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 60292,05 грн. (шістдесят тисяч двісті девяносто дві гривні 05 коп.). Розрахунок інфляційних втрат та 3-х процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вказаних сум інфляційних втрат та 3-х процентів річних встановлено, що останні визначенні Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи Відповідачем в добровільному порядку суми інфляційних втрат та 3-х процентів річних Позивачу не сплачені.

За таких обставин загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем складає 2311938,29 грн. (два мільйони триста одинадцять тисяч девятсот тридцять вісім гривень 29 коп.).

Згідно ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина та держави у суді покладається на органи прокуратури.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 08.04.1999 року № 3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи організацій та господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

На виконання Указу Президента України від 23.02.2001 року за № 111 з метою реалізації державної політики в агропромисловій сфері Кабінет Міністрів України, постановою від 11.04.2001 року за №354 на базі Державного лізингового підприємства «Украгролізинг»утворив його правонаступника - Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», 100% акцій останнього закріплено в державній власності із забороною їх відчуження, використання формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання чи передачі в управління будь-яким особам.

Відповідно до п. п. 1, 3 Порядку використання коштів держбюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року за № 1904 (далі за текстом: Порядок), забезпечення сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та господарювання та інших суб'єктів підприємницької діяльності агропромислового комплексу технікою і обладнанням вітчизняного виробництва на умовах фінансового лізингу за рахунок коштів держбюджету здійснюється на підставі договорів фінансового лізингу, укладених між ВАТ «НАК «Украгролізинг»і лізингоотримувачами. Джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів по операціям фінансового лізингу є передбачені у держбюджеті на цю мету кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно з укладеними договорами.

Пунктом 11 Порядку визначено, що ВАТ «НАК «Украгролізинг»забезпечує контроль за поверненням лізингових платежів у частині відшкодування вартості техніки, що надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

За таких обставин, держава в особі Кабінету Міністрів України уповноважила ВАТ «НАК «Украгролізинг»здійснювати державні функції у відносинах щодо повернення коштів до державного лізингового фонду держбюджету.

Оскільки ВАТ «НАК «Украгролізинг»уособлює інтереси держави у спірних правовідносинах, то суд приходить до висновку, що позов предявлено в інтересах держави в особі ВАТ «НАК «Украгролізинг»заступником прокурора м. Києва вірно та обґрунтовано.

Доводи прокуратури щодо визначення у даній справі Позивача та інтересів держави повністю узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції, якою задоволено апеляційні подання прокуратури міста у справах № 05-6-6/180, 05-6-6/181, 05-6-6/182 та зазначено, що прокурором правомірно предявлено позови в інтересах держави в особі уповноваженого органу - ВАТ «НАК «Украгролізинг».

Таким чином, суд приходить до висновку, що Прокурор з Позивачем довели суду та Відповідач не зміг спростувати належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.06.2007 року за № 10-07-348сфл у сумі 2311938,29 грн. (два мільйони триста одинадцять тисяч девятсот тридцять вісім гривень 29 коп.), яка складається з 1923643,05 грн. (один мільйон девятсот двадцять три тисячі шістсот сорок три гривні 05 коп.) основного боргу, 178307,71 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста сім гривень 71 коп.) пені, 149695,48 грн. (сто сорок девять тисяч шістсот девяносто пять гривень 48 коп.) інфляційних втрат та 60292,05 грн. (шістдесят тисяч двісті девяносто дві гривні 05 коп.) трьох процентів річних.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора з Позивачем про стягнення з Відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу від 07.06.2007 року за № 10-07-348сфл у вигляді 1923643,05 грн. (один мільйон девятсот двадцять три тисячі шістсот сорок три гривні 05 коп.) основного боргу, 178307,71 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста сім гривень 71 коп.) пені, 149695,48 грн. (сто сорок девять тисяч шістсот девяносто пять гривень 48 коп.) інфляційних втрат та 60292,05 грн. (шістдесят тисяч двісті девяносто дві гривні 05 коп.) трьох процентів річних є обґрунтованими, в звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором і Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем договору фінансового лізингу від 07.06.2007 року за № 10-07-348сфл, є належними і допустимими письмовими доказами наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за Договором у вигляді 1923643,05 грн. (один мільйон девятсот двадцять три тисячі шістсот сорок три гривні 05 коп.) основного боргу, 178307,71 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста сім гривень 71 коп.) пені, 149695,48 грн. (сто сорок девять тисяч шістсот девяносто пять гривень 48 коп.) інфляційних втрат та 60292,05 грн. (шістдесят тисяч двісті девяносто дві гривні 05 коп.) трьох процентів річних.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач протилежного не довів та по суду наявність заборгованості не заперечував.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 07.06.2007 року за № 10-07-348сфл у сумі 2311938,29 грн., задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», ідентифікаційний код: 33646624, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ідентифікаційний код: 25979249, місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.06.2007 року за № 10-07-348сфл у вигляді 1923643,05 грн. (один мільйон девятсот двадцять три тисячі шістсот сорок три гривні 05 коп.) основного боргу, 178307,71 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста сім гривень 71 коп.) пені, 149695,48 грн. (сто сорок девять тисяч шістсот девяносто пять гривень 48 коп.) інфляційних втрат та 60292,05 грн. (шістдесят тисяч двісті девяносто дві гривні 05 коп.) трьох процентів річних.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», ідентифікаційний код: 33646624, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, в доход державного бюджету України державне мито у сумі 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

СуддяСкутельник П.Ф.

Рішення підписано 12.01.2011 року