Постанова № 1902146, 29.05.2008, Печерський районний суд міста Києва

Справа 4-1095/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2008 року суддя Печерського районного суду м. Києва Мосьондз І.А., при секретарі Табала Я.С., з участю прокурора Кравченко Н.І., представника ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи за скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області Кравченко Н.І. від 31 січня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Агафер» ОСОБА_2 за ч.3 ст.212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м.Києва зі скаргою в порядку ст.236-7, 236-8 КПК України звернувся адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області Кравченко Н.І. від 31 січня 2008 року, якою прийнято рішення про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Агафер» ОСОБА_2 за ч.3 ст.212 КК України.

В обґрунтування поданої скарги зазначається, що оскаржувана постанова винесена за відсутності достатніх на те приводів та підстав, визначених законом.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав повністю, просить суд скасувати оскаржувану постанову про порушення кримінальної справи, оскільки в наданих до суду матеріалах відсутні достатні дані, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в порушенні кримінальної справи відмовити. Вимоги скарги обґрунтовує тим, що при проведенні органами державної податкової служби невиїзної позапланової перевірки ПП «Агафер» не досліджувались первинні документи податкового обліку та податкової звітності. Акт перевірки та податкове повідомлення - рішення ОСОБА_2 не надсилався і ним не отримувався, що позбавило його можливості оскаржити дане рішення про нарахування податкових зобов'язань в установленому законом порядку.

Прокурор вважає, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.212 КК України, приймалось у відповідності з вимогами ст. ст. 94, 98 КПК України за наявності на те достатніх приводів та підстав. Просить скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши надані СВ ПМ Бориспільської ОДПІ матеріали, на підставі яких винесена оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1, думку прокурора, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із дослідженої судом постанови про порушення кримінальної справи, яка оскаржуються, вбачається, що директор ПП «Агафер» ОСОБА_2, являючись відповідальним за правильність нарахування та сплату податків, умисно ухилився від сплати податків підприємства на додану вартість на загальну суму 942573 грн.

За таких обставин слідчий прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Відповідно до ст.94 КПК України приводом до порушення кримінальної справи, наряду з іншими, є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину ).

Об'єктивна сторона частини 3 ст.212 КК України полягає в умисному ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Механізм нарахування та сплати податків в Україні, встановлений нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими актами законодавства, передбачає обов»язок юридичних чи фізичних осіб сплачувати лише ті податкові зобов'язання, що були узгоджені у встановленому цим Законом порядку (ст.5 Закону). Податкове зобо»язнання, самостійно визначене платником податків в податковій декларації, вважається погодженим з дня надання такої декларації; податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом, вважається погодженим в день отриманням платником податків податкового повідомлення.

Як вбачається із оскаржуваної постанови та досліджених судом матеріалів, приводами до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.212 КК України стало повідомлення начальника Яготинської МДПІ за №11/10/231 від14.01.2008 року, зареєстроване в книзі заяв та повідомлень про злочини ВПМ Бориспільської ОДПІ, а підставами - дані, які містяться в акті Державної податкової адміністрації в Київській області №1-35/32926031 від 08.01.2008 року про результати позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Агафер» з питань дотримання податкового законодавства щодо правильності обчислення та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2006 року по 30.09.2006 року та податкові повідомлення - рішення про нарахування сум податкових зобов'язань (а.с.10-31).

Вивченням матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення про порушення кримінально справи встановлено, що невиїзна документальна перевірка ПП «Агафест» проведена вибірковим методом, на підставі документів лише одного з контрагентів. Будь-яка первинна документація перевіряємого ПП «Агафер» при перевірці не використана, службові особи зазначеного підприємства до перевірки не залучались.

Також судом встановлено, що будь-які перевірочні дії по акту перевірки ДПА в Київській області №1-35/32926031 від 08.01.2008 року, як зі сторони ВПМ Бориспільської ОДПІ, так і прокуратури Київської області, не проводились, жодних пояснень в ОСОБА_2, інших службових осіб ПП «Агафер» та ПП «Ірбіс плюс» не відбиралось. Відсутні дані про те, що службовими особами ПП «Агафер» отримувалось податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом, тобто що податкове повідомлення - рішення на час порушення кримінальної справи було узгоджене в установленому Законом порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що старшим прокурором відділу прокуратури Кравченко Н.І. рішення від 31 січня .2008 року про порушення кримінальної справи прийняте передчасно.

Оцінюючи в сукупності надані матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, суд приходить до висновку, що зазначені матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а тому рішення прокуратури Київської області про порушення кримінальної справи прийнято з порушенням вимог ст.ст.94, 97, 98 КПК України за відсутності достатніх на те приводів та підстав.

Згідно ст. 236-8 КПК України суд за результатами розгляду скарги, встановивши недотримання слідчим вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, своєю вмотивованою постановою задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення кримінальної справи та виносить постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 236-7, 236-8 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_1 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області Кравченко Н.І. від 31 січня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Агафер» ОСОБА_2 за ч.2 ст.212 КК України, - задоволити.

Постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області Кравченко Н.І. від 31 січня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Агафер» ОСОБА_2 за ч.3 ст.212 КК України - скасувати.

В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з моменту її винесення.

Суддя

Отже, ознаками закінченого злочину, передбаченого ст. 212 КК України є ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене незалежно від способу такого ухилення, та як наслідок цього, ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у розмірах, визначених частинами 1-3 цієї статті, а також причинний зв»язок між діями по ухиленню від сплати коштів до бюджетів чи державних цільових фондів та фактичним ненадходженням коштів.

Об»єктом вказаного злочину є суспільні відносини у галузі формування доходів бюджетів та державних цільових фондів. Суспільні відносини у галузі формування доходів бюджетів та державних цільових фондів врегульовано нормами Конституції України та законів України про оподаткування. Нормами законів України про оподаткування визначено платників відповідних податків, об»єкти оподаткування, ставки податку та ін.. Порядок узгодження та погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначено нормами Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Саме ці законодавчі акти регулюють правовідносини платників податків та Держави стосовно як визначення та розміру самих податків та зборів, так і порядку їх узгодження та сплати.

За своїм характером норми податкового законодавства мають зобов»язуючий характер, тому правопорушення з боку платника податків може відбутися лише у формі невиконання чи неналежного виконання своїх обов»язків із обчислення та сплати податків. Відповідно до цього висновок про те, чи мав місце факт ухилення від сплати податку, ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, що є ознакою об»єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 212 КК України, або іншого правопорушення у сфері оподаткування повинен ґрунтуватися на застосуванні законодавства України про оподаткування, зокрема Закону України  «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», інших законів, що встановлюють відповідні податки та збори.

Таким чином, лише у разі невиконання обов»язків громадян та юридичних осіб у сфері сплати податків та зборів, тобто порушень приписів податкового законодавства може виникнути питання про притягнення винних осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Механізм нарахування та сплати податків в Україні, встановлений нормами Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими актами законодавства, передбачає обов»язок юридичних чи фізичних осіб сплачувати лише ті податкові зобов»язання, що були узгоджені у встановленому цим Законом порядку ( ст. 5 Закону ). Податкове зобо»язнання, самостійно визначене платником податків в податковій декларації, вважається погодженим з дня надання такої декларації. А податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом, вважається погодженим в день отриманням платником податків податкового повідомлення.

П. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податковий борг ( недоїмка ), яким є податкове зобов»язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності ), - це самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи в судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов»язання.

У свою чергу податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України ( п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ).

Як встановлено в судовому засіданні, слідчим при прийнятті рішення про порушення кримінальноі справи приймалась до уваги довідка про результати дослідження повноти сплати податку на додану вартість ТОВ «Паливекосервіс» від 06.11.2006 року, проведеної ДПА у м.Києві, в якій вказується про те, що в порушення пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року ТОВ «Паливекосервіс» віднесло до податкового кредиту в період лютий - серпень 2006 року на суму 15 539 166 грн. при перерахуванні грошових коштів за природний газ ПП ВКФ «Кан» , яке при виписуванні податкових накладних на перераховані кошти не включило до податкових зобов'язань ПДВ на суму 14 173 875 грн..

Відповідно до п.10 Інструкції про застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби №110 від 17.03.2001 року факти порушень податкового законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказується конкретні її пункти та статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.

В порушення зазначеної норми результати перевірки та факти порушень податкового законодавства відображені в довідці перевірки, яка підписана лише особою, яка здійснювала перевірку. Недодержання працівниками податкової служби встановленої законом форми акта перевірки порушити права ТОВ «Паливекосервіс» на оскарження результатів перевірки.