Рішення № 19021378, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/34925.10.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 3400,20 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю №218 від 03.06.11 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 25.10.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу 3400,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.01.11 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір №015055/4007/0000032 добровільного комплексного страхування транспортного засобу ROOMSTER 5J»д/н НОМЕР_1.

В результаті ДТП транспортному засобу Страхувальника було завдано шкоду на суму 4 420 грн, відповідно до страхового акту №00066949/1 від 08.08.11 р., Звіту експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №015/06-2011 від 05.07.11.

20.05.11 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля ROOMSTER 5J»д/н НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Сума, що була виплачена Позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 3 910,20 грн.

Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (винуватця ДТП) на момент ДТП була застрахована у Відповідача за полісом № ВE/4984502, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" Відповідач несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 25 500 грн встановленого полісом № ВЕ/4984502. Внаслідок чого, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму в розмірі 3400,20 грн в порядку регресу.

Ухвалою суду від 06.10.11 порушено провадження у справі № 40/349 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.10.11.

У судове засідання, призначене на 25.10.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

10.01.11 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №015055/4007/0000032 (Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобовязується сплатити страховий платіж у встановленому цим договором розмірі та термін.

Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки ROOMSTER 5J»д/н НОМЕР_1 (Страховий сертифікат до Договору).

Згідно з Страховим сертифікатом до Договору №015055/4007/0000032 від 10.01.11 р. строк дії договору з 04.02.11 по 03.02.12.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки ДАІ від 20.05.11 р. та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 09.06.11 р. по справі №3-4466, 18.05.11 р. в м. Києві на вул. Челябінській мала місце ДТП за участю автомобіля марки Kadett», державний НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки oda ROOMSTER 5J», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.10.1 ПДР України. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ROOMSTER 5J», д.н. НОМЕР_1 був пошкоджений.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно Звіту №015/06-2011 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 05.07.11 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Skoda ROOMSTER 5J” в результаті його пошкодження в ДТП складає 4 420,20 грн.

Відповідно до страхового акта № 00066949/1 від 08.08.11 позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхувальнику 3910,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №026354 від 10.08.11 р. та наказом №00066949 від 08.08.11 р.

02.09.11 р. Позивач надіслав Відповідачу регресну вимогу №4881 від 30.08.11 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 3400,20 грн, проте ця вимога, як зазначає Позивач, залишилась без належного реагування зі сторони Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Kadett», державний НОМЕР_2, забезпечений полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № BЕ/4984502, який на момент ДТП була застрахована Відповідачем.

Згідно вищезазначеного полісу встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн. Зважаючи на положення п. 2 ст. 12.1 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме (згідно розділу 2 Полісу) на 510,00 грн. За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ROOMSTER 5J», державний номер НОМЕР_1, в порядку регресу в розмірі 3400,20 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 3 400,20 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 79, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 30729278) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, ідентифікаційний код 20033533) 3 400 (три тисячі чотириста) грн 20 коп. страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 27.10.2011 р.