Рішення № 19019162, 02.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.11 р. Справа № 7/214

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгара Е.В.

при секретарі судового засідання О.В.Чеботарьовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО України” м. Київ

До відповідача: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк

За участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Львів

Предмет спору: стягнення 1604,00 грн.

За участю представників:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_2 довір.;

від третьої особи: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „ІНГО України” м.Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк про стягнення 2114, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду поліс №640552354 від 21.05.2008р.; посвідчення водія ОСОБА_1 та свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу Nissan Tida д/н НОМЕР_1; довідку №36/465ск від 29.01.2009р.; постанову Старосамбірського районного суду Львівської області №3-116 від 05.02.2009р.; повідомлення про страхову подію б/н; атк огляду транспортного засобу; рахунки №ХЯ04716 від 22.01.2009р.; №АО4716 від 22.01.2009р.; заяву про виплату страхового відшкодування б/н від 23.01.2009р.; страховий акт №1778 від 30.01.2009р., №1779 від 30.01.2009р.; розпорядження про виплату страхового відшкодування №1778 від 30.01.2009р., №1779 від 30.01.2009р.; платіжні доручення №235 від 13.02.2009р., №236 від 13.02.2009р.

Позивач у жодне судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заявою від 25.10.2011р. зменшив позовні вимоги на суму франшизи в розмірі 510 грн. та просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, яка складає 1604, 00 грн. (фактично понесені витрати позивача 2114, 00 грн. мінус сума франшизи за Полісом 510,00 грн.).

Заява про зменшення суми позову підписана повноважним представником позивача, прийнята судом та справа розглянута з урахуванням вимог, викладених у цій заяві.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач по справі не надав Страховій компанії ВУСО належним чином оформлені та завірені копії платіжних документів та фотознімків пошкодженого автомобіля.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2011р. до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

Третя особа до суду не прибула, пояснень по суті спору не надала.

В ході розгляду справи, господарським судом досліджено матеріали справи №3-116/2009р про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст.124 КпАП України ОСОБА_3.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

20.01.2009р. біля 12:00 год. в м. Львові по вул.Політехнічна ст.Бандери сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Fiat Ducato д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Фіат), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_3 та автомобіля Nissan Tida д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Нісан) під керуванням власника ОСОБА_1.

Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області №3-116/2009р від 05.02.2009р., копія якого міститься у справі, ОСОБА_3. притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено штраф у сумі 340 грн.

Між позивачем та ОСОБА_1, який є власником автомобіля Нісан, укладено поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №640552354 від 21.05.2008р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено з 21.05.2008р. по 20.05.2009р., тобто у момент настання ДТП пошкоджений автомобіль Нісан був застрахований.

За даним Договором застрахований пошкоджений автомобіль Нісан, страховим випадком є, у тому числі, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Відповідно до виставлених ОСОБА_1 та предявлених позивачу рахунків №ХЯ04716 від 22.01.2009р.; №АО4716 від 22.01.2009р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в загальному розмірі склала 2144, 60 грн.

Відповідно до страхових актів №1778 від 30.01.2009р., №1779 від 30.01.2009р., розпоряджень про виплату страхового відшкодування №1778 від 30.01.2009р., №1779 від 30.01.2009р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, яка повинна бути виплачена власнику автомобіля, в загальному розмірі склала 2114, 00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування позивач зазнав витрат у загальному розмірі 2144, 60 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №235 від 13.02.2009р., №236 від 13.02.2009р.

Враховуючи вищенаведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до відповідача із претензією №20/5 від 29.03.2011р.

У відповідь на претензію, відповідач по справі листом №2623/134/2 від 05.05.2011р. повідомив про відсутність сіх необхідних документів для здійснення страхового відшкодування на користь позивача.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 2114, 00 грн. у примусовому порядку.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Старосамбірського районного суду Львівської області №3-116/2009р від 05.02.2009р., копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_3., який не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Нісан.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля Фіат ОСОБА_3. та відповідачем по справі укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3451952 від 10.01.2009р. (далі по тексту Поліс).

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль вищевказаний Фіат.

Відповідно до ст.ст.5, 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25500,00 грн. із франшизою 510,00 грн.

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2 114, 00 грн.

Згідно матеріалів справи, заявлена до стягнення сума страхового відшкодування розрахована без врахування суми франшизи за Полісом, сплата якої покладається на страхувальника за Полісом ОСОБА_3.

Заявою від 25.10.2011р. позивач зменшив позовні вимоги на 510 грн. франшизи та просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, яка складає 1604, 00 грн. (фактично понесені витрати позивача 2114, 00 грн. мінус сума франшизи за Полісом 510,00 грн.).

Як зазначено вище заява про зменшення суми позову прийнята судом та справа розглянута з урахуванням вимог, викладених у цій заяві.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.10.2011р.) в сумі 1604, 00 грн.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО України” м. Київ задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” (83001, м.Донецьк, вулПостишева, 60, ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО України” (01054, м.Київ, вул.Воровського, 33, ЄДРПОУ 16285602) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 1604, 00 грн., державне мито у сумі 76, 31 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 179, 07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 03.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >