Рішення № 19019103, 02.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.11 р. Справа № 21/84

Позивач: Державне підприємство “Ровенькиантрацит” м. Ровеньки

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк

про стягнення 5 301,45 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Осадчук О.О. – пров. юр., Сечених Ю.В. – нач. дільниці навантаження

відповідача: Ляшко Д.В. – пров. юр.

Державним підприємством “Ровенькиантрацит” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред’явлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (антрацит), відправленого 24.12.2010р. (вантажовідправник – Державне підприємство “Ровенькиантрацит”) за залізничною накладною № 48123539 у напіввагоні №65884546, у загальній сумі 5 301,45 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом AQ 660352/316 від 26.12.2010р. Нестача, на його думку, виникла у зв’язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання, зокрема, на те, що на порушення ст.31 Статуту залізниць України і п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправником перед завантаженням спірного вагону не було вжито заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів до 25-30 мм над 4 і 5 люками, що призвело до втрати вантажу.

На підтвердження технічного стану вагону залізницею наданий акт про технічний стан вагону № 59 від 26.12.2010р., складений станцією Маріуполь – порт.

Позивач заперечив факт невжиття заходів щодо ущільнення зазорів у вагоні і пояснив, що в протилежному випадку перевізник не прийняв би вантаж до перевезення.

Залізниця ухвалу від 12.10.11р. не виконала і не забезпечила явку у судове засідання своїх технічних працівників для роз’яснення питань щодо щілин у вагоні і допустимих розмірів конструктивних зазорів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

24.12.2010р. Державне підприємство “Ровенькиантрацит” (вантажовідправник) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф Шиппінг” (вантажоодержувач) у напіввагоні №65884546 за залізничною накладною № 48123539 зі станції Лобівські Копальні Донецької залізниці на станцію Маріуполь–Порт експорт Донецької залізниці відвантажило антрацит (у вологому стані). За накладною вага нетто у вагоні 71 000кг, брутто – 93 700кг, тара з брусу – 22 700 кг. Поверхня вантажу розрівняна і ущільнена скребковим розрівнювачем. Вантаж маркований вапном.

Позивач є продавцем вугільної продукції за контрактом №510-2gp, укладеним 24.03.2010р. з DTEK Trading Limited”. Згідно довідки Державного підприємства “Ровенькиантрацит” № 134 від 28.02.2011р. ціна 1т вугілля марки АС – 708,75 грн. без ПДВ.

На станцію призначення вагон прибув 26.12.2010р., де був складений акт загальної форми № 1183 від 26.12.2010р. Підстава складання акту загальної форми: під час огляду було виявлене воронкоподібне заглиблення над 4-5 люками.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь–Порт експорт Донецької залізниці. За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт AQ 660352/316 від 26.12.2010р., згідно з яким:

- вагон в технічному відношенні справний;

- навантаження у вагоні нижще рівня бортів на 15-20см;

- зліва по ходу потягу над 4-5 люками воронкоподібне заглиблення розміром: 2000мм х 2000мм х 1500мм;

- вантаж маркований вапном трьома повздовжніми смугами, в районі воронкоподібного заглиблення маркування відсутнє;

- між хребтовою балкою та кришкою люка щілина розміром 2,5 – 3 см на всю довжину люка, закладена розірваним вологим картоном;

- на момент стоянки вагону на станції витікання вантажу не було;

- зважування вагону проводилося на справних 150 т вагонних тензометричних вагах залізниці з повною зупинкою вагону на платфомі терезів;

- вага нетто зважування вантажу 62 100 кг (брутто 84 800кг, тари з брусу 22 700 кг), нестача вантажу складає 8 900кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці – начальником станції, двома старшими прийомоздавальниками; з боку одержувача – представником ТОВ “Скіф Шиппінг”.

Також на станції призначення був складений акт про технічний стан вагону № 59 від 26.12.2010р., у якому перевізник зазначив, що над 4-5 кришками люків зліва по ходу потягу є контруктивні зазори, які перед навантаженням не були усунені.

Вантажоодержувач зробив переуступний напис на пред’явлення претензій і позовів на залізничній накладній №48123539 відправнику вантажу - Державному підприємству “Ровенькиантрацит”.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 5 301,45 грн. із розрахунку: 7 480 кг (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 2%) х 708,75 грн. (вартість 1т вугілля марки АС, зданого до перевезення ).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Твердження залізниці судом до уваги не взяті, оскільки:

- спірний вагон був поданий під завантаження порожнім;

- перевізник не зміг пояснити де над кришками люків є конструктивні зазори;

- в комерційному акті не зазначений номер люка, де була виявлена щілина.

Посилання залізниці на те, що відправник міг бачити несправність (комерційну) вагону перед його завантаженням, і ця обставина, на її думку, дає підстави вважати, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок, звільняє залізницю від відповідальності за нестачу, господарський суд вважає безпідставним, оскільки на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні, у технічному відношенні, вагони (ст.31 Статуту залізниць України) і тому якщо вона подала несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього.

Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон (щілина між хребтовою балкою та кришкою люка є технічною несправністю), то постає правомірне питання: чому несправність вагону (щілина розміром 2,5 - 3см між хребтовою балкою та кришкою люка на всю довжину люка) і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення або на одній із проміжних станцій під час перевезення, яке здійснювалось на відстань більше 300км? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв’язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення або на одній із проміжних станцій, розташованих перед станцією Маріуполь-Сортувальний, зокрема на станції Волноваха, де є пункт комерційного огляду вагонів, це було б виявлено.

Заперечення залізниці щодо того, що на відправникові лежить обов’язок підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на шляху слідування; придатність рухомого складу для перевезення вантажів у комерційному відношенні визначає відправник, судом до уваги не взяті, так як:

- ч.3 ст.32 Статуту, на яку посилається залізниця, передбачений обов’язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування, а не вагон. Подібна норма закріплена і п.4 Правил приймання вантажів до перевезення;

- поняття "технічно несправні вагони" і "вагони в комерційному відношенні непридатні для перевезення відповідного вантажу" не тотожні. Їх варто розрізняти, тому що вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. У такому випадку мова йде про непридатність вагона в комерційному відношенні.

Також при прийнятті рішення судом врахована та обставина, що:

- згідно п.7.11.1 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої у вересні 2008р. наказом Укрзалізниці № 417-Ц, заборонено подавати під завантаження вагони, що мають „пошкодження або відсутність металевої обшивки, настилу підлоги, борта та інших вузлів кузова, даху, дверей”;

- люк і поперечна балка є складовою частиною підлоги вагону (інші вузли кузова), а тому нещільне прилягання одного із люків до поперечної балки і щілина 30мм свідчать про несправність (технічну) вагону і такий вагон не повинен був подаватись під завантаження.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 26009307748601 в ДРУ ПІБ м. Донецьк, МФО 334635, п/р 260030000173, 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Державного підприємства “Ровенькиантрацит” (94700, м. Ровеньки, Луганська область, вул. Комуністична, 6, п/р 2600330193695 у Філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ”, МФО 304308, код ЄДРПОУ 32320704) 5 301,45 грн. основного боргу (вартість нестачі), 102,00 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

Повний текст рішення складено 02.11.2011р.

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

Вик

Тел.381-91-18