Рішення № 19019058, 04.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "01" листопада 2011 р.по справі № 5004/1917/11

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватне підприємство "Вальдес"

до Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 1 117 334,69грн. пені

за зустрічним позовом

Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Дочірнього підприємства "Волин

Суддя: Філатова С. Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №53 від 20.12.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №2 від 19.01.2009р.

від третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, дов. №6/1.6 від 14.03.2011р.

В судовому засіданні 01.11.2011р. взяв участь прокурор відділу представництва Волинської обласної прокуратури Остапчук С.О.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу суддів. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22,29 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась судами неодноразово. Звернення з позовом відбулось 10.04.2009р.

Приватне підприємство “Вальдес” звернулося з позовом до Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 7090195,42 грн., в т.ч. 4935604,58 грн. основного боргу за товар, 1117334,69 грн. пені, 147416,97грн. 3% річних та 889839,18 грн. інфляційних втрат по договору від 27.10.2008 р. про відступлення права вимоги та договору №31 від 10.03.2006р. на поставку бітуму та щебеневої продукції. Вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач не провів оплату отриманого товару в строки, обумовлені договором та специфікаціями до нього, у зв'язку з чим, відповідно до норм чинного законодавства, застосувало до відповідача штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. у справі №9/81-38 позов Приватного підприємства «Вальдес» у частині стягнення з Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задоволене частково, стягнуто на користь позивача 4131096,15грн., в т.ч. 2835604,58грн. заборгованості, 168325,49грн. 3% річних, 1015433,08грн. індексу інфляції, 111733грн. пені та 25500грн. витрат по сплаті державного мита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. у справі №9/81-38 рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. у справі №9/81-38 рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. скасовано в частині стягнення пені та передано справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.04.2010р. по справі №03/54-38 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 986749,96грн. пені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010р. у справі 03/54-08 вказані рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді справи, Волинський транспортний прокурор в інтересах держави в особі ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» звернувся до відповідачів ТзОВ «Укрмонтажсервіс» та ПП «Вальдес» з позовною заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №27-VI від 27.10.2008р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.11.2010р. розгляд зустрічного позову обєднано з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2011р. по справі №2/132-38 в позові ПП «Вальдес» про стягнення 1117334,69грн. пені відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №27-VI від 27.10.2008р. Судові витрати покладено на позивача за первісним позовом.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. апеляційну скаргу ПП «Вальдес» задоволено, рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011р. у справі 2/132-38 скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково та стягнуто з ДП «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ПП «Вальдес» 700000грн. пені,7 000 грн. витрат по держмиту за розгляд справи апеляційним господарським судом. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2011р. у справі 2/132-38 вказані рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

Судова колегія, з огляду на фактичні обставини, що встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, вказала, що правовідносини між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ДП «Волинський облавтодор» існували у відповідності зі ст. 11 ЦК України не на підставі договору, а на підставі інших правочинів та на підставі інших юридичних фактів.

Епізодичні поставки нафтобітуму та щебеневої продукції відбувалися лише в період квітня-серпня 2008 року. Проте, в період з 10.03.2008р. по 31.03.2008р. поставок по договору не здійснювалось.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 267 ГК України договір №31 від 10.03.2006р. вважається укладеним на один рік, строк його дії закінчився 10.03.2007р., навіть при умові його укладеності. Аналіз договору №27-VI від 27.10.2008р. про відступлення права вимоги, який укладено між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ПП «Вальдес» на підставі договору №31 від 10.03.2006р., який згідно закону вважається неукладеним, строк дії якого згідно закону сплив ще 10.03.2007р. Таким чином, договір про відступлення права вимоги укладений на підставі неіснуючого договору між первісним кредитором та боржником, а тому є незаконним та недійсним.

Вказує, що первісний кредитор передав новому кредитору недійсну та незаконну вимогу, зокрема, щодо штрафних санкцій, за що згідно ст.519 ЦК України несе відповідальність перед новим кредитором.

В свою чергу, строки оплати товару, встановлені пунктом 4.1 договору №31 від 10.03.2006р., на протязі 45 календарних днів з дати поставки є недійсним, оскільки даний договір є неукладеним.

Також строки оплати товару впродовж 30 календарних днів з моменту передачі товару, встановлені в специфікаціях до договору від 10.03.2006р. є також недійсними, оскільки передача товару здійснювалася в 2008році, коли даний договір вже не діяв, оскільки строк його дії сплив ще 10.03.2007р.

Отже, строк (термін) виконання боржником-дочірнім підприємством «Волинський облавтодор» свого обовязку по оплаті товару первісному кредитору ТзОВ «Укрмонтажсервіс» не був встановлений ні договором, і навіть, не був визначений моментом предявлення вимоги.

Судова колегія вказала на необхідність господарським судам при повторному розгляді справи взяти до уваги вказівки касаційної інстанції щодо необхідності дослідження і дачі правової оцінки зазначеним вище фактичним обставинам у справі.

Приватне підприємство «Вальдес» в обґрунтування доводів по первісному позову та заперечень по зустрічному позову зазначає, що суди встановили, що поставка бітуму нафтового та щебневої продукції проводилась на підставі усних правочинів у відповідності до ст.203,204,205,206 ЦК України, які знаходили своє підтвердження в рознарядках ДП «Волинський облавтодор» на поставку продукції, двосторонніх специфікаціях, залізничних та видаткових накладних, платіжних дорученнях про оплату поставленої продукції, які є письмовим підтвердженням усного правочину між сторонами, як юридичними особами. В неукладеному договорі №31 від 10.03.2006р. дані форми документів не передбачені.

Наведене спростовується тим, що передбачати в договорі поставки можливість укладення сторонами специфікацій не потрібно, адже це передбачено в Господарському кодексі України. А саме, ч.2 ст. 266 ГК України визначає, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, в п.6.4 Договору поставки №31 від 10.03.2006 р. сторони зазначили, що всі зміни і доповнення до цього Договору дійсні, якщо оформлені в письмовій формі і підписані повноважними на те особами сторін. При цьому строк та період укладення сторонами таких змін та доповнень умовами договору не обмежений.

Тобто, даними положеннями сторони обумовили, що такі невід'ємні умови договору поставки як кількість товару, ціна та строки відвантаження будуть додатково врегульовані ними в будь-яких письмово оформлених змінах та доповненнях до Договору, що підписані сторонами, тобто це може бути і Додаткова угода і специфікація, і будь-яка інша письмова форма домовленості між сторонами.

Таке право сторін передбачене і Цивільним кодексом України. Зміст договору, який є видом правочину згідно ч.2 ст.202 ЦК України, може бути зафіксований у кількох документах, що відповідно до ст.207 ЦК України, не є порушенням письмової форми правочину.

Сторонами в період з моменту укладення Договору і по 2010 рік було укладено вісім Додаткових угод: №1 від 03.04.2006 р., №2 від 03.06.2007 р., №3 від 11.03.2008 р., №4 від; 05.04.2008 р., №5 від 21.05.2008 р., №6 від 21.07.2008 р., №8 від 09.08.2008 р., якими сторони погоджували ціну на бітум БНД 60/90 та БНД 90/130. В усіх цих додаткових угодах зазначено, що вони є невід'ємною частиною Договору поставки №31 від 10.03.2006 р. та вони підписані обома сторонами. Крім того, сторонами в період з 08.04.2008 р. по 18.08.2008 р. підписано чотирнадцять специфікацій, в яких визначена кількість кожної партії товару, його ціна та зазначено, що покупець зобов'язаний зробити оплату у розмірі 100 % вартості товару впродовж 30-ти календарних днів з моменту передачі товару. В специфікаціях зазначено, що вони є невід'ємними частинами Договору поставки №31 від 10.03.2006 р.

Даний договір, з урахуванням Додаткових угод та специфікацій, був повністю виконаний сторонами, тобто постачальник поставив весь передбачений договором товар, а покупець повністю оплатив за поставлений товар, допустивши прострочення платежу.

Таким чином, сторони своїми діями щодо підписання Додаткових угод та специфікацій та їх виконання протягом спірного періоду фактично продовжили строк дії Договору, скориставшись при цьому своїм правом, передбаченим:

- частиною 4 статті 179 ГК України, згідно якої при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- статтею 6 Цивільного кодексу України, яка в частині 3 передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд;

- статтею 627 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується посилання Вищого господарського суду України на ч. 3 статті 267 ГК України, в якій зазначено, що якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. На те, що як вбачається з положень договору № 31 від 10.03.2006 року кількість поставки ні на один рік, ні на менший строк взагалі не визначена, як і не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди. Та на зроблений на підставі даної норми висновок, що Договір № 31 від 10.03.2006 року вважається укладеним на один рік, строк його дії закінчився 10 березня 2007 року, навіть при умові його укладеності, то наведене спростовується наступним.

П. 1.2 Договору поставки передбачає, що відвантаження (відпуск) товару здійснюється окремими партіями по реквізитах покупця.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Господарського кодексу України, у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило -місяць.

Тобто, зазначивши у Договорі, що поставка товару здійснюється партіями, сторони таким чином визначили строки (періоди) поставки на весь термін дії договору.

Що стосується погодження сторонами істотних умов договору поставки, то відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із ч.3 ст. 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ч. 4 ст.180 ГК передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Предметом договору поставки №31 від 10.03.2006р. є бітум нафтовий марки БНД 60/90 та БНД90/130.

Тобто, визначення у договорі як предмету бітуму нафтового із зазначенням БНД 60/90 та БНД 90/130 включає в себе визначення і номенклатури, і асортименту, і вимоги щодо якості.

Строк дії договору був визначений сторонами в п.6.1 Договору поставки № 31 від 10.03.2006 року, де сторони зазначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до ЗІ грудня 2010 року.

Що стосується кількості кожної партії товару та його ціни, то відповідно до п.1.3 Договору поставки сторони обумовили, що будуть їх додатково попередньо узгоджувати. Кількість партії товару та ціна бітуму узгоджувалась сторонами шляхом підписання додаткових угод і специфікацій до Договору поставки № 31 від 10.03.2006 року.

Таким чином, висновки Вищого господарського суду України щодо неукладеності договору поставки та недійсності на цій підставі Договору про відступлення права вимоги № 27-УІ від 27.10.2008 року між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ПП "Вальдес" є безпідставними, нелогічними та такими, що суперечать чинному законодавству та практиці самого Вищого господарського суду України.

Вказує, що посилаючись на факт неукладення договору поставки № 31 від 10.03.2006 року (повністю, хоч і з порушенням терміну, виконавши його умови), ДП «Волинський облавтодор» умисно вчиняє дії, спрямовані на односторонню відмову від взятих на себе договірних зобов'язань (в частині санкції за порушення договірних умов) та уникнення відповідальності, що є порушенням ст.ст 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Долучає до матеріалів справи копії Постанов Вищого господарського суду України від 12.11.2009 р. у справі №24/63, від 02.03.2011 р. у справі №5/159-10, від 07.06.2007 р. у справі № 2-19/1401-2006.

Прокурор, представник підприємства "Волинський облавтодор" та третьої особи в судовому засіданні первісний позов заперечили, позовні вимоги про визнання договору №27-VI від 27.10.2008р. недійсним підтримали.

В обґрунтування вимог та заперечень пояснили, що юридична природа договору поставки продукції № 31 від 10 березня 2006 року, який укладений між ТОВ “Укрмонтажсервіс”і дочірнім підприємством “Волинський облавтодор”, свідчить про те, що даний договір є неукладеним. Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати(поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар(товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар(товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.1 зазначеного договору встановлено термін дії даного договору: з моменту його підписання до 31 грудня 2010 року. Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Цією ж статтею ЦК України визначено поняття терміну. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином та рішенням суду. Згідно ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Отже, строки поставки, інші строки, що мають значення для договорів поставки не є тотожними поняттями поняттям термін та строк дії договору. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ГК України, у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

З тексту договору № 31 від 10.03.2006 року та додатків до нього вбачається, що сторони - ТОВ “Укрмонтажсервіс”і ДП “Волинський облавтодор” в порушення вимог ст. 267 ГК України не узгодили ні строків поставки продукції, ні строків подачі заявок на поставку, ні графіків поставок, що в даному випадку є недопустимим. Відповідно до вимоги ч. 2 ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 265, ч.2 ст. 267 ГК України та ст. 712 ЦК України по відношенню до договору поставки строки поставки є істотними умовами договору поставки. Відсутність таких строків саме в договорі поставки згідно ч. 2 ст. 180 та ч. 8 ст. 181 ГК України свідчить про неукладеність договору (є таким, що не відбувся), а відповідно неукладений договір не є підставою виникнення зобов'язань та обов'язків щодо його виконання.

Крім цього, в договорі № 31 від 10.03.2006 року не зазначено ціни, яка в господарських зобов'язаннях є формою грошового визначення вартості продукції, що підлягала реалізації, чим порушено також ч. З ст. 180 ГК України та ч. 2 ст. 189 ГК України, згідно якої ціна є істотною умовою господарського договору.

Також у вказаному договорі не зазначено загальної кількості продукції, її асортименту та якості, що суперечить ч. 4 ст. 180, ч. 2 ст. 266 та ч. 2 ст. 268 ГК України, відповідно до яких дані умови є істотними для договору поставки, а їх відсутність вказує на те, що договір не відбувся.

Фактично правовідносини між ТОВ “Укрмонтажсервіс”та дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” існували у відповідності зі ст. 11 Цивільного кодексу України не на підставі договору, а на підставі інших правочинів та на підставі інших юридичних фактів.

Поставка бітуму нафтового та щебеневої продукції проводилась на підставі усних правочинів у відповідності до ст. 203, 204, 205, 206 ЦК України, які знаходили своє підтвердження в рознарядках дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”на поставку продукції, двосторонніх специфікаціях, залізничних та видаткових накладних, платіжних дорученнях про оплату поставленої продукції, які є письмовим підтвердженням усного правочину між сторонами, як юридичними особами. В неукладеному договорі № 31 від 10.03.2006 року дані форми документів не передбачені.

Договір № 27-VІ від 27.10.2008 року про відступлення права вимоги укладено між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ПП "Вальдес" на підставі договору № 31 від 10 березня 2006 року, який згідно закону вважається неукладеним. Таким чином, договір про відступлення права вимоги укладений на підставі неіснуючого договору між первісним кредитором та боржником, а тому є незаконним та недійсним.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи, та дослідивши долучені до справи докази, господарський суд, -

встановив:

10.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (постачальник) та Дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” (покупець) підписаний договір поставки №31 (т.1 а.с.23-25).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 розділу 1 договору постачальник приймає на себе зобовязання поставити окремими партіями бітум нафтовий марки БНД 60/90, БНД 90/130 та щебеневу продукцію, покупець - прийняти та сплатити за отриманий товар; поставка (відпуск) кожної партії товару попередньо узгоджується по кількості, ціні, термінах відвантаження (відпуску) (т.I а.с.23).

Поставка бітуму нафтового дорожнього проводилася на підставі специфікацій №12 від 15.07.2008р.; № 13 від 15.08.2008р.; № 14 від 18.08.2008р. до договору №31 від 10.03.2006р., в яких зазначена кількість, ціна товару, загальна сума, а також термін оплати впродовж 30 календарних днів з моменту передачі товару (т.I а.с.26, 29, 32,); видаткових накладних від 15 липня 2008р., 15 серпня 2008 року та 18 серпня 2008 року (, т.I а.с.27-28, 30-31, 33).

Розрахунки проводилися відповідачем згідно платіжних доручень (т.I а.с.34-38, 42-46).

27.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Вальдес" (новий кредитор) був укладений договір №27-У1 про відступлення права вимоги (т.I а.с.20-21) та додаткові угоди до нього від 11.12.2008р. та від 12.12.2008р.( т.I а.с.52, 91-92).

Документи, що підтверджують право вимоги за основним договором передавалися первісним кредитором новому кредитору згідно акту приймання-передачі від 28.10.2008р. (т.I а.с.53) та протоколу заліку взаємних вимог від 28.11.2008р. (т.I а.с.96).

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належної первісному кредиторові згідно з договором №31 від 10.03.2006р., укладеним між первісним кредитором та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього договору.

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що предметом права вимоги являється заборгованість ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед первісним кредитором за поставлений та переданий у його власність первісним кредитором бітум нафтовий дорожній по основному договору в сумі 10 460 604 грн. 58 коп. як по основному зобовязанню, так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникнули і можуть виникнути в майбутньому.

Повідомленням про відступлення права вимоги №63 від 28.10.2008р., Приватне підприємство "Вальдес" повідомило, що ТзОВ "Укрмонтажсервіс" відступив своє право вимоги заборгованості в сумі 10 460 604,58 грн., що існує у ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТзОВ "Укрмонтажсервіс" по договору поставки №31 від 10.03.2006р. на користь нового кредитора - Приватного підприємства "Вальдес", а ДП "Волинський облавтодор" на цьому ж повідомленні підтвердило обізнаність про заміну кредитора ( т.I а.с.22).

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор має право вимагати від боржника належного виконання основного договору; вимагати від боржника, у випадку наявності підстав, сплати штрафних санкцій за неналежне виконання основного зобов'язання.

Пунктом 5.3 розділу 5 цього ж договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно пункту 5.1 розділу 5 договору поставки №31 за несвоєчасний термін оплати згідно з пунктом 2.2.2 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (а.с.24, 161, т.I).

Позивач по первісному позову відповідно до вимог ст.343 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просив стягнути пеню в розмірі 1 117 334,69 грн. за період з 15.08.2008р. по 19.03.2009р.(т.1 а.с.8-9).

Оцінюючи зазначені вище обставини та зважаючи на вказівки ВГСУ у постанові від 13.09.2011р. по справі №2/132-38, що є обовязковими для суду при новому розгляді справи згідно зі ст. 11112 ГПК України, суд дійшов висновку, що договір поставки продукції №31 від 10.03.2006Р. між ТзОВ «Укрмонтажсервіс» і ДП «Волинський облавтодор» є неукладеним, тобто, таким, що не відбувся.

При цьому виходить із наступного: за змістом ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору. Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 ст. 267 ГК України обумовлено, що якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Сторони у договорі №31 від 10.03.2006р., всупереч вимогам ст.180 ГК України, не погодили предмет, ціну та строк договору виходячи зі змісту ст..ст. 265,266,267 ГК України та ст.ст. 638, 669 ЦК України, а саме: не визначили загальну кількість товарів у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні та не погодили визначення їх у специфікаціях, як це обумовлено ч.2 ст.266 ГК України.

Саме виходячи зі змісту ч.2 ст.266 ГК України суд не приймає твердження позивача про погодження кількості товару, що підлягає поставці, у специфікаціях, оскільки сторонами у договорі це не було обумовлено.

Зважаючи на вимоги ч.3 ст.267 ГК України, не визначений сторонами і строк дії договору, оскільки у договорі №31 не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору.

Узгоджений сторонами строк дії договору дозволяє встановити чіткі параметри, які дозволяють визначити виконання договірного зобовязання у частині як належне, що є умовою припинення господарського зобовязання.

Не визначена сторонами у договорі і ціна. Відповідно до положень ст. 632 ЦК України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Воля і волевиявлення учасників договору формується насамперед під впливом приписів норм права, які містять абстрактну модель взаємовідносин сторін. Договір же є індивідуальним правовим актом, у якому абстрактна модель стосунків осіб, окреслена в загальних рисах у законі, наповнюється конкретним змістом.

Зі змісту договору №31 від 10.03.2006р. вбачається, що він носить абстрактний, неконкретизований характер і водночас не містить положень про погодження сторонами як предмету договору, так і ціни, строків, порядку поставки (відвантаження) постачальникам (вантажовідправником) і саме невизначеність цих питань і спричинила те, що в сформованих пяти томах справи відсутні докази відвантаження продукції саме постачальником (ТзОВ «Укрмонтажсервіс»), як це обумовлено п.1.1 договору №31.

Вищий господарський суд України у інформаційному Листі від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України» зауважив, що згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну. Отже, ціна є істотною умовою господарського договору, а за її відсутності договір є неукладеним.

Колегії суддів ВГСУ при касаційному провадженні у справі (постанови ВГСУ у справі №03/54-38 від 12.10.2010р. т.3 а.с. 241-246; у справі №2/132-38 від 13.09.2011р. (при новому розгляді) т.5 а.с. 96-104) дійшли висновку, що правовідносини між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ДП «Волинський облавтодор» відбувались не на підставі договору, що не був укладеним, і не містив конкретних зобовязань сторін, а на підставі розпорядчих, платіжних документів (рознарядок, специфікацій,накладних,платіжних доручень тощо) у відповідності зі ст.11 ЦК України.

Частина 4 ст.231 ГК України встановлює загальне правило, згідно з яким (якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом) санкції за порушення умов договору застосовуються у розмірі, передбаченому господарським договором. За відсутності договору санкції не можуть бути застосовані, а тому вимога позивача по первісному позову про стягнення з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 1117334,69 грн. пені задоволенню не підлягає, як така, що суперечить ст.ст. 230-232 ГК України, ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Предметом зустрічного позову є визнання договору №27-VI про відступлення права вимоги від 27.10.2008р. між ТзОВ «Укрмонтажсервіс» (первісний кредитор) та ПП «Вальдес» (новий кредитор) недійсним.

Загальні умови визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги уявляє собою договірну передачу зобовязальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Позивач по зустрічному позову просить визнати недійсним договір, посилаючись на те, що він не відповідає вимогам ст.ст.203,514 ЦК України та умовам основного договору, який є неукладеним. (т.4 а.с. 12-73).

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи та дослідивши долучені до справи докази, приходить до висновку, що оспорюваним договором передано новому кредитору вимогу в неукладеному (неіснуючому) зобовязанні, на що вказано ВГСУ у постановах від 12.10.2010р. та 13.09.2011р. при касаційному провадженні по даній справі (т.5 а.с. 102).

Передача вимоги за неіснуючим зобовязанням спричиняє недійсність договору уступки вимоги.

Суд не приймає доводи та заперечення позивача з посилкою на невідповідність законодавству, нелогічність вказівок Вищого господарського суду України у постанові від 13.09.2011р., як такі, що суперечать ст.124 Конституції України та ст.ст.4-5 ГПК України, оскільки постанова ВГСУ є чинною та обовязковою до виконання.

Решта тверджень позивача є його власним тлумаченням змісту законодавства та висновків суду не спростовують.

Зважаючи на викладене, у первісному позові слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.202, 203-206, 215, 216, 251, 252, 512, 514, 632, 669, 712 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 189, 231, 232, 265-268 ГК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Первісний позов ПП «Вальдес» до ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 1117334,69грн. пені залишити без задоволення. У позові відмовити.

2. Зустрічний позов Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до ТзОВ «Укрмонтажсервіс», ПП «Вальдес» задовольнити. Договір №27-VI про відступлення права вимоги, укладений між ТзОВ «Укрмонтажсервіс» та ПП «Вальдес» 27.10.2008р. визнати недійсним.

3. Стягнути з ТзОВ «Укрмонтажсервіс», м. Київ, вул. Драгомирова,4, код ЄДРПОУ 32109891 та ПП «Вальдес», м. Кременчук, вул.60-річчя Жовтня,138, код ЄДРПОУ 34987468

в дохід Державного бюджету України по 42,50грн. державного мита; по 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філатова С. Т.

Повний текст рішення виготовлено

04.11.2011р.