Рішення № 19019034, 04.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1881/11 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Валон К», м. Луцьк

про стягнення 355 980 грн.

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі Мороз Д.В.

за участю представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 підприємець, ОСОБА_2 адвокат (дов. від 10.10.2011р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 355980 грн. збитків у розмірі вартості втраченого майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 15.11.2006р.

Позивач, його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач відзиву на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив. Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду він отримав 21.10.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

15.11.200 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Валон-К ” (відповідач) та підприємцем ОСОБА_1 (позивач) було укладено договір зберігання (надалі договір), згідно з пунктами 1.1., 2.1., 2.2. якого відповідач взяв на себе зобовязання тимчасово зберігати товар цукор в кількості 61,96 т в складському приміщенні товариства за адресою: м. Луцьк, вул.. К.Карого, 3-а.

Відповідач зобовязався також надавати позивачу рахунки за надані послуги, а позивач оплачувати отримані від відповідача рахунки на протязі 3-ох банківських днів після їх отримання.

Пунктом 2.3. договору визначено вартість послуг, які відповідач надає позивачу - 0,25 грн. тонно/день, що буде зазначено в рахунках, які є невідємною частиною цього договору.

Згідно з п.4.1., 4.2. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Термін дії договору до 31.12.2007 року.

Факт передачі 61,95 т цукру позивачем на зберігання відповідачу підтверджується накладною №1 від 15.11.2006р.

Вартості переданого на зберігання цукру у накладній не вказано.

Накладна містить підпис відповідальної особи відповідача про прийняття цукру.

Впродовж 2007 2009 років позивач забрав зі зберігання 27,95 т цукру, що підтверджується накладними №1 від 02.01.2007р., №2 від 20.03.2007р., №3 від 27.03.2007р., №4 від 24.04.2007р., №5 від 22.05.2007р., №6 від 22.06.2007р., №7 від 17.08.2007р., №8 від 21.08.2007р., №9 від 31.08.2007р., №10 від 25.09.2007р., №11 від 24.12.2007р., №12 від 25.01.2008р., №13 від 22.02.2008р., №14 від 22.04.2008р., б/н від 23.06.2008р., №1 від 01.06.2009р., №2 від 23.06.2009р. (а.с. 11-18).

З огляду на викладене, у відповідача на зберіганні залишилося 34 т цукру.

Як пояснив в судовому засіданні підприємець ОСОБА_1, починаючи з липня 2009 року він неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути йому цукор, що залишився на зберіганні, проте відповідач цукру не повертав, просив відстрочити його повернення.

07.12.2010р. позивачем було вручено головному бухгалтеру відповідача вимогу від 06.12.2010р. щодо негайного повернення цукру в кількості 34 т, проте відповідач не виконав вимоги позивача від 06.12.2010р. та не повернув цукру.

У звязку з неповерненням відповідачем цукру із зберігання позивач звертався із заявою щодо неправомірних дій відповідача до Луцького МВ УМВС України у Волинській області. В ході перевірки директор ТзОВ «Валон-К»від дачі пояснень відмовився, посилаючись на ст.63 Конституції України.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності із частинами 1,3 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст.948, 949, 950 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, на загальних підставах. Після закінчення строку зберігання зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, ч.1 ст.225 ГК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Підставою для покладення обов'язку відшкодувати збитки є порушення права (правопорушення), зокрема, передбачене ст.610 ЦК України невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності.

На кредитора покладений обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст.ст.614,623 ЦК України).

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею ст.951 ЦК України встановлено відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві. А саме: частиною 1 зазначеної статті встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Позивач, звертаючись 26.09.2011 року з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків, завданих втратою переданого на зберігання товару, виходить з розрахунку: 34000 кг х 10,47 грн. = 355980 грн., де 34000 кг залишок цукру, що неповернутий відповідачем зі зберігання, 10,47 грн. середня роздрібна ціна в торговельній мережі Волинської області, не включаючи міські ринки, за 1 кг цукру в червні 2011 року.

На підтвердження середньої роздрібної ціни за 1 кг цукру в червні 2011 року посилається на відповідь Головного управління статистики у Волинській області №251-14/04 від 04.08.2011 року на його запит (а.с.52).

Проте, відповідно до п.3 ст.623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно із відповіддю Головного управління статистики у Волинській області №353-14/04 від 24.10.2011р. на запит суду середня роздрібна ціна на цукор в торговельній мережі Волинської області, включаючи міські ринки, у вересні 2011 року, тобто на момент, коли позивач звернувся з позовом до суду, становила 9,21 грн. за кілограм.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих втратою товару, переданого на зберігання, підлягає до задоволення в розмірі 313140 грн., виходячи з розрахунку: 34000 кг х 9,21 грн. = 313 140 грн., де 34000 кг залишок цукру, що неповернутий відповідачем зі зберігання, 9,21 грн. середня роздрібна ціна на цукор в торговельній мережі Волинської області, включаючи міські ринки, у вересні 2011 року; в позові про стягнення 42840 грн. (355980 313140) збитків слід відмовити.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач в процесі судового розгляду відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу не довів.

У звязку із частковим задоволенням позову відповідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 510, 525, 526, 610, 611, 936, 948, 949, 950 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із ТзОВ «Валон К»(м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3А, р/р 26001300002211 Луцька філія АКБ «Форум», МФО 303644, код 13349709) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, свідоцтво № НОМЕР_2 від 15.07.1998р., код НОМЕР_1) 313140 грн. збитків, 3131 грн. 40 коп. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 207 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 42840 грн. збитків відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

04.11.11