Постанова № 19018716, 25.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"25" жовтня 2011 р. Справа № 12/5009/2203/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –Панової І.Ю.,

суддів –Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

за участю представників сторін:

ДПІ у м. Енергодар Запорізької області –Бірюкової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011р. по справі №12/5009/2203/11 за заявою Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про визнання банкрутом Приватного підприємства "Зернодар",-

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.05.2011р. ПП "Зернодар" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором підприємства - банкрута призначено арбітражного керуючого Нікітенко М.О.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зерноград" задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 10.05.2011р. скасовано. Провадження по справі припинено.

Державна податкова інспекція у м. Енергодар Запорізької області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011р. скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 10.05.2011р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ДПІ у м. Енергодар Запорізької області, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Енергодар Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання відсутнього боржника ПП "Зернодар" банкрутом узв’язку із неспроможністю останнього виконати свої грошові зобов’язання перед бюджетом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2011 р. порушено провадження по справі про банкрутство ПП "Зернодар" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.05.2011р. боржника ПП "Зернодар" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з тих підстав, що ПП "Зернодар" підприємницьку діяльність не здійснює, не надає більше року до органів ДПІ податкові декларації, відсутній за юридичною адресою.

Скасовуючи постанову про визнання боржника банкрутом та припиняючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції послався на те, що підстави порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такі як відсутність боржника за місцезнаходженням, не здійснення боржником підприємницької діяльності та не надання більше року до органів ДПІ податкових декларацій не підтверджуються матеріалами справи та не доведені належними доказами, а тому відсутній предмет спору, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Як вбачається з матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ПП "Зернодар" було порушено за заявою ДПІ у м. Енергодар Запорізької області на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч.10 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов’язань боржником.

Отже, суду апеляційної інстанції при перегляді даної справи необхідно було перевірити наявність безспірних вимог ініціюючого кредитора до боржника .

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство ПП "Зернодар" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ініціюючий кредитор надав зокрема довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців станом на 14.04.2011р.

Згідно вказаної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців, 16.03.2011р. до Єдиного державного реєстру внесена інформація про відсутність юридичної особи - ПП "Зернодар" за місцем знаходженням: 71500, Запорізька обл., місто Енергодар, вул. Лісова, буд. 7 , кв. 38.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП "Зернодар" зареєстровано виконавчим комітетом Енергодарської міської ради за адресою : 71500, Запорізька обл., місто Енергодар, вул. Лісова, буд. 7 , кв. 38.

Така ж адреса боржника вказана в довідці №24/3057 про включення ПП "Зернодар" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст.ст.16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно –правову форму; місцезнаходження юридичної особи; дату та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серію та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дату видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них тощо.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Відповідно до ч.ч. 11-14 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду, про що повідомляє заявника у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, та у порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.          

Отже, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно, відомостей, передбачених абзацом сороковим частини другої статті 17 цього Закону. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Отже, відповідно до ст.34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка, в якій міститься запис про відсутність юридичної особи за місцем знаходження.

Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність боржника за місцезнаходженням повинна підтверджуватись іншими документами, зокрема, актами виконавчої служби та податкового органу є помилковим і суперечить Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи оскаржувались дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність боржника за місцезнаходженням у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Енергодар Запорізької області як ініціюючий кредитор обґрунтувала свою заяву про порушення справи про банкрутство ПП "Зернодар" ненаданням боржником протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. При цьому в підтвердження своїх доводів ДПІ надала акти № 316/15-007/32995791 від 25.09.2009р. та №115/15-108/32995791 від 18.06.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності.

Згідно із ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється зокрема якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Статтею ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції про те, що боржник підприємницьку діяльність не здійснює та не надає більше року до органів ДПІ податкові декларації, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги додані скаржником до апеляційної скарги копії податкових декларацій та податкових розрахунків комунального податку за період 2009- 2011 р., однак залишив поза увагою та не надав оцінки актам про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України належним чином не дослідив дійсні обставини справи та не надав належної правової оцінки зібраним по справі доказам, у зв'язку з чим висновки суду про недоведення ДПІ належними доказами підстав порушення справи про банкрутство ПП "Зернодар" відповідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та про припинення провадження по справі є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. 1117 ГПК України, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011р. підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011р. по справі №12/5009/2203/11 скасувати.

Справу №12/5009/2203/11 направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.