Ухвала суду № 1901792, 16.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                               К/скарга №К-19810/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2008 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.                                     

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Стрілець О.І.

відповідача-1:Мареця В.Г., Ковальової О.С.

відповідача-2:не з’явився.

прокурора: Спорого І.Г.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові

напостанову Господарського суду Львівської області  від 18.06.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007р.

у справі№ 5/958-19/65А  (22-А-3181/07)

за позовомВійськового прокурора Західного регіону  в інтересах держави в особі Державного підприємства (ДП) Міністерства оборони (МО) України «Львівський державний авіаційний ремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у м.Львові,

     Управління державного казначейства у Львівській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             Військовий прокурор Західного регіону України звернувся з позовом в інтересах держави в особі ДП МО України «Львівський державний авіаційний ремонтний завод», з врахуванням уточнених вимог, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові №542301/2/4011 від 05.03.2007 р. на суму 1664367 грн., №22301/1/4483 від 13.03.2007 р. на суму 2939924 грн., №1872301/1/4604 від 15.03.2007 р. на суму 2132802 грн. та №552301/2/4012 від 05.03.2007 р. на суму 196957,50 грн., та про стягнення з УДК у Львівській області на користь ДП МО України  «Львівський державний авіаційний ремонтний завод» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 6737093 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 18.06.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. позов задоволено.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача-1,  у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та направлення справи на новий розгляд, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач у  запереченнях на касаційну скаргу та його  представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Прокурор проти скарги заперечив.

Відповідач-2 представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено у справі, у період з січня по серпень 2006 р. на виконання умов Договору купівлі-продажу №USE-20.2-419-D/К-05 від 21.12.2005 р. позивачем було придбано у ДК «Укрспецекспорт» десять літаків МІГ-29. Сплачений у ціні товару податок на додану вартість було віднесено позивачем  до податкового кредиту у відповідних податкових періодах, на підставі виданих ДК «Укрспецекспорт»  податкових накладних.

Відповідачем-1  проведено документальні перевірки з питань достовірності визначення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за січень, квітень, липень та серпень 2006 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий,  травень, серпень та вересень 2006 р., за результатами яких складено акти перевірок №39/23-4/07684556 від 27.07.2006 р., №184/23-415/07684556 від 20.12.2006 р.  та №6/23-415/07684556 від 17.01.2007 р.

За висновками актів перевірок у позивача відсутнє право на відшкодування податку на додану вартість з операції купівлі-продажу літаків за вищеназваним договором, оскільки цей податок не сплачений до бюджету продавцем товару – ДК «Укрспецекспорт».

На підставі актів перевірок та розгляду первинних скарг позивача відповідачем-1 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суми бюджетного відшкодування та донараховано податкове зобов'язання та штрафні санкції.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит  вважається дата здійснення першої з подій:

або дата  списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування  податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4  ст.7 Закону України «Про ПДВ»  не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими  накладними.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що податкові накладні №56 від 30.01.2006 р., №325 від 26.04.2006 р., №635 від 06.07.2006 р., №748 від 02.08.2006 р., які виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість, та містять всі необхідні реквізити, є документами що надають позивачу право на включення відповідних сум до податкового кредиту, є правильними.

Первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише у разі спростування фактичного здійснення господарських операцій.  Судами попередніх інстанцій встановлено, що  вказані літаки перебували на збереженні позивача як майно Міністерства оборони України, переміщення  цього майна на підприємство позивача та у його межах відбувалося згідно внутрішніх наказів Міністерства оборони України. Здійснення зазначеної господарської операції підтверджується матеріалами справи, у т.ч.  листом СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №7474/7/15-411 від 04.07.2006.

Заявлена до стягнення із Державного бюджету України сума бюджетної заборгованості була сплачена позивачем як податок на додану вартість у ціні придбаних ним товарів, що підтверджується  матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

 Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок відшкодування податку встановлено Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з яким відшкодування здійснюється органом Державного казначейства на підставі висновку податкової інспекції.

Встановивши наявність у позивача права на бюджетне відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позову, а також, що обраний позивачем спосіб захисту інтересів відповідає вимогам чинного законодавства.

Ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає  підстав для задоволення касаційної скарги та скасування  судових рішень.

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

 УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення, постанову Господарського суду Львівської області  від 18.06.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 р. – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                     Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                О.М.Нечитайло                       

                                                                                                   Н.Г.Пилипчук                                                                                        

                                                                                                    О.А.Сергейчук                                                                                               

                                                                                                    О.І.Степашко