Постанова № 18999510, 21.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а-6419/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

за участю прокурора – Дудкевич В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, про визнання дій протиправними, визнання не чинними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що за наслідками своєї господарської діяльності ПП «Господарь»(далі ПП) подало до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси (далі ДПІ) податкову декларацію з ПДВ за листопад 2007 року, у якій задекларовано залишок від’ємного значення ПДВ в розмірі 256804,00 грн., який заявлено до бюджетного відшкодування. В період з 28.01.2008 року по 08.02.2008 року відповідачем ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2008 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 14.02.2008 року №22/23-210/31390566, на підставі якого ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000082350/0 від 28.02.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 29231.00 грн.. Інша частина заявленого до відшкодування ПДВ в сумі 227573,00 грн. ПП не була повернута, а в серпні 2008 року ДПІ була проведена ще одна невиїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2007 року, за наслідками якої цим відповідачем було складено акт від 27.08.2008 року №112/23-210/31390566. На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ ще на суму 227573,00 грн.. Таким чином за результатами двох перевірок ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2007 року в повному обсязі. Позивач вважає неправомірними висновки ДПІ щодо наявності порушень, викладені в акті перевірки від 27.08.2008 року №112/23-210/31390566, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Крім цього позивач посилався на грубі порушення відповідачем встановленого законом порядку при проведенні перевірки від 27.08.2008 року, що в свою чергу також призвело до порушення прав ПП та необґрунтованих висновків ДПІ щодо порушення ПП вимог податкового законодавства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення 27.08.2008 року невиїзної перевірки, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року про зменшення ПП бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року на суму 227573,00 грн.. Крім цього позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області (далі –ГУДКУ) на його користь суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2007 року в сумі 227573,00 грн. та сплачений ним судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 5-10, 99-106).

Представники ДПІ та прокуратури письмові заперечення проти позову не надали, але в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, оскільки спірна перевірка була проведена без порушень встановленого порядку, а прийняте за її результатами спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Представник ГУДКУ в судовому засіданні також заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 61-62).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ПП зареєстровано 23.03.2001 року виконкомом Херсонської міськради та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ (т.1 а.с. 52-53).

В грудні 2007 року ПП подало до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2007 року, у якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку, задекларовано залишок від’ємного значення ПДВ в розмірі 256804,00 грн., який заявлено до бюджетного відшкодування (т.1 а.с. 44-48).

В період з 28.01.2008 року по 08.02.2008 року відповідачем ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2008 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 14.02.2008 року №22/23-210/31390566, в якому зазначено, що в порушення положень п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП завищило суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року в розмірі 29231,00 грн. (т.1 а.с. 13-32).

На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000082350/0 від 28.02.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 29231.00 грн. (т.1 а.с. 54).

Інша частина заявленого до відшкодування ПДВ в сумі 227573,00 грн. ПП не була повернута, а в серпні 2008 року ДПІ була проведена ще одна невиїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2007 року, за наслідками якої цим відповідачем було складено акт від 27.08.2008 року №112/23-210/31390566, в якому зазначено, що в порушення положень п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП завищило суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2007 року в розмірі 227573,00 грн. (т.1 а.с.33-35).

На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ ще на суму 227573,00 грн. (т.1 а.с. 36).

Суд вважає протиправною спірну перевірку від 27.08.2008 року, а її висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства ПП необґрунтованими, з наступних підстав.

Так, згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

          Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов’язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п’ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

          В судовому засіданні встановлено, що перевірка від 27.08.2008 року була здійснена з порушенням встановленого зазначеними нормами порядку та строків, а після закінчення перевірки у лютому 2008 року ДПІ не надало висновки із зазначенням сум бюджетного відшкодування ПДВ за вирахуванням суми, на яку за наслідками цієї перевірки було зменшене таке відшкодування податковим повідомленням-рішенням №0000082350/0 від 28.02.2008 року.

          Крім цього, в порушення положень п.п.1.11 п.1, п.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі –Порядок), позивач не запрошувався на проведення невиїзної перевірки від 27.08.2008 року, йому не надсилався у встановленому порядку акт цієї перевірки, а спірне податкове повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року було прийнято в день складання акту цієї перевірки без врахування права ПП на подання заперечень проти акту перевірки та без дотримання обов’язку ДПІ розглянути ці заперечення (т.1 а.с.50-51).

Таким чином, в ході розгляду справи судом було встановлено, що спірна перевірка від 27.08.2008 року була проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, у зв’язку з чим ця перевірка не може вважатися законною.

Крім цього, з акту перевірки від 27.08.2008 року №112/23-210/31390566 вбачається, що викладені в ньому висновки про порушення ПП вимог п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»обґрунтовані тим, що згідно з відповіддю ДПІ у Білозірському районі Херсонської області на виконання вимог угоди від 01.07.2007 року №01/07/1-2007 у жовтні 2007 року ПП зробило передплату на адресу контрагента за цією угодою ТОВ МНДВО «Прогрес»за автозапчастини в сумі 1423439,48 грн., у тому числі ПДВ 237239,92 грн.. За інформацією ВПМ ДПІ ТОВ МНДВО «Прогрес»не є виробником автозапчастин, оскільки номенклатура отриманої ПП від вказаного контрагента та відвантаженої на експорт позивачем продукції збігається з номенклатурою раніше реалізованих ПП на адресу ТОВ МНДВО «Прогрес»товарів. У зв’язку з тим, що ТОВ МНДВО «Прогрес»відмовилося надавати на запит податкових органів інформацію щодо наявності необхідного для виробництва обладнання та технічних умов на виробництво кожного різновиду відвантаженого на адресу ПП товару, калькуляцію виробничих витрат та докази оплати за цей товар, ДПІ прийшло до висновку, що останнє не сплачувало ПДВ до бюджету, а тому відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП не має право на бюджетне відшкодування по декларації за листопад 2007 року (т.1 а.с.33-34).

Суд вважає безпідставними вказані висновки з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеної між ПП та ТОВ МНДВО «Прогрес»угоди ПП перерахувало своєму контрагенту ТОВ МНДВО «Прогрес»оплату за автозапчастини, в тому числі ПДВ в сумі 367353,62 грн., а останнє видало позивачу податкові накладні та поставило товар, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.128а, 133а, 172-173, 182, 191, т.2 а.с.51-54, 131, 133-136, 142-145).

При цьому вказані обставини встановлені також актом перевірки ПП від 14.02.2008 року №22/23-210/31390566 (т.1 а.с.12).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагент ТОВ МНДВО «Прогрес», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Згідно п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.5.12. Порядку №166 якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та розрахунок суми бюджетного відшкодування. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, відповідно до вказаних норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ПП податкових накладних від ТОВ МНДВО «Прогрес» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у поданих до ДПІ податкових деклараціях, та на бюджетне відшкодування від’ємного значення ПДВ за листопад 2007 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки від 27.08.2008 року висновків, позивач завищив бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 227573,00 грн. по правовідносинам з ТОВ МНДВО «Прогрес», заявлене у листопаді 2007 року, оскільки останнім цей ПДВ не було сплачено до Державного бюджету.

Суд вважає вказані висновки ДПІ безпідставними, оскільки відповідно до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на включення ПДВ до складу свого податкового кредиту, а також право такого платника на бюджетне відшкодування ПДВ не залежить від включення його контрагентами цього ПДВ до складу їх податкових зобов’язань та від сплати ПДВ будь-якими іншими платниками до Державного бюджету.

При цьому посилання ДПІ на п.1.8 ст.1 цього Закону суд вважає помилковими, оскільки навіть і ця норма не встановлює залежність права платника податку на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ від сплати ПДВ будь-якими іншими платниками, в тому числі і від сплати такими платниками цього податку саме до Державного бюджету.

На підставі викладеного суд вважає також протиправним і спірне податкове повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року про зменшення ПП бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року в загальній сумі 227573,00 грн., оскільки воно прийнято на підставі необґрунтованих висновків незаконної перевірки, і фактично є похідним від цих висновків перевірки, у зв’язку з чим це спірне рішення не може вважатися законним.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку від 27.08.2008 року та складаючи за її результатами спірний акт, а також приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року про зменшення ПП бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року в загальній сумі 227573,00 грн., ДПІ діяла не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування права ПП на участь у проведенні перевірки та процесі прийняття рішення, у зв’язку з чим заявлені ПП вимоги, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ДПІ щодо здійснення вказаної невиїзної перевірки, а також шляхом скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що позивача неможливо було повідомити про проведення перевірки від 27.08.2008 року та неможливо було надіслати йому акт цієї перевірки у зв’язку з незнаходженням ПП за юридичною адресою, суд вражає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, а саме договорами оренди ПП офісних приміщень, платіжними документами на оплату оренди, актом перевірки від 14.02.2008 року №22/23-210/31390566, яка проводилася за юридичною адресою ПП, реєстраційними документами ПП, поштовими повідомлення про вручення кореспонденції від тієї ж ДПІ та суду (т.1 а.с.14, 51-53, 60, т.2 а.с.147-173, 201). Крім цього, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів направлення позивачу повідомлень про проведення перевірки від 27.08.2008 року та акту цієї перевірки, що передбачено п.п.1.11 п.1, п.4 Порядку.

Не було надано відповідачем в судовому засіданні і будь-яких доказів неможливості повідомлення ПП про проведення перевірки шляхом використання зазначених у податковій звітності ПП засобів зв’язку, та і взагалі доказів намагань ДПІ повідомити позивача про цю перевірку (т.1 а.с. 37-48).

Також суд вважає безпідставними посилання ДПІ в обгрунтування правомірності висновків перевірки від 27.08.2008 року та спірного рішення на довідку перевірки ТОВ МНДВО «Прогрес», оскільки ці доводи суперечать встановленим самим відповідачем в ході перевірки ПП від 14.02.2008 року фактам, в тому числі щодо придбання позивачем автозапчастин у ТОВ МНДВО «Прогрес»та щодо наявності у останнього складських приміщень (т.1 а.с. 24).

При цьому в ході розгляду справи, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, відповідачем не було надано суду не тільки відповіді ДПІ у Білозірському районі Херсонської області, на яку ДПІ посилалася в обґрунтування висновків спірної перевірки, а і будь-яких доказів щодо продажу позивачем на користь ТОВ МНДВО «Прогрес»товарів, аналогічних тим, які ПП придбало у цього контрагента у перевіряємому періоді, а також щодо несплати ТОВ МНДВО «Прогрес»ПДВ до бюджету.

Більш того, спірна перевірка від 27.08.2008 року проводилася з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2007 року, в той час як спірний акт містить лише висновки ДПІ щодо операцій між ПП та ТОВ МНДВО «Прогрес»за жовтень 2007 року (т.1 а.с.34).

Крім цього, викладені в спірному акті перевірки позивача висновки спростовуються також і іншими матеріалами справи, в тому числі і митними деклараціями, за якими придбана у ТОВ МНДВО «Прогрес»продукція була експортована ПП в Росію (т.2 а.с.1-42).

Інших, заслуговуючих на увагу доказів правомірності проведеної перевірки від 27.08.2008 року та прийнятого за її результатами спірного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення на користь ПП бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2007 року в сумі 227573,00 грн., оскільки законодавством передбачений певний порядок щодо бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ст.200.15 Податкового Кодексу України процедура бюджетного відшкодування припиняється, якщо за результатами перевірки платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган ДПС протягом п’яти робочих днів за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, у разі закінчення процедури узгодження податкового зобов’язання на користь ПП, обов’язок здійснити бюджетне відшкодування на користь позивача виникає у податкового органу безпосередньо із закону.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а відповідач ДПІ не надав суду докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету на користь ПП сплачене ним державне мито в розмірі 1706,80 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Податковим Кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженими наказом ДПА України від 27.05.08 № 355, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженими наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Приватного підприємства «Господарь»задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси по проведенню 27.08.2008 року «невиїзної перевірки» Приватного підприємства «Господарь» та складанню акту перевірки від 27.07.2008 року №112/23-210/31390566.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №0000452350/0 від 27.08.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Господарь» суму сплаченого державного мита в розмірі 1706,80 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

21 жовтня 2011 року