Постанова № 18999438, 20.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2011 р. № 2а-9341/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засіданняНовосада В.М.

представників:

від позивача Зборівський А.Є.,

від відповідача Мусійчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Телевізійного заводу «Електрон»- дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства (надалі ДП ВАТ) «Концерн-Електрон»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Телевізійний завод «Електрон»- ДП ВАТ «Концерн-Електрон» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2011 року за №0000152304/5587.

Позивач в позовній заяві вважає, що ним правомірно включено до суми податкового кредиту за жовтень-листопад 2010 року 7611 грн. 00 коп. відповідно до податкових накладних, які були виписані у попередніх податкових періодах, а отже, висновок органу державної податкової служби про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2011 року грунтується на припущеннях та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТЗ «Електрон»ДП ВАТ «Концерн-Електрон»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт від 28.01.2011 року за № 127/23-4/32969709 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року за №0000152304/5587, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 7611 грн. 00 коп.

Згідно з висновків акта перевірки, позивачем, в порушення підп.7.7.1, підп.7.4.1, підп.7.2.6, підп.7.2.3, підп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (чинного на час формування позивачем бюджетного відшкодування), позивачем завищено суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 832 грн. 00 коп., занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за листопад 2011 року в сумі 6779 грн. 00 коп., а тому завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2010 року в сумі 7611 грн. 00 коп.

Як передбачено підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вищенаведеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, згідно з підп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону, дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 цього ж Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 вищезазначеної статті, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В матеріалах справи навні податкові накладні за період серпень-вересень 2011 року та за жовтень 2011 року року, які були включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та листопад 2011 року відповідно.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Отже, дані обставини спростовують висновки органу державної податкової служби про те, що позивач завищив суму податкового кредиту на загальну суму 7611 грн. 43 коп. чим порушив підп.7.7.1, підп.7.4.1, підп.7.2.6, підп.7.2.3, підп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки дані норми не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Посилання ж відповідача в акті перевірки на те, що позивачем, у відповідності до підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, не було додано до податкових декларацій заяв зі скаргами на постачальника, які є підставою для включення сум податку до податкового кредиту, не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Даним підпунктом передбачено, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З огляду на викладене, подання зазначених заяв із скаргами на постачальника допускається лише у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, чого не було у даному випадку.

Окрім того, подання таких заяв визначається законом як право платника.

Щодо порушення порядку надіслання податкових накладних на адресу позивача, то суд зазначає, що дані обставин жодним чином не впливають на правомірність формування платником податків податкового кредиту, оскільки обовязок видати (надіслати) податкову накладну лежить на продавцю товарів (робіт, послуг).

З врахуванням того, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження обставин правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Також, суд вважає за необхідне, з врахуванням положень ст.ст.105,162 КАС України, в резолютивній частині судового рішення зазначити про протиправність та скасування оспорюваного рішення субєкта владних повноважень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року за № 0000152304/5587.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Телевізійного заводу «Електрон»- дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Концерн-Електрон» (код ЄДРПОУ 32969709), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стороженка,32, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 жовтня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк