Постанова № 18999421, 26.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2011 р. № 2а-7332/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача Тимофіїв Н.Ю.

від відповідача Томашівський О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ПП "Яр-Бізнес-Центр"

до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Яр Бізнес - Центр»(далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень рішень 14.06.2011 року №0001752320/13859, №0001762320/13860, №0002201720/13853.

Ухвалою від 01.07.2011 року відкрито провадження у справі.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення протиправними та такими, що підлягають до скасування, покликаючись на положення п.1.32 ст.1, п.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 2, п. 3.2 ст.3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказує, що порушення, зафіксовані податковим органом в акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки ревізорам надано всі підтверджуючі документи, а також підприємством надано до перевірки довідку Залізничного РВ м. Львова ГУМНС України в Львівській області, якою підтверджено факт знищення даху площею 120 кв.м., будівельних конструкцій та матеріалів, що знаходились на території підприємства по вул.. Д.Апостола 7-а у м. Львові в наслідок буревію, який виник 03.08.2009 року. Крім цього ревізорам надано акт, яким засвідчено, що в результаті знищення даху адмінкорпусу ПП «Яр Бізнес Центр» був знищений архів підприємства, однак ревізорами даний факт не взято до уваги. Стосовно висновків податкового органу про наявність безнадійної заборгованості, що виникла в наслідок ліквідації ТОВ «Сінтех»03.11.2009 року, зазначає, що договірними відносинами між ними та ТОВ «Сінтех» передбачалось передача прав власності на товари та надані послуги за грошову компенсацію, тому товари, отримані відповідно до такого договору не вважаються безоплатно наданими згідно п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, звертають увагу на той факт, що вони не володіли інформацією щодо ліквідації ТОВ «Сінтех», на даний час їм невідомо про правонаступників підприємства та яким чином з дебіторською заборгованістю підприємство було ліквідоване. Стосовно висновків податкового органу про отримання позивачем товарів та послуг від контрагентів ТОВ «Сінтех», ТОВ «Дельтаінвестплюс», ТОВ «Кредо Лайф», ТОВ «Біннотрейд»та неможливість підтвердити наявність вказаних операцій вказує на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та вказує, що ними до перевірки були надані видаткові накладні, які повністю відповідають вимогам цього Закону, в них вказано перелік, асортимент та кількість товару, ціна за одиницю, загальна ціна, тобто є всі істотні умови, по яких досягнуто сторонами письмової згоди. Відповідно до приписів п.1,2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних наслідків. Заборгованість у позивача перед вказаними контрагентами відсутня. Податкові накладні свідчать про відображення сторонами операцій купівлі продажу вказаного товару у своїх бухгалтерських та податкових документах. Щодо висновків податкового органу про те, що у вказаних контрагентів відсутні достатні виробничі потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів зазначає, що ці твердження не можуть братися до уваги з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів. Крім того, дані обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства. Також позивач наводить позицію ВАС України в ухвалі по справі №К-8850/07 за позовом ДП «Датський текстиль»компанії «ПВН Холдинг АС»(Данія) до ДПІ в Сокальському районі про визнання нечинним податкового повідомлення рішення. Також не погоджується з висновками податкового органу щодо неправомірного віднесення до валових витрат суми витрат на покращення орендованих основних засобів, покликаючись на положення пп. 22.2 ст.22, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР. Приймання виконаних робіт після ремонту, модернізації, реконструкції тощо оформляється актом приймання здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих обєктів типової форми №ОЗ-2, затвердженої наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку»від 29.12.1995 року №352. При проведенні поточного та капітального ремонту будинків і споруджень наказом Держкомстату України та Держкомстрою України від 21.06.2002 року №237/5 передбачено складення довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ -3. При виконанні робіт з поточного ремонту господарським способом складення вказаної форми не є обовязковим. Також покликається на податкове розяснення, наданим у листі ДПА України «Про податковий облік витрат на оплату праці працівників ремонтної групи»від 05.03.2008 року №4284/7/15-0317, такі витрати підлягають відображенню відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 Закону №334/94-ВР. Лисом ДПА України «Про порядок застосування податкового розяснення»від 26.08.2008 року №17203/7/15-0217 встановлено, що розяснення №4284/7/15-0317 застосовується пр. складенні декларації про прибуток починаючи з 1 кварталу 2008 року. Витрати, повязані з технічним обслуговуванням основних засобів не належати до витрат на їх поліпшення і належать до складу валових витрат без будь яких обмежень згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР. В силу пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 цього Закону витрати підприємства, понесені у звязку з поліпшенням основних засобів, підлягають амортизації у звітному кварталі, наступному за кварталом, у якому вони були понесені. Стосовно висновків податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб вказує на те, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки всі подорожні листи використання вантажного автомобіля були представлені податковим інспекторам. Стосовно порушення максимальних строків відрядження, то вказує на те, що ними не було допущено вказаних порушень в силу п.1.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон від 13.03.1998 року №59, оскільки працівники відряджались для виконання в межах України будівельних робіт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові та додаткових пояснень до позову, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов та обґрунтовується тим, що згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 631 станом на 01.01.08 кредиторська заборгованість становила 1415400 грн. За період з 011.01.08 по 31.12.10 ПП «Яр бізнес центр»отримано від ТОВ «Сінтех»напівфабрикати та послуги на суму 1236393 грн. та перераховано кошти на суму 2631793 грн. Кредиторська заборгованість по 631 з ТОВ Сінтех станом на 31.12.2010 становить 20 000 гривень. ТОВ «Сінтех»ліквідовано та знято з обліку 03.11.09. Договору про перевід боргу до перевірки не надано. Оскільки підприємство ліквідовано, то заборгованість є безнадійною і не буде погашена. В обґрунтування правомірності висновків покликаються на положення п.1.23, 1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1. пункту 11.3 статті 11 Закону України № 283/97-ВР, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 609 ЦК України. Крім того, вказують на встановлення під час перевірки факту завищення ПП «Яр бізнес центр»задекларованих показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»на суму 1528066 грн. ПП «Яр бізнес центр»не ведеться складський облік, до перевірки не представлено товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували транспортування (Бланки Замовлення, шляхові листи Перевізника, ТТН з відміткою транспортної організації). На підприємстві - постачальнику відсутні основні засоби, трудові ресурси для проведення розвантажувальних та навантажувальних робіт. З наданих до перевірки документів не можливо підтвердити наявність операцій з фактичного придбання товарів. Згідно інформаційних баз даних ДПА у України основним видом діяльності ТОВ «Сінтех»була оптова торгівля, на підприємстві згідно поданих в ДПІ у Печерському р-ні м. Києва розрахунків комунального податку працювало 3 чол., згідно додатку К1 до декларації про прибуток підприємства основні засоби відсутні. ТОВ «Сінтех»ліквідовано та знято з обліку 03.11.09. Договору про перевід боргу до перевірки не надано. За період 2008- 2009р. ТОВ Сінтех подавало декларації про прибуток підприємства в ДПІ у Печерському районі м. Києва з нульовими показниками, тобто декларувало відсутність доходів та реалізації товарів (послуг). Оскільки підприємство ліквідовано, то уточнені декларації не можуть бути подані. Стосовно операцій з контрагентом ТОВ Дельтаінвестплюс вказує на те, що оплата за отриманий товар проведена безготівково, заборгованість відсутня, оскільки до перевірки не надано договору, то невідомого хто проводив транспортування товару. Згідно інформаційних баз даних ДПА України основним видом діяльності ТОВ Дельтаінвестплюс є посередництво в торгівлі товарами. На підприємстві згідно поданих в ДПІ у Печерському районі м. Києва розрахунків комунального податку працювало 0 чол., згідно додатку К1 до декларації про прибуток підприємства основні засоби відсутні. ТОВ Дельтаінвестплюс знято з обліку 16.10.08 року. Підприємство подавало в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська декларації по податку на прибуток за 2008 з нульовими показниками). Оскільки підприємство ліквідовано, то уточнені декларації не можуть бути подані. Основним постачальником ТОВ Дельтаінвестплюс є підприємство, що подавало декларації по ПНП за 2008 рік з нульовими показниками. Стосовно порушень, встановлених по операціях з контрагентом ТОВ «Кредо лайф»вказує на те, що ТОВ «Кредо лайф» згідно поданих в ДПІ у Печерському р-ні м. Києва розрахунків комунального податку працювало 3 чол., згідно додатку К1 до декларації про прибуток підприємства основні засоби відсутні, вид оптова торгівля. Стосовно встановлених порушень по операціях з контрагентом від ТОВ «Біннотрейд»вказує на те, що ТОВ «Біннотрейд»згідно поданих в ДПІ у Печерському районі м. Києва розрахунків комунального податку працює 0 чол., згідно додатку К1 до декларації про прибуток підприємства основні засоби відсутні, вид діяльності оптова торгівля. Стан платника місцезнаходження не встановлено. В обґрунтування вказаних висновків покликається на положення ст. 13, 215, 203, 228 ЦК України, положення п.3.2.1 ст.3 ЗУ від № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначає, що до перевірки не представлено жодного акту виконаних робіт по ремонтних роботах, відсутні акти форми КБ 1, КБ2 та КБ3 та інші будь-які акти виконаних робіт. Згідно пояснення головного бухгалтера ремонтні роботи виконувалися господарським способом. Згідно наданого до перевірки штатного розпису на підприємстві відсутні працівники будівельних професій. З наданих до перевірки документів неможливо зробити висновок про використання в господарській діяльності ПП «Яр бізнес центр»придбаних та відображених в рядку 4.10 декларації по ПНП будівельних матеріалів. Тому податковий орган дійшов до висновку, що в порушення п.п.8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати в 2008 на суму 46030 грн. та порушення пп. 8.1.1, п.п.8.1.2 ст.8 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено амортизаційні відрахування на суму 61215 грн. Згідно звітів про використання коштів за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 директору підприємства ОСОБА_3 відшкодовано витрати на дизельне пальне в сумі 10844,82 гривень. За період з 01.01.2008 по 31.12.2010 на балансі підприємства власні транспортні засоби не обліковувались. Відповідно до договорів оренди, укладених з працівником підприємства ОСОБА_4, орендувались транспортні засоби: ГАЗ 3309 (бортовий -С) та Мерседес 208D, для виїзду яких оформлялись подорожні листи використання вантажного автомобіля та складався реєстр(поквартально) використаних бланків подорожніх листів з вказаними датою, № листа, датою та ПІБ водія . Однак до перевірки подорожні листи службового легкового автомобіля, які є підтвердженням використання автомобіля для цільового призначення підприємства (вирішення господарських потреб) та відповідно, затраченого для цих цілей пального, не представлені. ОСОБА_5 отримав дохід, як додаткове благо, у сумі 510,00грн.(17*30,00грн.), який включається до складу загального місячного оподаткованого доходу працівника та, відповідно до пп.4.2.9. п. 4.2. ст.4, пп..8.1.1, пп..8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону №889, підлягає оподаткуванню, тобто підприємству слід було утримати та перерахувати з цих сум до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 76,50грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 01 листопада 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Яр-Бізнес-Центр»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 16.05.2011р. №304/23-2/30477682 (далі акт перевірки) та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. За результатами перевірки встановлено, що ПП «Яр Бізнес Центр» порушено:

- вимоги п.4.1, пп. 4.1.6 п.4.1, ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5,п.п.8.1.1,8.1.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 417993 грн., у тому числі за І кв.2008 на суму 31764 грн., за ІІ кв.2008р. на суму 75556 грн., ІІІ кв.2008р. на суму 139639грн., 4 кв.2008р. на суму 128387 грн., ІІ кв.2008р. на суму 11244 грн., ІІІ кв. 2009р. на суму 2239 грн., 4 кв.2009р. на суму 10962 грн., І кв.2010р. на суму 11352 грн., ІІ кв.2010р. на суму 2159 грн., ІІІ кв.2010р. на суму 2134 грн., 4 кв.2010р. на суму 2107 грн.;

- вимоги п.п.7.4.1., 7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податок на додану вартість на суму 411924 грн. в т.ч. в січні 2008р. на суму 6020 грн., в березні 2008р. на суму 18900 грн., в квітні 2008р. на суму 30450 грн., в травні 2008р. на суму 29995 грн., в липні 2008р. на суму 64085 грн., в серпні 2008 р. на суму 20790 грн., в вересні 2008р. на суму 26504 грн., в жовтні 2008р. на суму 43050 грн., в грудні 2008р. на суму 157948 грн., в червні 2009р. на суму 7182 грн., в листопаді 2009р. на суму 7000 грн.;

- вимоги п.4.2.9 п.4.2. ст..4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами і доповненнями) донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 2888,65грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 14.06.2011 року:

-№0001752320/13859, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 522491 грн., в тому числі 417993 грн. за основним платежем та 104498 грн. за штрафними санкціями;

-№0001762320/13860, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 514905 грн., в тому числі 411924 грн. за основним платежем та 102981 грн. за штрафними санкціями;

-№0002201720/13853, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3610,81 грн., в тому числі 2888,65 грн. за основним платежем та 722,16 грн. за штрафними санкціями.

1.Висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України № 283/97-ВР, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено скоригований валовий дохід на суму 20000 грн. в І кв.2010 року обґрунтовуються тим, що за період з 011.01.08 по 31.12.10 ПП «Яр бізнес центр»отримано від ТОВ «Сінтех»напівфабрикати та послуги на суму 1236393 грн. та перераховано кошти на суму 2631793 грн. Кредиторська заборгованість по 631 з ТОВ Сінтех станом на 31.12.2010 становить 20 000 гривень. ТОВ «Сінтех»ліквідовано та знято з обліку 03.11.09. Договору про перевід боргу до перевірки не надано. Оскільки підприємство ліквідовано, то заборгованість є безнадійною і не буде погашена. Відповідно ПП «Яр бізнес центр»безоплатно отримано товари та послуги від ТОВ «Сінтех»на суму 20000 гривень.

Висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1 ст.5 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(з внесеними змінами та доповненнями) чим завищило валові витрати в сумі 16 666 грн. ( 20000 грн. мінус ПДВ) в 1 кв.2010 року ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ «Сінтех»ліквідовано та знято з обліку 03.11.09 року. Оскільки ТОВ «Сінтех»ліквідовано, заборгованість не погашена, договір переуступки боргу до перевірки не надано то відповідно заборгованість є безнадійною.

У відповідності до вимог підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно вимог п.1.25 ст.1 цього ж Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 12 цього ж Закону.

ПП «Яр бізнес центр»без укладання договору отримано від ТОВ «Сінтех»згідно акту виконаних робіт послуги по ізоляції труб та антикорозійній обробці сталевих поверхонь труб б/н від 30.12.08 на суму 258180 грн., ПДВ 51636 грн. Отримані послуги відображені по бухгалтерському обліку проведенням Д-т 91 К-631, по податковому обліку відображені в рядку 4.1. декларації по ПНП за 2008р.

Оплата за отриманий товар проведена безготівково. Кредитове сальдо по 631 з ТОВ Сінтех станом на 31.12.2010 становить 20 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України із змінами і доповненнями, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за даним правочином починається з моменту виставлення вимоги кредитором. Доказів виставлення ТОВ «Сінтех»вимоги про сплату боргу сторонами не надано.

Крім того, при проведенні податковим органом перевірки не зясовувалось питання заміни кредитора у вказаних зобовязаннях.

Отже, посилання відповідача у акті перевірки на пропуск строку позовної давності є необґрунтованим.

Слід також зазначити, що орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на те, що державна реєстрація контрагента позивача була скасована, а тому припинився строк позовної давності.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ЦК України не містить правового інституту припинення строку позовної давності.

Крім того, податковим органом не надано доказів того, що станом на 1 квартал 2010 року позивачу було відомо про ліквідацію контрагента (ТОВ «Сінтех»).

Суд не може залишити поза увагою і той факт, що відповідач у акті перевірки не посилається на ознаку безнадійної заборгованості, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Однак, навіть і за наявності такого посилання, висновки органу державної податкової служби не можуть вважатись правомірними, оскільки ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не визначає порядку врегулювання безнадійної заборгованості по відношенню до позивача у справі.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те підстав визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток та застосував штрафні (фінансові) санкції.

2. Висновки податкового органу про порушення п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) завищено валові витрати та порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено податковий кредит на суму 305612 грн. ґрунтуються на твердженнях, що операції по взаєморозрахунках з ТОВ «Сінтех», ТОВ «Дельтаінвестплюс», ТОВ «Кредо лайф», ТОВ «Біннотрейд» не мали реального характеру, не підтверджено наявності вказаних операцій з фактичного придбання товарів.

а) по операціях з ТОВ «Сінтех»

ПП «Яр бізнес центр»без укладання договору отримано від ТОВ «Сінтех»згідно акту виконаних робіт послуги по ізоляції труб та антикорозійній обробці сталевих поверхонь труб б-н від 30.12.08 на суму 258180 грн., ПДВ 51636 грн. Отримані послуги відображені по бухгалтерському обліку проведенням Д-т 91 К-631, по податковому обліку відображені в рядку 4.1. декларації по ПНП за 2008р.

ПП «Яр бізнес центр»без укладання договору отримано від ТОВ «Сінтех»супрасек та дальтофоам на загальну суму 772151 грн., ПДВ 154430 грн. згідно накладних № 546 від 28.07.08 на суму 320425 грн., ПДВ 64085 грн.; № 619 від 28.08.08 на суму 103950 грн., ПДВ 20790 грн.; № 747 від 29.09.08 на суму 132526 грн., ПДВ 26504 грн.; № 833 від 31.10.08 на суму 215250 грн., ПДВ 43050 грн.

Прихід товару по бухгалтерському обліку відображено проведенням Д-т 25 К-т 631, Д-т 91 К-т 25, Д-т 26 К-т 91. По податковому обліку витрати на придбання товару та послуг відображені в рядку 4.1 декларації про прибуток підприємства за 2008 року.

Як вказано в акті перевірки, оплата за отриманий товар проведена безготівково.

Податок на додану вартість по отриманих напівфабрикатах та послугах віднесено до складу податкового кредиту та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та в декларації по податку на додану вартість у відповідних податкових періодах на підставі податкових накладних: № 546 від 20.07.08 на суму ПДВ 64085 грн.;№ 619 від 28.08.08 на суму ПДВ 20790 грн.; № 747 від 29.09.08 на суму ПДВ 26504 грн.; № 833 від 31.10.08 на суму ПДВ 43050 грн.; № 962 від 30.12.08 на суму ПДВ 51636 грн.

Висновки податкового органу про нереальність операцій між позивачем та вказаним контрагентом ґрунтуються на тому, що на підприємстві - постачальнику відсутні основні засоби, трудові ресурси для проведення розвантажувальних та навантажувальних робіт, на підприємстві згідно поданих в ДПІ у Печерському р-ні м. Києва розрахунків комунального податку працювало 3 чол., згідно додатку К1 до декларації про прибуток підприємства основні засоби відсутні, контрагент позивача ліквідований 03.11.09 року, за період 2008- 2009р. ТОВ Сінтех декларувало відсутність доходів та реалізації товарів (послуг). Основними постачальниками ТОВ «Сінтех» в грудні 2008р. були ТОВ «Форсаж інвест»(35372294) ДПІ у Печерському р-ні Києва, основний вид діяльності дослідження конюнктури ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення операцій з ТОВ «Сінтех», останній був зареєстрований у ЄДРПОУ, ліквідовано не було.

Стосовно тверджень податкового органу про те, що контрагент ТОВ «Сінтех»подавало декларації по податку на прибуток за 2008 року з нульовими показниками, то несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

Судом не беруться до уваги висновки податкового органу про те, що основні постачальники контрагента ТОВ «Сінтех» в грудні 2008 року були ТОВ «Форсаж інвест»основним видом діяльності якого було дослідження конюнктури ринку, оскільки операції між позивачем та ТОВ «Сінтех» відбувались у періоді з липня 2008 року по жовтень 2008 року.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що ТОВ «Компанія Кортес», яка була контрагентом ТОВ «Сінтех»визнано банкрутом 09.03.09року, оскільки на момент здійснення операції дане підприємство ліквідовано не було.

б) по операціях з ТОВ «Дельтаінвестплюс»

ПП «Яр бізнес центр» без укладання договору отримано від ТОВ «Дельтаінвестплюс»(34561531) супрасек та дальтофоам на загальну суму 426825 грн., ПДВ 85365 грн. згідно накладних:№ РН000071 від 25.01.08 на суму 30100 грн., ПДВ 6020 грн.; № РН0000322 від 31.03.08 на суму 94500 грн., ПДВ 18900 грн.; № РН0000413 від 29.04.08 на суму 152250 грн., ПДВ 30450 грн.; № РН0000525 від 28.05.08 на суму 149975 грн., ПДВ 29995 грн.

Як вказано у акті перевірки, прихід товару по бухгалтерському обліку відображено проведенням Д-т 25 К-т 631, Д-т 91 К-т 25, Д-т 26 К-т 91. По податковому обліку витрати на придбання товару та послуг відображені в рядку 4.1 декларації про прибуток підприємства за 2008 рік. Оплата за отриманий товар проведена безготівково, заборгованість відсутня.

Висновки податкового органу про нереальність операцій між позивачем та вказаним контрагентом ґрунтуються на тому, що на підприємстві - постачальнику відсутні основні засоби, трудових ресурси для проведення розвантажувальних та навантажувальних робіт, подавало декларації по податку на прибуток за 2008 з нульовими показниками. Основним постачальником ТОВ Дельтаінвестплюс є ТОВ «Феномен»(31984328) ДПІ у Соломянському р-ні Києва, стан місцезнаходження не встановлено. Підприємство подавало декларації по ПНП за 2008 рік з нульовими показниками

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що контрагент позивача ТОВ «Дельтаінвестплюс»знято з обліку 16.10.08 року, оскільки відповідачем не надано доказів ліквідації контрагента на момент здійснення вказаних операцій.

Стосовно тверджень податкового органу про те, що контрагент ТОВ «Дельтаінвестплюс»подавало декларації по податку на прибуток за 2008 року з нульовими показниками, то несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

в) по операціях з ТОВ «Кредо Лайф»

ПП «Яр бізнес центр» без укладання договору отримано від ТОВ «Кредо лайф»послуги по ізоляції труб на суму 35910 грн., ПДВ 7182 грн. згідно акту виконаних робіт № ОУ-0000089 від 19.06.09. Отримані послуги відображені по бухгалтерському обліку проведенням Д-т 91 К-631, по податковому обліку відображені в рядку 4.1. декларації по ПНП за півріччя 2009р.

Як вказано в акті перевірки, позивачем надано до перевірки акт виконаних робіт по ізоляції труб на суму 35910 грн., ПДВ 7182 грн.

Висновки податкового органу про нереальність операцій між позивачем та вказаним контрагентом ґрунтуються на тому, що на ТОВ «Кредо лайф»працювало 3 чол., згідно додатку К1 до декларації про прибуток підприємства основні засоби відсутні, вид оптова торгівля. Надано до перевірки акт виконаних робіт по ізоляції труб на суму 35910 грн., ПДВ 7182 грн. Постачальники по другому ланцюзі: ТОВ Феномен місцезнаходження не встановлено, декларацію по ПНП за 2009р. подано в податкову інспекцію з нульовими показниками. По третьому ланцюзі постачання є: ТОВ «Халгер інвест»банкрут 26.12.2010 року, ТОВ ГММ «Інвест груп» місцезнаходження не встановлено, ТОВ «Венд груп»банкрут 08.07.10, вид діяльності будівництво будівель, ТОВ «Азовбудвентиляція»місцезнаходження не встановлено, вид діяльності інші види оптової торгівлі.

Стосовно тверджень відповідача про нереальність вказаних операцій з підстав, що місцезнаходження постачальника по другому ланцюзі ТОВ Феномен не встановлено, декларацію по ПНП за 2009р. подано в податкову інспекцію з нульовими показниками, то такі не беруться судом до уваги, оскільки несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені, арешту активів.

Твердження відповідача про те, що постачальники по другому ланцюзі: місцезнаходження ТОВ Феномен не встановлено, по третьому ланцюгу: ТОВ «Халгер інвест»визнаний банкрутом 26.12.2010 року, місцезнаходження ТОВ «ГММ інвест груп»не встановлено, ТОВ «Венд груп»визнаний банкрутом 08.07.10, місцезнаходження ТОВ «Азовбудвентиляція»не встановлено не беруться судом до уваги оскільки відповідачем не доведено, що операції контрагента ТОВ «Кредо Лайф»з вказаними підприємствами по даному ланцюгу мали відношення до операції з позивачем. Крім того, операції між позивачем та ТОВ «Кредо Лайф»відбувались у червні 2009 року, відтак відповідачем не надано належних доказів, що на момент здійснення операцій між вказаними підприємствами та контрагентом позивача ТОВ «Кредо Лайф»такі були ліквідовані чи у них було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

г) по операціях з ТОВ «Біннотрейд»

ПП «Яр бізнес центр» без укладання договору отримано від ТОВ «Біннотрейд»послуги по виготовленню сільфонних компенсаторів на суму 26400 грн. в т.ч. ПДВ 8600 грн. згідно акту виконаних робіт від 30.11.09 № ОУ-0000089. Отримані послуги відображені по бухгалтерському обліку проведенням Д-т 91 К-631, по податковому обліку відображені в рядку 4.1. декларації по ПНП за 2009 року.

Оплата за отримані послуги проведена без готівкою, заборгованість відсутня.

Висновки податкового органу про нереальність операцій між позивачем та вказаним контрагентом ґрунтуються на тому, що на ТОВ «Біннотрейд»згідно поданих в ДПІ у Печерському районі м. Києва розрахунків комунального податку працює 0 чол., згідно додатку К1 до декларації про прибуток підприємства основні засоби відсутні, вид діяльності оптова торгівля. Стан платника місцезнаходження не встановлено. Однак, судом не беруться до уваги такі покликання відповідача як на підставу нереальності операцій, оскільки відповідачем не обґрунтовано підстав вважати, що передані контрагентом товарно-матеріальні цінності потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

До основних видів діяльності ТОВ «Яр бізнес центр» відноситься: будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, ізоляційні роботи, теплоізоляція труб та їх реалізація (довідка АА №293684 від 11.02.2010 року том 1 а.с.15).

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334, із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон № 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону 334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями (далі Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку ПП «Яр-Бізнес-Центр»свідчить про те, що позивач прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження реальності проведених операцій з вказаними контрагентами подано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Позивачем на підтвердження обставин транспортування товарів подано договори транспортної експедиції, договори оренди автомобілів, витяги з журналів реєстрації подорожних листів за період, що перевірявся, договори оренди автомобіля (том 1 а.с. 54-60, том 2 а.с. 77-94).

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, акта здачі приймання робіт, договорів транспортної експедиції, договорів оренди автомобілів, витягів з журналів реєстрації подорожних листів) дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.228. ст.215 ЦК України.

Обставини, на які покликається відповідач не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, акта здачі приймання робіт, договорів транспортної експедиції, договорів оренди автомобілів, витягів з журналів реєстрації подорожних листів), оскільки відповідачем не надано доказів та необґрунтовано обставин, що передані контрагентом товарно-матеріальні цінності потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

По суті даного спору, Закон № 334 та Закон 168 не ставлять право платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ ще й повторно до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту, включення сум до валових витрат та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту, включення до валових витрат, бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку в ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі субєкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість). За таких обставин зазначені СГД мали право надавати покупцю (ТОВ «Я-Бізнес-Цент») відповідні податкові накладні.

Подальша ліквідація контрагентів позивача та анулювання їхніх свідоцтв платника податку на додану вартість, сама по собі не призвела до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавила правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Надані позивачем документи дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагентам, які мали статус платників податку на додану вартість про що не заперечує відповідач, а тому на думку суду, позивачем правильно застосовано норми Закон № 283/97-ВР та Закон 168.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платником податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про порушення позивачем порушення п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та неправомірно застосував штрафні санкції.

3.Висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 8.1.1, п.п.8.1.2, 8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення валових витрат ґрунтуються на тому, що ПП «Яр бізнес центр»протягом 2008р. придбано та списано будівельні матеріали на рахунок 15 «капітальне будівництво», 25 напівфабрикати, 205 будівельні матеріали згідно актів списання всього на суму 664610 грн. Станом на 01.01.08 дебетове сальдо по рах.15 капітальне будівництво становило 138571 грн.

Будівельні матеріали на суму 133048 грн. та напівфабрикати на суму 531562 грн. згідно даних бухгалтерського обліку списані на рахунок 10 основні засоби в грудні 2008р. на підставі актів вводу в експлуатацію:

№ ВЄ 0000012 від 31.12.08 на суму 482359 грн. згідно наказу директора № 08-2008 від 09.12.08 проведений ремонт офісного приміщення ввести в експлуатацію.

№ ВЄ 0000013 від 31.12.08 на суму 20576 грн. згідно наказу директора № 09-2008 від 31.12.08 - проведений ремонт технічного приміщення ввести в експлуатацію.

№ВЄ 000014 від 31.12.08 на суму 252437 грн. згідно наказу директора № 10-2008 від 31.12.08 - проведений ремонт технічного приміщення ввести в експлуатацію.

Всього введено в експлуатацію на суму 755372 грн.

Будівельні матеріали на суму 46030 грн., (138571+664410-755372) відображені в рядку 4.10 витрати на покращення основних засобів декларації про прибуток підприємства за 2008р.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що відсутні акти форми КБ 1, КБ2 та КБ3 та інші будь-які акти виконаних робіт, згідно оборотно-сальдової відомості по рах.631 та 377 та первинних документів відсутні факти надання ремонтних робіт іншими субєктами господарської діяльності. Тому податковий орган вважає, що неможливо зробити висновок про використання в господарській діяльності позивача придбаних та відображених в рядку 4.10 декларації по ПНП будівельних матеріалів.

Згідно пояснень представника позивача, ремонтні роботи виконувалися господарським способом.

До основних видів діяльності ТОВ «Яр бізнес центр» відноситься: будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, ізоляційні роботи, теплоізоляція труб та їх реалізація (довідка АА №293684 від 11.02.2010 року том 1 а.с.15).

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено копії актів списання будматеріалів (рахунок 151 «Капітальне будівництво»)(том 1 а.с.101-112).

Згідно акту від 29.12.2008 року, складеного комісією підприємства, засвідчено, що у жовтні грудні 2008 року позивачем було проведено роботи по теплоізоляції корпусу ремонтних майстерень площею 557 кв.м та адміністративно побутового корпусу площею 638 кв.м. Для виготовлення даних робіт були використані матеріали дальтофоам та супрасек всього в кількості 15187,50 кг.

Також в матеріалах справи наявні копії наказів про введення в експлуатацію основних засобів та акти приймання передачі основних засобів (внутрішнє переміщення (том 2 а.с.186-191).

Відповідно до ст. 22.2.Закону №334 у 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Відповідно до положень п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Нормами пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно п.п.8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у т.ч. витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Покликання відповідача на необхідність складення довідок форми КБ (1,2,3) не беруться судом до уваги в силу наказу Держкомстату України та Держкомстрою України від 21.06.2002 року №237/5, оскільки поліпшення основних фондів здійснювалось господарським способом та враховуючи наявність у матеріалах справи актів списання , які відповідають вимогам Наказу МС України від 29.12.1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про порушення позивачем порушення пп. 8.1.1, п.п.8.1.2, 8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення валових витрат.

4. Висновки податкового органу про порушення позивачем п.4.2.9 п.4.2. ст..4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами і доповненнями) ґрунтуються на тому, що:

- згідно звітів про використання коштів за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 директору підприємства ОСОБА_3 відшкодовано витрати на дизельне пальне в сумі 10844,82 гривень. За період з 01.01.2008 по 31.12.2010 на балансі підприємства власні транспортні засоби не обліковувались. Однак до перевірки подорожні листи службового легкового автомобіля, які є підтвердженням використання автомобіля для цільового призначення підприємства (вирішення господарських потреб) та відповідно, затраченого для цих цілей пального, не представлені;

- згідно звітів про використання коштів директору підприємства ОСОБА_3 та працівнику ОСОБА_4 відшкодовано витрати(добові), понесені у відрядженні за кордон (Італія) в період з 31.12.2007 по 15.01.2008, у сумі 3000,00грн., однак підтверджуючі витрати документи та первинні документи, які б містили відомості про господарські операції, які підтверджували б зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, її підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції не представлені. Відповідач вважає, що, директор підприємства ОСОБА_3 та працівник підприємства ОСОБА_4 отримали доходи у розмірі по 3000,00грн. кожен;

- згідно звіту про використання коштів працівника підприємства ОСОБА_5 від 22.09.2008 № АО 0000038 відшкодовано добові витрати понесені у відрядженні с. Калинів Самбірського району в сумі 1410,00грн. за 47 днів, чим порушено п.1.1 п.1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом МФУ від 13.03.98 № 59, відповідно до якого строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів. Відповідач вказує, що ОСОБА_5 отримав дохід, як додаткове благо, у сумі 510,00грн.;

- за період 2008 2010 роки оплачувались рахунки ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»Україна», виставлені за надані послуги мобільного звязку - роумінгу на номер мобільного телефону НОМЕР_1, яким користується директор підприємства ОСОБА_3 (згідно усного пояснення головного бухгалтера підприємства) у розмірі 2337,94 гривень. За період, що перевірявся, закордонні відрядження відсутні, отже відсутні і підтверджуючі документи про використання даних послуг у господарській діяльності підприємства, з чого слідує, що директор підприємства отримав додаткові матеріальні блага у вигляді оплати за послуги роумінгу.

А) Відповідно до договорів оренди, укладених з працівником підприємства ОСОБА_4, орендувались транспортні засоби: ГАЗ 3309 (бортовий -С) та Мерседес 208D, для виїзду яких оформлялись подорожні листи використання вантажного автомобіля та складався реєстр(поквартально) використаних бланків подорожніх листів з вказаними датою, № листа, датою та ПІБ водія.

До матеріалів справи позивачем подано копії договорів оренди транспортних засобів, витяги з журналів реєстрації подорожних листів. Відтак твердження відповідача про те, що позивачем всупереч п.2.1 ст.2 та п.2.2 ст.2 Інструкції «Про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи»(зі змінами та доповненнями) від 17.02.98 №74, подорожні листи на автомобіль, на якому здійснювались поїздки у відрядження директора підприємства, не оформлялись, не беруться судом до уваги та спростовуються наявними в матеріалах доказами. Відтак, висновки податкового ооргану про те, що директор підприємства ОСОБА_3 отримав додаткові блага у вигляді суми коштів на витрачене пальне, використане для власних потреб не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Б) Згідно звітів про використання коштів директору підприємства ОСОБА_3 та працівнику ОСОБА_4 відшкодовано витрати(добові), понесені у відрядженні за кордон (Італія) в період з 31.12.2007 по 15.01.2008, а саме:

- від 16.01.08 № АО0000003 ОСОБА_3 у сумі 3000,00грн.,

- від 16.01.08 № АО0000002 ОСОБА_4 у сумі 3000,00грн., однак підтверджуючі витрати документи та первинні документи, які б містили відомості про господарські операції, які підтверджували б зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, її підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції не представлені.

Отже, директор підприємства ОСОБА_3 та працівник підприємства ОСОБА_4 отримали доходи у розмірі по 3000,00грн. кожен, як додаткове благо (вартість додатково отриманих послуг), який включається до складу загального місячного оподаткованого доходу працівника та відповідно до пп.4.2.9. п. 4.2. ст.4, пп..8.1.1, пп..8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889 (зі змінами та доповненнями) підлягає оподаткуванню, тобто підприємству слід було утримати та перерахувати з цих сум до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 900,00грн.( по 450,00грн.).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів у спростування вказаних висновків, відтак висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп.4.2.9. п. 4.2. ст.4, пп..8.1.1, пп..8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доходу як додаткового блага у розмірі по 3000,00грн є обґрунтованими.

В). Згідно звіту про використання коштів працівника підприємства ОСОБА_5 від 22.09.2008 № АО 0000038 відшкодовано добові витрати понесені у відрядженні с. Калинів Самбірського району в сумі 1410,00грн. за 47 днів.

Як вбачається з копії наказу №ГД-11 від 01.08.2008 року «Про відрядження», ізолювальника ОСОБА_7 відряджено у с.Н.Калинів Самбірського району для проведення робіт по монтажу витяжки систем вентиляції повітря школи терміном з 04.08.2008 року по 19.09.2008 року (том 2 а.с.57).

Відповідно до п.1.1. Наказу Мінфіну від 13.03.1998 № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" із змінами і доповненнями, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Термін відрядження працівників, які направляються для виконання в межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати терміну будівництва об'єктів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем п.1.1 п.1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом МФУ від 13.03.98 № 59, відповідно до якого строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів не відповідає дійсності, оскільки згідно цієї норми також передбачено, що термін відрядження працівників, які направляються для виконання в межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати терміну будівництва об'єктів. Оскільки згідно наказу №ГД-11 від 01.08.2008 року «Про відрядження»ізолювальника ОСОБА_7 відряджена для проведення робіт по монтажу витяжки систем вентиляції, відтак термін відрядження не повинен перевищувати терміну будівництва обєктів.

Відповідачем не надано доказів того, що термін відрядження ОСОБА_7 перевищував термін монтажу витяжки систем вентиляції у с. Н.Калинів Самбірського району.

Відтак висновки податкового органу про порушення позивачем норм пп.4.2.9., 8.1.1,8.1ю2., п.19.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в наслідок перевищення строку відрядження є необґрунтованими та безпідставними.

Г) Підприємством за період 2008 2010 роки оплачувались рахунки ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»Україна», виставлені за надані послуги мобільного звязку - роумінгу на номер мобільного телефону НОМЕР_1, яким користується директор підприємства ОСОБА_3 (згідно усного пояснення головного бухгалтера підприємства) у розмірі 2337,94 гривень.

Згідно наказу №ГД-23 від 01.10.2007 року «Про впровадження мобільного звязку на підприємстві»вирішено: продовжити договори на отримання послуг мобільного звязку, придбати телефони для працівників підприємства, у звязку з виробничою необхідністю забезпечено мобільним звязком таких працівників директора ОСОБА_3 (НОМЕР_1), заступника директора ОСОБА_4

Таким чином, висновки податкового органу про те, що директор підприємства позивача отримав додаткові блага у вигляді оплати послуг роумінгу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами, спростовуються наказом №ГД-23 від 01.10.2007 року «Про впровадження мобільного звязку на підприємстві», яким надано для службового користування директору підприємства мобільний телефон, номер якого вказано у акті перевірки.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов до висновку що позовні вимоги позивача слід задоволити частково, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення податкових повідомлень рішень 14.06.2011 року №0001752320/13859 та №0001762320/13860, касувати податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ в Личаківському районі м. Львова 14.06.2011 року №0002201720/13853 в частині визначення ПП «Яр - Бізнес - Центр»суми податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 2485,81 грн. в т.ч. 1988,65 грн. основного платежу та 497,16 грн. штрафних санкцій. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задоволити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, винесені ДПІ в Личаківському районі м. Львова 14.06.2011 року №0001752320/13859 та №0001762320/13860.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ в Личаківському районі м. Львова 14.06.2011 року №0002201720/13853 в частині визначення ПП «Яр - Бізнес - Центр» суми податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 2485,81 грн. в т.ч. 1988,65 грн. основного платежу та 497,16 грн. штрафних санкцій.

4.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного Бюджету України на користь Приватного підприємства «Яр - Бізнес - Центр»3 (три) гривні 37 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

З оригіналом згідно

Суддя Карп'як Оксана Орестівна