Рішення № 189980, 17.10.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" жовтня 2006 р.           Справа № 294/9-06

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

За позовом

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія”, с. Йосипівка, Білоцерківський район

Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю

"АГРОС", м. Біла Церква

простягнення 23540,47 грн.,

за участю представників:

позивача:Панчук І.А., довір. № 328 від 16.10.2006р.,

відповідача:Степура А.М., довір. № 46 від 07.08.2006р., обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” (далі –Позивач) до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” (далі –Відповідач) про стягнення 23540,47 грн., з яких 23500 грн. заборгованості за поставлений товар та 40,47 грн. три проценти річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий від позивача товар за накладною № 163 від 15.04.2005 року, яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯКБ № 940848 від 15.04.2005 року Миколаєвським Віктором Павловичем, накладною № 164 від 15.04.2005 року, яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯКБ № 940847 від 15.04.2005 року Миколаєвським Віктором Павловичем та накладною № 254 від 31.05.2005 року, яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯКО № 233001 від 31.05.2005 року Миколаєвським Віктором Павловичем, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 23 500 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 40,47 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, а всього загальна сума позову складає 23540,47 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що його товариство одержало від позивача товар на загальну суму 33500 грн., з яких 10000 грн. сплачено згідно прибуткового касового ордера № 140 від 26.09.2005 року, внаслідок чого його заборгованість за поставлений товар перед позивачем зменшилась до 23500 грн. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що, 14.10.2005 року, посадовими особами його товариства, в якості заставної гарантії здійснення розрахунків за поставлений товар, без документального оформлення, була передана посадовим особам позивача готівкова сума в розмірі 5000 грн., яка не була врахована позивачем при здійсненні розрахунку ціни позову, тому відповідач вважає, що його заборгованість за поставлений товар перед позивачем, складає 18 500 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до усної домовленості між сторонами у справі відповідач одержав від позивача товар на загальну суму 33500 грн., про що свідчать, наявні в матеріалах справи, належним чином засвідчені копії накладної № 163 від 15.04.2005 року на суму 8800 грн., яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯКБ № 940848 від 15.04.2005 року Миколаєвським Віктором Павловичем, накладної № 164 від 15.04.2005 року на суму 22000 грн., яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯКБ № 940847 від 15.04.2005 року Миколаєвським Віктором Павловичем та накладної № 254 від 31.05.2005 року на суму 2700 грн., яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯКО № 233001 від 31.05.2005 року Миколаєвським Віктором Павловичем.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України.

З огляду на те, що сторони в накладній визначились щодо ціни та кількості продукції, суд дійшов до висновку, що у відповідача виникло зобов’язання по оплаті поставленого товару на суму 33 500 грн.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання по оплаті отриманого товару. З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 124 від 08.08.2006 року з вимогою про сплату боргу за отриманий товар. Проте, відповідач не надіслав позивачу відповіді на зазначену претензію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково погасив суму боргу, сплативши позивачу згідно прибуткового касового ордера № 140 від 26.09.2005 року 10 000 грн. Тому залишок непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 23 500 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості за поставлений товар не була врахована сума в розмірі 5000 грн., передана відповідачем в якості заставної гарантії здійснення розрахунків за поставлений товар, суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем не подано жодного доказу, в підтвердження зазначеного факту.

На день розгляду справи заборгованість за отриманий товар в сумі 23 500 грн. відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 23 500 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми. За час прострочення виконання грошового зобов’язання загальна сума трьох процентів річних з простроченої суми становить 40,47 грн. Вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 23 500 грн. та 40,47 грн. трьох процентів річних є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача. У зв’язку з тим, що позивачем при зверненні з позовом державне мито сплачено в розмірі 236 грн., що перевищує встановлений пп. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір справляння державного мита, сума зайво сплаченого за платіжним дорученням № 512 від 06.09.2006 року державного мита в розмірі 0,60 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 202, 208, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

          Стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 25, код 14283800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” (09142, Київська область, Білоцерківський район, с. Йосипівка, вул. Радянська, 44, код 00131676) 23500 грн. заборгованості, 40,47 грн. трьох процентів річних, 235,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Надія” з державного бюджету зайво сплачене за платіжним дорученням № 512 від 06.09.2006 року державне мито в сумі 0,60 грн. Видати довідку.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 Є.П. Євграфова