Рішення № 18985163, 24.10.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2011 р.Справа № 20/5025/1627/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автономні джерела струму” м. Великі Мости, Сокальського району, Львівської області

до Приватного підприємства „Добра справа плюс” м. Хмельницький

про стягнення 5974,57 грн., з яких 5067,98 грн. основного боргу, 335,74 грн. пені, 129,96 грн. 3% річних, 440,89 грн. нарахувань інфляції

Суддя Гладій С.В.

Представники сторін:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 5974,57 грн., з яких 5067,98 грн. основного боргу, 335,74 грн. пені, 129,96 грн. 3% річних, 440,89 грн. нарахувань інфляції.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2011р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі № 20/5025/1627/11. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є витяг з реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції.

Позивач в судове засідання не зявився, в попереднє судове засідання надіслав клопотання в якому просить розглядати справу без участі представника за наявними в справі матеріалами. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 04.09.2011р. розгляд справи відкладено в звязку з не зявленням сторін в судове засідання.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 04.10.2011р. та 24.10.2011р. не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребуваних документів, в тому числі письмовий відзив на позов, не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Відповідно до усної домовленості між ТОВ „Автономні джерела струму” м. Великі Мости, Сокальського району, Львівської області та ПП „Добра справа плюс” м. Хмельницький була домовленість про поставку на адресу позивача товару, а саме: трансформатора „Daiden Sport Welder” SL-AJS-35-400, педалі та тиристорного контактора КТ-12 для апарату контактної зварки на загальну суму 9207,98 грн.

07.09.2010р. позивачем від відповідача отримано рахунок фактуру №1801 на трансформатор „Daiden Sport Welder” SL-AJS-35-400 для контактної зварки на суму 4599,98 грн. та рахунок фактуру №1803 на тиристорний контактор КТ-12 та педаль для контактної зварки на суму 4608,00 грн.

Позивач рахунки фактур №1801 від 07.09.2010р. та №1803 від 07.09.2010р. виконав та перерахував кошти відповідачу в сумі 9207,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1485 від 08.09.2010р., №1513 від 14.09.2010р.

Відповідач 13.10.2010р. позивачу поставив згідно рахунку фактури №1803 від 07.09.2010р. тиристорний контактор КТ-12 для апарату контактної зварки за ціною 4140,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1310/01 від 13.10.2010р.

Позивачем від відповідача отримано товарно матеріальні цінності всього на загальну суму 4140,00 грн. (з ПДВ).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду становить 5067,98 грн.

Позивач на адресу відповідача надіслав претензії № 2/12/64/11 від 11.04.2011р., №2/12/130/11 від 26.07.2011р. про повернення передоплати в розмірі 5067,98 грн., які останнім залишенні без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу проценти за користування чужими коштами в розмірі 335,74 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 440,89 грн. індексу інфляції, 129,96 грн. 3% річних.

В звязку із невиконанням відповідачем зобовязань, позивач подав позов про стягнення з відповідача 5974,57 грн. в т.ч.: 5067,98 грн. передоплати, 335,74 грн. пені, 129,96 грн. 3% річних, 440,89 грн. індексу інфляції.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач рахунки фактур №1801 від 07.09.2010р. та №1803 від 07.09.2010р. виконав та перерахував кошти відповідачу в сумі 9207,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1485 від 08.09.2010р., №1513 від 14.09.2010р.

Згідно накладної №1310/01 від 13.10.2010р. позивач отримав від відповідача тиристорний контактор КТ-12 для апарату контактної зварки за ціною 4140,00 грн. з ПДВ.

Позивачем від відповідача отримано товарно матеріальні цінності всього на загальну суму 4140,00 грн. (з ПДВ).

Станом на 14.09.2010р. позивачем здійснено попередню оплату на суму 9207,98 грн., отримано від відповідача товар на суму 4140,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду становить 5067,98 грн.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, і станом на момент звернення до суду за ним рахувалася заборгованість в сумі 5067,98 грн..

На момент винесення рішення сума боргу не змінилася.

Враховуючи викладене вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 5067,98 грн. є обгрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем нарахував відповідачу проценти за користування чужими коштами в розмірі 335,74 грн., які він просить стягнути на свою користь.

Пунктом 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно п.2 ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, законом визначено, що нарахування відсотків за користування чужими коштами здійснюється лише у випадку, якщо між сторонами укладено письмову угоду, умовами якої передбачено нарахування таких відсотків та встановлено розмір таких відсотків.

Оскільки, письмової угоди якою встановлювався обовязок відповідача сплачувати відсотки на суму попередньої оплати та розмір таких відсотків, між сторонами укладено не було, в стягненні з відповідача відсотків за користування чужими коштами в розмірі 335,74 грн. необхідно відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі цього позивачем від простроченої суми заявлено до стягнення з відповідача 440,89 грн. нарахувань інфляції та 129,96 грн. 3% річних.

Позов в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції в сумі 440,89 грн. та 3% річних в сумі 129,96 грн. підтверджений належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автономні джерела струму” м. Великі Мости, Сокальського району, Львівської області до Приватного підприємства „Добра справа плюс” м. Хмельницький про стягнення 5974,57 грн., з яких 5067,98 грн. основного боргу, 335,74 грн. пені, 129,96 грн. 3% річних, 440,89 грн. нарахувань інфляції задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Добра справа плюс” (м. Хмельницький, вул. Камянецька,147/1, оф.1, код 34912612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автономні джерела струму” (м. Великі Мости, Сокальського району, Львівської області, вул. Львівська,2, код 32704119) 5067,98 грн. (пять тисяч шістдесят сім гривень 98 коп.) основного боргу, 129,96 грн. (сто двадцять девять гривень 96 коп.) 3% річних, 440,89 грн. (чотириста сорок гривень 89 коп.) нарахувань інфляції, 102,00 грн. (сто дві гривни 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 335,74 грн. відсотків за користування чужими коштами відмовити.

СуддяС.В. Гладій