Рішення № 18984966, 24.10.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2011 р.Справа № 22/5025/1511/11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Львів

до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Пірс" м. Львів

про стягнення 70500,00 грн. коштів набутих без достатньої правої підстави

                                                                                Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

відповідач: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №701 від 18.10.2011р.

третя особа: не з'явився

Повне рішення складено та підписано 24.10.2011 р.

Суть спору: Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (відповідач) в якій просить стягнути з останнього заборгованість у сумі 70500,00грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано за щебінь кошти у сумі 70500,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 22.08.2008р. на суму 20000,00грн., № 23 від 28.08.2008р. на суму 10000,00грн., № 0124 від 01.09.2008р. на суму 6000,00грн., № 25 від 03.09.2008р. на суму 14500,00грн., № 27 від 04.09.2008р. на суму 5000,00грн., № 28 від 09.09.2008р. на суму 6000,00грн. та №29 від 16.09.2008р. на суму 9000,00грн. Проте станом на 01.08.2011р. відповідач на адресу позивача щебінь не направив.

Зазначає, що у зв’язку із втратою інтересу до продукції, 02.08.2011р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу за вих. № 02/08-1 про повернення суми боргу, яку отримав 08.08.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення № 7900200357007, однак залишена останнім без реагування.

В зв’язку з зазначеним позивач звернувся з позовом до суду про стягнення коштів у сумі 70500,00грн. в примусовому порядку.

Позивач в порядку ст.22 ГПК України до початку розгляду справи №22/5025/1511/11 подав заяву про зміну підстави позову, в якій зазначає про те, що до придбання у відповідача щебеню між сторонами мали місце переговори та на прохання відповідача в рахунок майбутніх поставок позивачем було перераховано кошти в сумі 70500,00 грн. Проте, на час здійснення платежів договір на поставку товару між сторонами не укладався. На думку позивача дані кошти були отримані без достатньої правової підстави, а тому керуючись ст.ст.1212,1213 ЦК України підлягають поверненню.

Звертає увагу суду, що відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Враховуючи, що сторонами не було досягнуто у встановленому порядку згоди стосовно предмету договору, в тому числі найменування, кількості та якості товару, ціни договору та строку його дії, вважає що перераховані позивачем відповідачу кошти є такими, що набуті останнім без достатньої правової підстави.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача - публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти у сумі 70500,00грн.

Зважаючи на те, що заява про зміну підстав позову відповідала вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, вона господарським судом прийнята.

Позивач в судовому засіданні 27.09.2011 р. позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну підстав позову підтримує в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими поданими доказами.

Позивач в судовому засіданні повідомляє, що між сторонами мали місце переговори щодо придбання позивачем у відповідача щебеню. Однак на час здійснення платежів згідно наданих платіжних доручень на суму 70500 грн., договір на поставку товару між сторонами не був укладений так само, даний договір не був укладений в майбутньому, таким чином сторонами не було досягнуто у встановленому порядку згоди стосовно предмету договору, ціну, строку дії, тощо. Відтак договір купівлі-продажу продукції між сторонами не є укладеним, а тому кошти є такими що набуті без достатньої правової підстави.

Третя особа надіслала пояснення по справі, де пояснює, що не існувало ніяких домовленостей з приводу отримання ТзОВ "ЛВ-Пірс" від відповідача товар оплачений позивачем згідно платіжних доручень № 21 від 22.08.2008р. на суму 20000,00грн., № 23 від 28.08.2008р. на суму 10000,00грн., № 0124 від 01.09.2008р. на суму 6000,00грн., № 25 від 03.09.2008р. на суму 14500,00грн., № 27 від 04.09.2008р. на суму 5000,00грн., № 28 від 09.09.2008р. на суму 6000,00грн. та №29 від 16.09.2008р. на суму 9000,00грн. Також не існувало домовленостей з ВАТ "Полонський гірничий комбінат" про передання товару позивачу по вище перелічених платіжних дорученнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, однак письмового відзиву на позов не надав. В письмовому поясненні від 24.10.2011року представник зазначив, що господарські договори між позивачем та відповідачем не укладались, доказів на підтвердження безпосереднього відвантаження продукції представити не може.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №645411 позивач зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1.

Згідно довідки АБ №343457 з ЄДР підприємств та організацій України публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" зареєстроване як юридична особа за адресою Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, будинок 190Б.

Відповідачем надано позивачеві рахунок №б/н від 17.03.2008 року, в якому зокрема зазначено найменування товару (щебінь) та ціна - 120000 грн. (100000 грн. - без ПДВ, 20000 грн. - з ПДВ). В даному рахунку вказано постачальник - ВАТ "Полонський гірничий комбінат" (в подальшому перейменований на ПАТ) та отримувач - ОСОБА_1

Відповідно до платіжних доручень № 21 від 22.08.2008 року на суму 20000 грн., №23 від 27.08.2008 року на суму 10000 грн., №24 від 01.09.2008 року на суму 6000 грн., №25 від 03.09.2008 року на суму 14500 грн., №27 від 04.09.2008 року на суму 5000 грн., №28 від 09.09.2008 року на суму 6000 грн., №29 від 16.09.2008 року на суму 9000 грн. відповідачем перераховано позивачу грошову суму в розмірі 70500 грн. При цьому у вказаних накладних зазначено призначення платежу - за щебінь згідно рахунку б/н від 17.03.2008 року, в т.ч. з ПДВ.

02 серпня 2011 року позивач направив відповідачу лист за №02/08-1 в якому приватний підприємець повідомляв про перерахування товариству 70500 грн., зауважував що за даними коштами не було отримано жодної продукції, а таким чином вимагав погасити заборгованість шляхом перерахунку всієї суми на розрахунковий рахунок позивача.

Зважаючи, що договір на поставку товару між сторонами не був укладений, оскільки не було досягнуто у встановленому порядку згоди стосовно предмету договору, в тому числі найменування, кількості та якості, ціни, строку дії, позивач вважає перерахування коштів відповідно до вказаних вище платіжних доручень такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду з посиланням на ст. 1212, 1213 ЦК України (згідно заяви про зміну підстави позову).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2 ст.208 Цивільного кодексу України встановлено, що в письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Разом з цим пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що між сторонами не укладено в письмовому вигляді правочину щодо купівлі-продажу товару вказаного у платіжних дорученнях всупереч вимогам ст. 208 ЦК України, незважаючи на те, що купівля-продаж даних товарно-матеріальних цінностей не повинна була виконуватись у момент вчинення правочину, зокрема виставлення рахунку від 17.03.2008 року.

Наданий в матеріали справи рахунок №б/н від 17.03.2008 р. не є свідченням укладення між сторонами будь-якого правочину, у тому числі щодо купівлі-продажу.

Так, даний рахунок виставлявся відповідачем, містить підпис лише останнього, а тому не може підтверджувати погодження позивачем умов викладених в рахунку. При цьому враховано відсутність в останньому істотних умов про предмет договору, зокрема щодо кількості товару, що продається, та асортименту товарно-матеріальних цінностей. Проте, предмет договору купівлі-продажу - це товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений продавцем у майбутньому (п. 1 ст. 656 ЦК України).

Асотримент - це сукупність різновидів продукції за марками, найменуваннями, розмірами, типами, сортами, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.

Судом з'ясовано, що існують різні найменування, розміри та типи щебеню (товару вказаного у рахунку).

Також встановлено, що у разі укладення між сторонами правочину щодо купівлі-продажу товару, погодження асортименту та кількості товару для позивача є обов'язковим та істотним (зміст позовної заяви, заяви про зміну підстави позову, листа від 05.10.2011 р., пояснення представника).

Таким чином, відсутність визначення та погодження сторонами кількості товару та його асортименту, не є свідченням досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов.

Крім того, відсутність останніх позбавляє позивача можливості скористатися правами надими п. 1 ст. 670 та п. 1 ст. 672 ЦК України. Так, у разі передання продавцем покупцеві меншої кількості товару, або в асортименті що не відповідає умовам договору, покупець наділяється правом вимагати зокрема, повернення сплаченої за нього грошової суми.

За таких обставин, з огляду на відсутність визначення та погодження сторонами кількості товару та його асортименту, суд критично відноситься до тверджень відповідача в частині погодження ціни за якою підлягає оплаті товар - щебень, оскільки незрозуміло в якій саме кількості та який саме щебень (асортимент) підлягає оплаті в розмірі 100000 грн. без ПДВ.

Також, судом приймаються до уваги пояснення позивача про те, що після виставлення відповідачем рахунку та тривалих переговорів, між сторонами не було досягнуто згоди стосовно найменування, кількості та якості продукції, строку його дії, ціни (лист від 05.10.2011 року №05/10-01). Протилежного в процесі розгляду справи не доведено жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно п.5 ст. 139 Господарського кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

В даному випадку між сторонами не виникали цивільні права та обов’язки, в тому числі відповідно до рахунку №б/н від 17.03.2008 р. Перерахування позивачем грошових коштів в сумі 70500 грн. (згідно платіжних доручень № 21 від 22.08 2008 року на суму 20000 грн.,№23 від 27.08.2008 року на суму 10000 грн., №24 від 01.09.2008 року на суму 6000 грн., №25 від 03.09.2008 року на суму 14500 грн., №27 від 04.09.2008 року на суму 5000 грн., №28 від 09.09.2008 року на суму 6000 грн., №29 від 16.09.2008 року на суму 9000 грн.) на рахунок відповідача є помилковим, в зв'язку з відсутністю будь-якого укладеного між сторонами правочину.

За таких обставин, факт безпідставно набутого майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави мав місце, з огляду на встановлені вище обставини та наявні у справі матеріали, зокрема зазначені платіжні доручення. Доказів повернення коштів відповідачем не надано.

          Доводи відповідача про виконання останнім обов'язку щодо поставки позивачу товарно-матеріальних цінностей (щебеню), не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (стягнення коштів набутих без достатньої правої підстави), оскільки вказані доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами (зокрема накладними з відміткою одержувача - позивача, та підписом останнього в підтвердження отримання товару), а також спростовуються наявними у справі матеріалами. Так, з пояснень третьої особи та позивача, вбачається відсутність домовленостей між ТзОВ "ЛВ-Пірс" та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щодо передання товариством з обмеженою відповідальністю товару приватному підприємцю ОСОБА_1, у тому числі у разі поставки відповідачем щебню третій особі згідно вказаних вище платіжних доручень. Протилежного не встановлено, навпаки з пояснень позивача (від 24.10.11 р.) вбачається, що доказів на підтвердження безпосереднього відвантаження продукції від відповідача для ФОП ОСОБА_1 не існує.

          Факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2ст. 35 ГПК України).

          Крім того, рішенням господарського суду Львівської області по справі №5015/3610/11 від 06.09.2011 року відмовлено у позові публічного акціонерного товариства “Полонський гірничий комбінат”, м. Полонне Хмельницької області до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Львів, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ПІРС", м.Львів про стягнення 54 023, 05 грн. Підставою для відмови слугувало те, що позивачем не представлено жодного доказу, який би підтверджував обов'язок відповідача отримати даний товар, а тим більше оплатити його.

При цьому, в акті звірки, наданого відповідачем в судовому засіданні 27.09.2011 року, є посилання на накладні від 02.09.2008 р. та 06.09.2008 р., які досліджувались господарським судом Львівської області по справі №5015/3610/11, та які публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" визначило як фактичні обставини в обґрунтування стягнення заборгованості (підстава позову) по вказаній вище справі.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк, протягом якого виконання зобов'язання не встановлений, він визначається відповідно до ст.530 ЦК України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи, наявний у справі лист відповідача від 02.08.2011 року №02/08-1, факт отримання якого не заперечується відповідачем та підтверджується поштовим повідомленням від 08.08.2011 р., у позивача на час звернення з позовом до суду виникло право вимагати повернення безпідставно набутого відповідачем майна, а саме грошових коштів в сумі 70500,00 грн.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позов (з врахуванням заяви про зміну підстави позову) обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача, в зв'яку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 49, 82-85, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Львів до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Пірс" м. Львів про стягнення 70500,00 грн. коштів набутих без достатньої правої підстави задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (Хмельницька область, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука 190Б, код 05471879) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Львів (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 70500 грн. (сімдесят тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) коштів набутих без достатньої правої підстави, 705,00 грн. (сімсот п'ять гривень 00 коп.) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                    Суддя                                                                      С.В. Заверуха

віддруковано 4 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу, 4 третій особі.

Повне рішення складено та підписано 24.10.11 р.