Рішення № 18984579, 25.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2011 Справа № 5024/1914/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 930грн. 77коп.

за участю представників сторін:

від позивача – юрисконсульт ОСОБА_2

від відповідача - не прибув

          Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 387грн. 04 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 522грн. 25 коп. за понаддоговірне споживання електроенергії, 16грн. 92 коп. пені, 3грн. 27 коп. 3% річних, 1грн. 29 коп. інфляційних збитків, посилаючись на несвоєчасні розрахунки за договором про постачання електричної енергії від 04.09.2008року №4286.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався. В засідання суду не прибув, відзив на позов і витребуваних судом доказів не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи згідно з вимогами ст. 64 ГПК України, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення йому ухвали про порушення справи від 04.10.2011року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд –

          в с т а н о в и в:

Між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", в особі його структурного підрозділу Херсонських міських електричних мереж (позивач по справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 04.09.2008року укладено договір про постачання електричної енергії №4286.

          Згідно з зазначеним договором позивач зобов’язався продати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок а відповідач зобов’язався сплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору та додатками до нього.

Пунктом 2.1 договору від 04.09.2008року сторони узгодили, що під час виконання договору вони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін.

          Обов’язком споживача згідно з пунктом 1 додатку №2 до договору є зняття показників засобу обліку електроенергії встановлених на його об’єктах та їх надання до 9/8 числа кожного місяця позивачу у вигляді оформленого акту про обсяги спожитої електричної енергії за поточний місяць.

Відповідно до пункту 6.11 Правил позивач визначає обсяги фактично спожитої відповідачем електроенергії та згідно діючого в цьому періоді тарифу, виставляє рахунок відповідачу, який відповідач зобов’язаний сплатити на протязі 5 днів з моменту його отримання . Аналогічні вимоги передбачені і додатком №2 до договору.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

          Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

          Належне виконання зобов’язання означає виконання його належними суб’єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов’язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 04.09.2008року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов’язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.           

Як встановлено матеріалами справи, споживач надавав позивачу акти спожитої електричної енергії в червні 2011року за розрахунковий період з 09.05.2011року по 09.06.2011року та за спожиту електричну енергію в липні 2011року за період з 21.06.2011року по 21.07.2011року.

На підставі зазначених актів позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на сплату спожитої активної електроенергії, в тому числі: виставлено рахунок №4286 від 09.06.2011року за спожиті 3425 кВт електричної енергії на суму 3474грн. 31коп. в період з 09.05.2011року по 09.06.2011року та рахунок №4286 від 21.07.2011року за спожиті 3186кВт електричної енергії на суму 3194грн.66коп. за період з 21.06.2011року по 21.07.2011року . Загальна вартість спожитої електричної енергії за зазначений період за наданим до матеріалів справи розрахунком становить 6628грн.98коп.

В порушення вимог договору та пункту 6.11 Правил користування електричною енергією та пункту 1 додатку №2 до договору споживач електричної енергії не здійснював своєчасні платежі і його борг станом на день розгляду справи, з урахуванням часткової оплати в сумі 3474грн.31коп. та передплати в сумі 2767грн.63коп., становить 387грн.04коп., що підтверджується матеріалами справи та розрахунком суми позову.

Оскільки доказів перерахування зазначеної суми станом на день засідання суду, або будь-яких заперечень проти позовних вимог, відповідач суду не надав, позовні вимоги про стягнення 387грн.04коп. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи підтверджують несвоєчасне перерахування відповідачем коштів у встановлений договором строк, тому позивачем обгрунтовано нараховано 1грн.29коп. втрат від інфляції та 3 грн.27коп. –3 % річних і зазначені суми також стягуються з відповідача на користь позивача.

Інфляційні нарахування та 3% річних на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією чи збитками, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування та 3 % річних входять до складу грошового зобов’язання, тому вони підлягають стягненню у разі прострочки виконання грошового зобов’язання.

          Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем з посиланням на п.4.2.1 договору від 04.09.2008року та п.6 додаткової угоди №2 до договору з урахуванням яких у випадку несвоєчасної оплати передбачених договором платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховується за кожен день прострочення платежу, від суми боргу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем нарахована пеня в сумі 16грн.92коп. за прострочку перерахування грошових коштів, яка не перевищує 6 місяців, тому вона підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до додатку №1 до договору № 4286 від 04.09.2008року про обсяги постачання електричної енергії сторони визначили обсяг постачання електричної енергії. Зазначений додаток відповідно до пункту 4 пролонговано і на 2011рік. За умовами додатку №1 до договору відповідач повинен був спожити в червні 2011року не більше 2800 кВт електроенергії, однак відповідно до наданого відповідачем акту споживання електричної енергії за червень 2011року ним було фактично спожито 3425 кВт. Таким чином, відповідачем допущено перевищення договірного рівня споживання електричної енергії в обсягах 625кВт на суму 522грн.25коп.

Вручивши відповідачу рахунок №4286 від 21.07.2011року, про що свідчить підпис відповідача на другому аркуші рахунку (арк.. справи 24), позивач тим самим повідомив його про допущене перевищення договірного рівня споживання електричної енергії.

Відповідно до ст.. 26 Закону України «Про електроенергетику»у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, споживачі сплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 4.4 Правил користування електричною енергією встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідач своїм правом не скористався і у червні 2011року до позивача не звертався з заявою про коригування договірного рівня споживання електричної енергії, тому позивачем правомірно, відповідно до вимог закону та договору нараховано вартість понаддоговірної величини споживання електричної енергії за червень 2011року в сумі 522грн.25коп.

Рахунок № 4286 від 21.07.2011року на оплату 522грн.25 коп. відповідач отримав, але у передбачений договором (п.1 додатку №2) 5-денний термін його не сплатив. Не надано відповідачем і доказів перерахування зазначеної суми, або будь-яких заперечень проти позову в цій частині і в засідання суду, тому позовні вимоги про стягнення 522грн.25коп. підлягають задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні судом оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

          1. Позовні вимоги задовольнити.

          2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити невідомі на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон вул. Пестеля 5, ідентифікаційний код 05396638:

а) на рахунок зі спеціальним режимом використання в філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»№10021, МФО 352457 розрахунковий рахунок 26036300020852 ідентифікаційний код 05396638 –387грн. 04 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію;

          б) на поточний рахунок 26007010068166 в ПАТ «ВТБ Банк»МФО 321767 ідентифікаційний код 05396638 - 522грн. 25 коп. за понаддоговірне споживання електроенергії, 16грн. 92 коп. пені, 3грн. 27 коп. 3% річних, 1грн. 29 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27.10.2011р.