Рішення № 18984562, 27.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2011 Справа № 5024/1694/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Цюрупинське", м. Цюрупинськ Херсонської області,

до приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97", м. Херсон,

про стягнення 29131 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - на засідання суду не прибув,

від відповідача - ОСОБА_1., ю/к, дов. № 9 від 15.08.2011 р.

Публічне акціонерне товариство "Цюрупинське" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97"(відповідач) заборгованість в сумі 29131 грн., відповідно до умов договору поставки № 164/58 від 19.10.2009 р.

Позивач на засідання суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 32).

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2011 р. розгляд справи відкладався у звязку із неявкою представника відповідача. Також цією ж ухвалою здійснено заміну неналежного відповідача на належного (а.с. 31). В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

19 жовтня 2009 року між публічним акціонерним товариством "Цюрупинське" (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Херсонський оптовий торговий дім-97" (покупець) був укладений договір поставки № 164/58, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - матеріали будівельного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити вино в асортименті.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка та передача товару Private label покупцю здійснюється на підставі накладних.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що ціна товару Private label встановлюється постачальником та зазначається в товаросупровідних документах. Покупець зобов'язується оплатити вартість отриманої партії товару на протязі 45 календарних днів з дати приймання товару (п. 5.5).

За умовами договору поставки, позивач свої зобов'язання виконав належним чином (п. 1.1 Договору), передавши 21.10.2009 року товар на суму 85050грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000328 від 21.10.2009 р. (а.с. 21), товарно-транспортною накладною від 21.10.2009 р. (а.с. 22). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом та печаткою покупця на видатковій накладній, товарно-транспортній накладній та, відповідно, зобовязаний був розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідач за поставлений товар не розрахувався, що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 25).

Позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" 29131 грн. заборгованості за договором поставки стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару не виконані. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки складає 29131 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 29131грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита в розмірі 291грн. 31 коп. та 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97", ідентифікаційний код - 24121211, адреса: 86/88, вул. Ілліча, м. Херсон, р/рахунок - № 260030131511 в ЗАТ "ДП Сбербанк Росії", МФО - 320627 на користь публічного акціонерного товариства "Цюрупинське", ідентифікаційний код - 00413558, адреса: буд. 28-А, вул. Горького, м. Цюрупинськ Херсонської області, р/рахунок - № 260062699 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Херсон, МФО - 352093, 29131 грн. основного боргу, 291 грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Л.М. Немченко

Повний текст складено 28.10.2011 р.