Рішення № 18984380, 18.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2011 Справа № 5024/1703/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 м. Нова Каховка Херсонської області

до відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія" м. Нова Каховка Херсонської області

про визнання Статуту частково недійсним

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_2

ОСОБА_1 (позивач) звернулось до суду з позовом, яким просить визнати недійсним підпункт 7.5 пункту 7 Статуту відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія" (відповідача).

Позивач зазначає, що акціонер господарського товариства має право отримувати дивіденди незалежно від волі загальних зборів, а рішення про недоцільність виплати дивідендів взагалі суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України «Про акціонерні товариства», дія якого з 30.04.2011року поширюється на акціонерні товариства, ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 88, 167 ГК України, ст. 116 ЦК України, п.п. 7.3 п. 7, п.п. 2.1 п. 2, п.п. 4.2 п. 4, п.п. 6.1 п. 6 Статуту відповідача.          

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст.. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 11.10.2011року до 18.10.2011року.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав та надав відповідні пояснення з посиланням на те, що він просить визнати недійсним підпункт 7.5 п.7 Статуту ВАТ "Агропросмислова фірма "Таврія" затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010року та зареєстрованого Державним реєстратором 13.10.2010 року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Статут ВАТ "Агропромислова фірма "Таврія", затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ "АПФ "Таврія" від 22.07.2006року., державну реєстрацію проведено 06.12.2006р., номер запису 1501105004000113 із змінами, затвердженими загальними зборами акціонерів ВАТ "АПФ "Таврія" від 08.11.2008р., державну реєстрацію проведено 27.01.2009р. за номером 1501105000900011 є недіючими, оскільки Статут викладено в новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010року, державна реєстрація якого здійснена 13.10.2010 року.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідність спірного пункту Статуту вимогам закону встановлена рішенням господарського суду Херсонської області від 06.12.2010року по справі №14/182-ПН-10, а тому цей факт відповідно до ст. 35 ГПК України повторному доказуванню не підлягає.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (позивач по справі) є власником простих іменних акцій в кількості 2000 штук відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія" (відповідач) загальною номінальною вартістю 500грн.00коп., що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою про стан рахунку в цінних паперах №003005 від 28.07.2011року (аркуш справи 12).

Позивач, як акціонер ВАТ "Агропромислова фірма "Таврія", просить визнати недійсним підпункт 7.5 пункту 7 Статуту акціонерного товариства в редакції затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010року, державна реєстрація якого здійснена 13.10.2010 року.

Відповідно до змісту спірного пункту Статуту зазначено наступне: Розмір дивідендів затверджується загальними зборами акціонерів за поданням директора після погодження із Спостережною радою товариства. Кошти у вигляді дивідендів виплачуються акціонерам за рішенням загальних зборів акціонерів, один раз на рік за підсумками календарного року. Загальні збори акціонерів товариства можуть прийняти рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік. Дивіденди сплачуються акціонерам, що володіють акціями на дату початку виплати дивідендів пропорційно до загальної номінальної вартості належних їм акцій.

Статут юридичної особи за змістом ч.2 ст.20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов’язкові для учасників (акціонерів) товариства, його посадових осіб, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до п.14 постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008року «Про практику розгляду судами корпоративних справ»підставами для визнання акта, в тому числі і Статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст..25 Закону України «Про акціонерні товариства»позивач, як акціонер, має право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів, отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства та інші права, встановлені актами законодавства та Статутом ВАТ.

Пунктом 4.2 Статуту ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010року та зареєстрованого Державним реєстратором 13.10.2010 року, також передбачено право акціонера, зокрема: брати участь і голосувати на загальних зборах акціонерів особисто або через своїх представників; брати участь в розподілі прибутку; вільно розпоряджатися акціями, що йому належать в порядку встановленому чинним законодавством України та Статутом.

Оскільки положення пункту 7.5 Статуту відповідача щодо визначення розміру дивідендів та порядку їх виплати мають обов’язковий характер для акціонерів ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія», в тому числі і для позивача, як акціонера ВАТ, та регулюють правовідносини між акціонером і відкритим акціонерним товариством, зазначеним пунктом порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача, зокрема його право брати участь у розподілі прибутку та отримувати дивіденди, тому він має право на захист своїх прав в суді.

Відповідно до ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його Статут.

Статут акціонерного товариства, крім відомостей, передбачених статтею 88 ЦК України, має містити відомості: про розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У Статуті мають міститися також інші відомості, передбачені Законом.

Відповідно до частин 4, 5 розділу ХУ11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»та розділу 7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007року № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" до приведення у відповідність із цим Законом, закони України, інші нормативно-правові акти діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст.ст.1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності законом України "Про акціонерні товариства". Статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності законом України "Про акціонерні товариства", підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом . Дія статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" надає цим нормам статусу складової положень Закону України "Про акціонерні товариства".

Таким чином, через два роки з дня набрання чинності законом України "Про акціонерні товариства", тобто з 30.04.2011року, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" застосовуються норми Закону України «Про акціонерні товариства».

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" надано поняття дивідендів. За визначенням зазначеної норми дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу або класу. За акціями одного типу та класу нараховуються одинакові розміри дивідендів.

Частиною 2 ст. 30 закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями відповідно до ч.3 ст. 30 вищезазначеного Закону приймається загальними зборами акціонерного товариства .

Статтею 31 закону України "Про акціонерні товариства" встановлено вичерпний перелік обмежень на виплату дивідендів.

Статтею 33 вищезазначеного Закону зазначено перелік питань, які законом віднесені до виключної компетенції загальних зборів, в тому числі пунктом 15 передбачено лише затвердження розміру дивідендів з урахуванням вимог Закону.

Перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів акціонерів визначено і пунктом 8.2.3 Статуту відповідача.

Однак ні статтями 30, 31, 32 закону України "Про акціонерні товариства" , ні пунктом 8.2.3 Статуту ВАТ не передбачено прийняття загальними зборами рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік, як це передбачено третім реченням пункту 7.5 Статуту відповідача. Не передбачено зазначеними нормами і того, що розмір дивідендів затверджується загальними зборами акціонерів лише за поданням директора після погодження із Спостережною радою товариства, як це передбачено першим реченням пункту 7.5 Статуту.

Частиною 2 статті 159 ЦК України питання розподілу прибутку і збитків товариства також віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства.. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідно до цієї норми не можуть бути передані для вирішення іншим органам товариства.

Однак за змістом першого речення пункту 7.5 Статуту розмір дивідендів затверджується загальними зборами акціонерів лише за поданням директора після погодження із Спостережною радою товариства, із чого вбачається, що якщо відсутнє подання директора погоджене із Спостережною радою, загальні збори не вправі розглядати питання щодо розміру дивідендів, тобто повноваження вищого органу акціонерного товариства в цій частині спірним пунктом обмежуються.

Таким чином, перше та третє речення підпункту 7.5 пункту 7 Статуту відповідача, якими встановлено, що розмір дивідендів затверджується загальними зборами акціонерів за поданням директора після погодження із Спостережною радою товариства, а загальні збори акціонерів можуть прийняти рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік, не відповідають вимогам закону, що є підставою визнання недійсним пункту 7.5 Статуту в частині першого та третього речення.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не надано доказів які б відповідали принципам належності та допустимості в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б викладені в позовній заяві обставини щодо невідповідності вимогам закону другого та четвертого речення пункту 7.5 Статуту. Присутній в засіданні суду позивач не зміг пояснити в чому саме полягає їх невідповідність вимогам чинного законодавства та чим саме зазначені речення порушують його права та охоронювані законом інтереси, тому в цій частині позову в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Посилання відповідача на те, що відповідно до ст. 35 ГПК України зазначені в позові факти не потребують доказуванню, оскільки вони були предметом розгляду по справі № 14/182-ПН-10 судом відхиляється, оскільки із змісту рішення господарського суду від 06.12.2010року по справі №14/182-ПН-10 вбачається, що предметом спору було визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача, оформленого протоколом від 14.08.2010року в частині затвердження порядку визнання права на отримання дивідендів та стягнення дивідендів. Зазначеним рішенням лише констатовано зміст пункту 7.5 Статуту, виходячи із якого в задоволені позовних вимог позивачу було відмовлено, але відповідність зазначеного пункту Статуту вимогам закону не була предметом розгляду по зазначеній справі в межах предмету доказування. Зазначене, як пояснив позивач, і змусило його звернутися до суду з цим позовом. Таким чином відповідність пункту 7.5 Статуту вимогам закону не була предметом доказування по справі № 14/182-ПН-10, що не позбавляє позивача права оскаржити його в суді.

Сам відповідач у відзиві на позов зазначає, що відповідно до пункту 8.2.3 Статуту повноваження передбачені підпунктом «д»віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Але ж виходячи із змісту першого речення пункту 7.5 Статуту, ці повноваження загальних зборів обмежуються і залежать від того, чи буде це питання винесено на розгляд загальних зборів директором товариства, до того ж - після його погодження із Спостережною радою.

Спірним пунктом обмежуються і права позивача, зокрема його право брати участь у розподілі прибутку та отримувати дивіденди, якщо це питання не буде винесено директором на розгляд зборів або не буде погоджено із Спостережною радою.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст..49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від задоволених позовних вимог в рівних частках.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсним підпункт 7.5 пункту 7 Статуту відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 14.08.2010року та зареєстрованого Державним реєстратором 13.10.2010 року в частині першого та третього речення, а саме: Розмір дивідендів затверджується загальними зборами акціонерів за поданням директора після погодження із Спостережною радою товариства. Загальні збори акціонерів товариства можуть прийняти рішення про недоцільність виплати дивідендів по акціях за звітний рік.

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія" м. Нова Каховка Херсонської області пр-т Дніпровський 299 ідентифікаційний код 00413475 інші реквізити суду невідомі на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити суду невідомі 42грн. 50 коп. державного мита та 118грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 21.10.2011р.