Рішення № 18984147, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/27012.10.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доКомунального підприємства "Київпастранс"

простягнення 7 139 173,68 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 предст. за довір.;

від відповідача:ОСОБА_2 предст. за довір.

Рішення прийняте 12.10.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 21.09.2011 до 12.10.2011.

У судовому засіданні 12.10.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 7 139 173,68 грн., з яких: 6 199 758,69 грн. основний борг, 225 889,39 грн. - інфляційних втрат, 77 806,75 грн. процентів річних, 41 266,28 грн. пені, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 порушено провадження у справі №35/270, розгляд справи призначено на 21.09.2011.

У судовому засіданні 21.09.2011 представник позивача надав документи на виконання вимог суду, у наданих поясненнях підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2011 подав заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні позову та відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить зменшити розмір пені.

У судовому засіданні 21.09.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 12.10.2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі позивач) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (далі відповідач) було укладено договір № 112 про постачання електричної енергії (далі Договір).

Відповідно до умов Договору в редакції додаткової угоди від 07.04.2010 до договору від 25.06.2003 №112, позивач, як постачальник, продає електричну енергію, як різновид товару, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а відповідач, як споживач, своєчасно та у повному обсязі оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною (п.п. 1, 2.2.2., 2.3.3. договору).

Відповідно до Додатку 2І до договору відповідач здійснює оплату вартості спожитої активної електричної енергії до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від обсягу договірної величини споживання електричної енергії на поточний рахунок за тарифом попереднього розрахункового періоду.

Як передбачено Додатком 5б до договору, плата за перетікання реактивної електроенергії визначається відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002.

Пунктом 17 Додатку 5б до договору передбачено обов'язок відповідача за підсумками розрахункового періоду до 15 дня календарного місяця, наступного за розрахунковим, отримати у позивача розрахункові документи на оплату перетікання реактивної електроенергії. Кошти на оплату перетікання реактивної електроенергії повинні бути перераховані відповідачем на поточний рахунок позивача до 1 числа наступного календарного місяця.

Як свідчать наявні в матеріалах справи звіти за використану електричну енергію акти прийому-передачі товарної продукції та розшифровки до них, рахунки-фактури за період з 01.09.2010 по 01.08.2011, відповідачем було спожито електричної енергії на суму 30 807 915,92 грн., з яких: 29 608 157,23 грн. активна енергія, 1 199 758,69 грн. реактивна енергія.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем систематично порушуються договірні зобовязання в частині оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого за період з 01.09.2009 по 01.08.2011 у відповідача виникла заборгованість за використану електричну енергію, розмір якої станом на 01.08.2011 становить 6 199 758,69 грн., з яких 5 594 452,57 грн. заборгованість за активну електричну енергію та 1 199 758,69 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що він є перевізником, витрати якого по перевезенню пільгових категорій пасажирів повинні компенсуватися відповідними органами державної влади. Однак внаслідок несвоєчасного відшкодування з державного та місцевого бюджетів зазначених витрат, відповідач несе збитки, що впливає на погашення заборгованості перед його контрагентами. Також відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідач просить зменшити розмір пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 6 199 758,69 грн.

Доказів сплати суми заборгованості за договором відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використану активну електроенергію у розмірі 5 594 452,57 грн. та заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 1 199 758,69 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей передбачено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм законодавства позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 41 266,28 грн., 218 421,02 грн. інфляційних нарахувань на заборгованість за активну електроенергію, 7 468,37 грн. інфляційних нарахувань на заборгованість за реактивну електроенергію та 77 806,75 грн. процентів річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних нарахувань на заборгованість за активну електроенергію та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства.

Згідно із нижченаведеним розрахунком, розмір інфляційних нарахувань на заборгованість за реактивну електроенергію становить 7 435,96 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

01.04.2011 - 30.04.2011126383.941.0131642.99

01.05.2011 - 31.05.2011394928.871.0083159.43

01.06.2011 - 30.06.2011658385.521.0042633.54

7435,96

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 41 266,28 грн., інфляційних нарахувань на заборгованість за активну електроенергію у розмірі 218 421,02 грн., процентів річних у розмірі 77 806,75 грн. підлягають задоволенню повністю згідно із розрахунками позивача. Позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань на заборгованість за реактивну електроенергію підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 435,96 грн. згідно із розрахунком суду.

Враховуючи те, що відповідач є перевізником, витрати якого по перевезенню пільгових категорій пасажирів повинні компенсуватися відповідними органами державної влади, і вказані витрати несвоєчасно та не у повному обсязі компенсуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, що підтверджується наданими відповідачем довідкою та поясненнями, та зважаючи на те, що вказані обставини впливають на своєчасність та повноту виконання зобов'язань відповідача перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем, суд відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені та присудити на користь позивача пеню у розмірі 20 633,14 грн..

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обовязку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 7 118 508,13 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 6 199 758,69 грн. (шість мільйонів сто дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 69 коп.) заборгованості за договором №112 про постачання електричної енергії від 25.06.2003 р., 225 856,98 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень 98 коп.) - інфляційних втрат, 77 806,75 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот шість гривень 75 коп.) процентів річних, 20 633,14 грн. (двадцять тисяч шістсот тридцять три гривні 14 коп.) пені, 25 499,88 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 88 коп.) державного мита та 235,99 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 99 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позві відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.10.2011