Рішення № 18984088, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/23310.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт С»

Простягнення 41444,50 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 26.08.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 30.05.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт С»про стягнення 25070,34 грн. основного боргу, 10098,06 грн. пені, 4467,29 грн. інфляційних втрат та 1808,81 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 2102 від 02.02.2010 року позивач поставив відповідачу товар, однак останній, всупереч умовам даного Договору за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 25070, 34 грн.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 29.08.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2011 року подав додаткові документи по справі та висловив свої пояснення.

Крім того, в судовому засіданні 19.09.2011 року представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/233, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 19.09.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.10.2011 року.

В судовому засіданні 10.10.2011 року представник позивача надав письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 10.10.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластторг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»(далі покупець, відповідач) укладено договір № 2102 (далі-Договір).

29.10.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластторг»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» уклали додаткову угоду (про заміну сторони) до Договору, відповідно до п.п. 1, 2 якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластторг»передає безоплатно та в повному обсязі, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг»(далі-постачальник, позивач) приймає права та обовязки постачальника по основному договору. Усі права та обовязки по основному договору переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг»з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди.

В силу положень до п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5 Договору, постачальник зобовязувався в обумовлені цим Договором строки передати товар (далі-товар) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязувався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації (Додаток № 1), які є власністю постачальника.

Загальний асортимент та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у специфікації. Специфікація погоджується сторонами і підписується разом з цим Договором. Специфікація, а також додатки до неї, після узгодження та підписання сторонами є невідємною частиною даного Договору. Товар передається покупцю окремими партіями разом з документами, передбаченими п. 2.4 цього Договору. Партією товару вважається його найменування, кількість та ціна зазначені в одній накладній.

Строки поставки встановлюється сторонами в графіку поставок з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів покупцю (п.3.1 Договору).

Порядок розрахунків сторони обумовили розділом 6 Договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що оплата по цьому Договору здійснюється шляхом розстрочення платежу, оплата, за поставлений товар, здійснюється через 30 (тридцять) календарних днів від факту реалізації товару.

Згідно п. 6.1.1 протоколу розбіжностей до Договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника з відстрочкою платежу в шістдесят днів з моменту поставки відповідної партії товару, але з оплатою реалізованого товару кожні сім днів.

У п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору визначено строк чинності даного Договору до «31»грудня 2010 року, дія Договору припиняється із закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором. Дія Договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмову іншу сторону про припинення дії Договору на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів до закінчення терміну дії Договору, вказаного в п. 8. 1 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору передав у власність відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними скріплених печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи, проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару в повному обсязі не виконав, у звязку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 25070, 34 грн., що засвідчується банківськими виписками, а також наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно п. 10.1 Договору, у випадку виникнення непорозумінь по даному Договору сторони вживають заходи по їх врегулюванню шляхом переговорів.

З метою досудового врегулювання спору та дотримуючись п. 10.1 Договору, позивач 25 червня 2011 року звернувся до відповідача з претензією (копії фіскального чеку та опису вкладення в цінний лист від 25.06.2010 року містяться в матеріалах справи) про погашення заборгованості, проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, суму боргу відповідач не сплатив, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, як безпідставне та необґрунтоване, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами та фактами.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 25070, 34 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись пунктом 7.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10098, 06 грн.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням строків розрахунку визначених умовами Договору та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3189, 58 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 4467, 29 грн. та 3 % річних в розмірі 1808, 81 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 3943, 15 грн. та 3 % річних в сумі 1730, 50 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт С»(місцезнаходження: 01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3, поштова адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4б, оф. 33, код ЄДРПОУ 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг»(місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 4, поштова адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37266448) 25070 (двадцять пять тисяч сімдесят) грн. 34 коп. основного боргу, 3189 (три тисячі сто вісімдесят девять) грн. 58 коп. пені, 3943 (три тисячі девятсот сорок три) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 50 коп. 3 % річних, 339 (триста тридцять девять) грн. 34 коп. державного мита та 193 (сто девяносто три) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

17.10.2011р.