Рішення № 18984011, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/37417.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта ФУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ПРО Україна ЛТД»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 15.08.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 17 жовтня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта ФУД»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ПРО Україна ЛТД»(відповідач) заборгованості в сумі 139640,26 грн. з них основного боргу 101965,49 грн., пені 9915,28 грн., 30% річних 19190,86 грн., 3% річних 1919,09 грн. та витрат на юридичну допомогу 6649,54 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 128510,46 грн. з них основного боргу 88965,49 грн., пені 10682,35 грн., 30% річних 20675,52 грн., 3% річних 2067,55 грн. та витрат на юридичну допомогу 6119,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором поставки товару № 10/11 від 11 лютого 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011р. розгляд справи у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 17.10.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2011 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки товару № 10/11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати в порядку і в строки, передбачені Договором, продукти харчування.

Позивач зазначає, що в лютому 2011 року Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 190765,49 грн.

Позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на загальну суму 101800,00 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 88965,49 грн., тобто 190765,49 грн. 101800,00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати в порядку і в строки, передбачені Договором, продукти харчування.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 190765,49 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2604 від 11.02.2011р. та податковою накладною від 11.02.2011р. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а Покупець отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідній видатковій накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.2. Договору розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються протягом 90 календарних днів з дня отримання товару Покупцем наступним чином: 15% суми від розміру поставленої партії на 45 день від дня отримання товару, 15% - на 52 день, 15% - на 59 день, 15% - на 66 день, 15% - на 73 день, 15% - на 80 день, 10% - на 90 день. Днем отримання товару є дата зазначена у видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що Покупець частково розрахувався за товар на загальну суму 101800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з травня по вересень 2011 року (копії виписок містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011р. сторін було зобовязано провести звірку взаєморозрахунків по договору поставки товару № 10/11 від 11 лютого 2011 року по видатковій накладній № 2604 від 11 лютого 2011 року про що скласти відповідний акт, результати чого надати в судове засідання.

Так, на виконання вимог ухвали господарського суду позивачем було представлено акт звірки взаєморозрахунків з якого вбачається, що заборгованість Покупця перед Постачальником за період з 11.02.11р. по 19.09.11р. становить 88965,49 грн.

Наданий позивачем до матеріалів справи акт звірки був надісланий на адресу відповідача 21.09.2011р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком про оплату відправки поштової кореспонденції № 2913 від 21.09.2011р. (копії документів містяться в матеріалах справи).

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум, в тому числі акту звірки взаєморозрахунків складеного зі свого боку, відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 88965,49 грн. (сума неоплаченого товару), з розрахунку: 190765,49 грн. (загальна вартість поставленого товару) 101800,00 грн. (сума часткових проплат за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2.1. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки розрахунку за весь час прострочення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по видатковій накладній товару в розмірі 10682,35 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 5.6. Договору кожна із сторін має сплатити іншій стороні в разі порушення грошового зобов'язання 30% річних з заборгованої суми за неправомірне користування грошовими коштами.

За таких обставин, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 30% річних з заборгованої суми за користування грошовими коштами в сумі 20675,52 грн.

Згідно з п. 5.8. Договору сторони погодились, що у разі порушення провадження у справі, сторона договору, яка є боржником (відповідачем) відшкодовує стороні кредитору (позивачу) витрати на юридичні послуги у сумі - 5 % від суми позову, але у будь-якому разі не менше 500,00 грн. Витрати на юридичні послуги відшкодовуються незалежно від наявності юриста у штаті робітників позивача, та незалежно від того, якою особою надані вказані послуги.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що наявне провадження по відповідній справі в якому ТОВ «М-ПРО Україна ЛТД»є відповідачем, як боржник, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача, як кредитора, про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в сумі 6119,55 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6. Договору встановлено, що кожна із сторін має сплатити іншій стороні в разі порушення грошового зобов'язання 30% річних з заборгованої суми за неправомірне користування грошовими коштами.

З огляду на викладене, суд вважає, що конструкція п. 5.6. Договору визначає порядок нарахування процентів річних та встановлює відповідну формулу, за якою відповідні відсотки нараховуються позивачем у випадку порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних, визначеної як договірної відповідальності за порушення грошового зобовязання, тобто позивачем дотримано та обрано встановлений Договором порядок нарахування відсотків річних за прострочення грошових оплат за Договором.

Частиною 2 статті 63 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та надані позивачем до заяви розрахунки відсотків річних за Договором, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем 3% річних від суми боргу, по суті вже є нарахованими Продавцем на підставі п. 5.6. Договору відсотків в розмірі - 20675,52 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором.

Таким чином, зважаючи на положення Конституції України, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2067,55 грн. призведе до подвійного притягнення Покупця до відповідальності за одне й те саме порушення, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Продавця в цій частині є необґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 126442,91 грн. з них основного боргу 88965,49 грн., пені 10682,35 грн., 30% річних 20675,52 грн. та витрат на юридичну допомогу 6119,55 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить 128510,46 грн.

Таким чином, судові витрати позивача, залежно від нової ціни позову, пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1505,90 грн. (1272,26 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ПРО Україна ЛТД»(ідентифікаційний код: 35829651, адреса: 01034, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок, 36-38, п/р 26008179123400 в AT «Укрсиббанк»в м. Харкові, МФО 351005), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта ФУД»(ідентифікаційний код: 37264943, адреса: 01133, місто Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок, 3, п/р 26003038298 в ПАТ «Полікомбанк»в м. Чернігів, МФО 353100), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 88965,49 грн. (вісімдесят вісім тисяч девятсот шістдесят пять гривень 49 копійок), пені 10682,35 грн. (десять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 35 копійок), 30% річних 20675,52 грн. (двадцять тисяч шістсот сімдесят пять гривень 52 копійки), витрат на юридичну допомогу 6119,55 грн. (шість тисяч сто девятнадцять гривень 55 копійок) та судові витрати в сумі 1505,90 грн. (одна тисяча пятсот пять гривень 90 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 24.10.2011р.