Рішення № 18983949, 20.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/33220.10.11 Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Галичина», м.Радехів, Львівська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТП Гастроном 328”, м. Київ

про: стягнення 5 484,85 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (довір. № б/н від 03.10.2011р.)

від Відповідача не зявились.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Галичина», м.Радехів, Львівська обл. (далі Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТП Гастроном 328”, м. Київ (далі Відповідач) про стягнення 5 484,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за Договором купівлі-продажу №143 від 06.09.2011 р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: розрахунок штрафних санкцій, лист банку, Договір № 143 купівлі-продажу товарів від 06.09.2010р., видаткову накладну № КY-0024380/ТГ від 12.10.2010р. на суму 319,06грн., видаткову накладну № КY-0025845/ТГ від 26.10.2010р. на суму 943,34грн., видаткову накладну № КY-0027837/ТГ від 15.11.2010р. на суму 1280,74грн., видаткову накладну № КY-0028819/ТГ від 24.11.2010р. на суму 1144,01грн., видаткову накладну № КY-0029382/ТГ від 30.11.2010р. на суму 651,10грн., Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку АА № 056292 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Виписку серії ААБ № 206309 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Довідку АА № 156151 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р. підписаний з боку обох сторін, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 03.08.2011р. підписаний з боку Позивача,претензію-вимогу від 19.05.2011р., докази направлення Акту звіряння взаємних розрахунків та претензії на адресу Відповідача та інше.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/332 від 14.09.2011 р., розгляд якої призначено на 05.10.2011р.

05.10.2011р. від Позивача надійшло клопотання про заміну Позивача по справі з Закритого акціонерного товариства «Галичина»на Приватне акціонерне товариство «Галичина»у звязку із зміною найменування. Крім того, Позивачем було надано для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: довідку про розмір заборгованості Відповідача, копію Виписки Серії ААБ № 206390 з ЄДРПОУ щодо місцезнаходження Позивача, копію Витягу з ЄДРПОУ станом на 31.08.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача, копію статуту Позивача, копію довідки банку щодо наявних рахунків, копію Довідки АА № 501544 з ЄДРПОУ станом щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 04.10.2011р. підписаний з боку Позивача, копії банківських виписок, оригінал Витягу з ЄДРПОУ станом на 29.09.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011р. на підставі ст..25 Господарського процесуального кодексу України замінено неналежного Позивача Закрите акціонерне товариство «Галичина»(код ЄДРПОУ 25553579) на його належного Позивача Приватне акціонерне товариство «Галичина»(код ЄДРПОУ 25553579) та відкладено розгляд справи на 20.10.2011р.

В судовому засіданні 20.10.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з Свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, є відмітки на поштових повідомленнях про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2010 р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу товарів № 143 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобовязується передати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до Замовлень Покупця, а Покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору Продавець зобовязується поставити товар у відповідності до замовлення Покупця на протязі 10 (десяти) календарних днів.

Згідно п.5.3 Договору загальна вартість цього Договору складається з сум накладних, по яким був здійснений відпуск товару.

Як вбачається з п.5.4 Договору розрахунки за отриманий товар здійснюються на умові відстрочки платежу протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару Покупцю на підставі накладної про прийняття товару в національній валюті України гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця, вказаний в цьому Договорі.

Згідно п.6.2. Договору у випадку порушення термінів оплати, Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення. У випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, Продавець має право додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі тридцяти відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п.8.1 Договору).

Позивачем Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 6564,97 грн. на підставі накладних, а саме: видаткова накладна № КY-0024380/ТГ від 12.10.2010р. на суму 319,06грн., видаткова накладна № КY-0025845/ТГ від 26.10.2010р. на суму 943,34грн., видаткова накладна № КY-0027837/ТГ від 15.11.2010р. на суму 1280,74грн., видаткова накладна № КY-0028819/ТГ від 24.11.2010р. на суму 1144,01грн., видаткова накладна № КY-0029382/ТГ від 30.11.2010р. на суму 651,10грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 2403,66 грн. в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4161,31грн., яка підтверджена Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р., підписаним з боку обох сторін.

Позивачем було направлено Відповідачу претензію від 19.05.2011р. щодо сплати заборгованості у розмірі 4161,31грн., проте Відповідач заборгованість не оплатив та відповіді на претензію не надав.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, та штрафних санкцій.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором купівлі-продажу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Позивачем Відповідачу було поставлено товар на підставі видаткових накладних на загальну суму 6564,97 грн.

Як вбачається з п.5.4 Договору розрахунки за отриманий товар здійснюються на умові відстрочки платежу протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару Покупцю на підставі накладної про прийняття товару в національній валюті України гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця, вказаний в цьому Договорі.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 2403,66 грн. в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4161,31грн., яка підтверджена Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р., підписаним з боку обох сторін.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним з боку обох сторін актом звірення взаємних розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 4 161,31 грн.

Також Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення штрафу з відповідача за неналежне виконання зобовязань за Договором купівлі-продажу товарів №143 від 06.09.2011 р. у розмірі 615,65 грн. та пені у розмірі 318,08 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.6.2. Договору у випадку порушення термінів оплати, Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення. У випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, Продавець має право додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі тридцяти відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленої продукції, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 615,65 грн.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 6.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 318,08 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 03.08.2011р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у сумі 86,15 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 303,66 грн. за період з моменту прострочення по 03.08. 2011р., перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 227,97 грн. В решті позовних вимог в цій частині відмовити.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Галичина» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТП Гастроном 328”, м. Київ на користь Приватного акціонерного товариства «Галичина», м.Радехів, Львівська обл. суму основного боргу у розмірі 4 161,31 грн., штраф у розмірі 615,65 грн., пеню у розмірі 318,08 грн., 3% річних у розмірі 86,15 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 227,97грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТП Гастроном 328”, м. Київ на користь Приватного акціонерного товариства «Галичина», м.Радехів, Львівська обл. державне мито в розмірі 100,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.10.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева