Рішення № 18978976, 01.09.2011, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-2676/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2011 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.,

при секретарі - Коваленко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Астарта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів поруки такими, що укладені ОСОБА_2 не на користь сімї, визнання квартири спільної сумісної власності подружжя майном, на яке не може бути накладено стягнення за зобовязанням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з окремими позовами до Кредитної спілки «Астарта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів поруки такими, що укладені ОСОБА_2 не на користь сімї, визнання квартири спільної сумісної власності подружжя майном, на яке не може бути накладено стягнення за зобовязанням.

За заявою позивача, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2011 року позивні вимоги одного позивача до різних відповідачів були обєднані в одне провадження.

16 червня 2011 року позивач обєднала позовні заяви та виклала єдині позовні вимоги до усіх відповідачів разом.

Позов грнутується на тому, що ОСОБА_1 наприкінці вересня 2010 року їй стало відомо, що в період з липня 2008 р. по квітень 2009 року її чоловіком - ОСОБА_2 було укладено договори поруки, згідно яких він взяв на себе обов'язок відповідати за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які укладали із КС «АСТАРТА»кредитні договори та отримали кошти.

Строки дії кредитних договорів вийшли, однак, останні свої обов'язки щодо виплат сум кредитів, оплати процентів за користування кредитами, не виконали.

Ні на час укладення договорів, ні на даний час, чоловік позивачки не мав і не має майна, яким міг би розпоряджатися на власний розсуд. Про укладення чоловіком договорів поруки ОСОБА_1 не знала і письмової згоди на це не надавала. Ні на момент укладення договору поруки, ні на даний час її чоловік не має виділеної в натурі частки у спільної сумісної власності. Керуючись ст.ст. 61, 63, 65, 73 Сімейного Кодексу просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 в судове засідання зявилася. Позові вимоги ОСОБА_1 підтримала.

Представник Кредитної спілки «Астарта»- Зелінко Л.О. в судове засідання зявився, проти позову заперечувала, позовні вимоги про визнання договорів поруки такими, що укладені ОСОБА_2 не на користь сімї, визнання квартири спільної сумісної власності подружжя майном, на яке не може бути накладено стягнення за зобовязанням вважає безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Надала до справи письмове заперечення, в якому посилаючись на норми діючого законодавства зроблений висновок, що укладений договір поруки не є договором відчуження та розпорядження будь-яким спільним майном подружжя, тому на укладення цього договору з відповідачем ОСОБА_2 не потрібне погодження позивача.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи були неодноразово сповіщені належним чином, у судове засідання не зявилися без поважних причин.

Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані заперечення й докази, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 17 липня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астра», позичальником в особі ОСОБА_7 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000111-П, згідно якого поручитель бере на себе обовязок відповідати за зобовязаннями позичальника, яким є ОСОБА_7, що випливають із договору кредиту № АНП- 0000084 від 17 липня 2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

07 квітня 2009 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астра», позичальником в особі ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000016-П, згідно якого поручитель бере на себе обовязок відповідати за зобовязаннями позичальника, яким є ОСОБА_3, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000017 від 07.04.2009 року укладеного між кредитором та позичальником.

31 липня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астра», позичальником в особі ОСОБА_6 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000125-П, згідно якого поручитель бере на себе обовязок відповідати за зобовязаннями позичальника, яким є ОСОБА_6, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000093 від 31.07.2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

02 жовтня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астра», позичальником в особі ОСОБА_5 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000165-П, згідно якого поручитель бере на себе обовязок відповідати за зобовязаннями позичальника, яким є ОСОБА_5, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000131 від 02.10.2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

05 вересня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астра», позичальником в особі ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000147-П, згідно якого поручитель бере на себе обовязок відповідати за зобовязаннями позичальника, яким є ОСОБА_4, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000113 від 05.09.2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

09 лютого 2009 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астра», позичальником в особі ОСОБА_8 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000008-П, згідно якого поручитель бере на себе обовязок відповідати за зобовязаннями позичальника, яким є ОСОБА_8, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000007 від 09.02.2009 року укладеного між кредитором та позичальником.

Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Суд встановлює, що норми даної статті відносяться до договорів, які направлені на розпорядження майном (відчуження чи отримання), яке належить подружжю на праві спільної власності подружжя.

Згідно до ст. 553 ЦК України ( Глава 49 Забезпечення зобовязання) встановлене, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

В «Узагальнені судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)»Верховного суду України від 7 жовтня 2010 року зазначене, що при оспорюванні кредитних договорів чи договорів поруки іншим з подружжя судам треба враховувати, положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору (частина 1 статті 1054 ЦК України). Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми статті 65 СК України не застосовуються.

Відповідно ст. 73 Сімейного кодексу України, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що спірні договори поруки не підлягають правовій оцінці з точку зору їх укладення в інтересах чи не в інтересах сімї, тому положення ст. 73 СК України по даному спору також не підлягають застосуванню.

У випадку, якщо настануть негативні наслідки (наприклад, відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу з ОСОБА_2.), порядок стягнення визначається Законом України «Про виконавче провадження», який в тому числі передбачає процедуру примусового стягнення на майно. З матеріалів справи не вбачається, що на цей час здійснюється процедура звернення стягнення на будь-яке сумісне майно подружжя ОСОБА_2, а відповідно ст. 3 ЦПК України захисту підлягають тільки порушені, невизнані або оспорюванні права, тобто захист прав на майбутнє законодавством України не передбачене.

Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Астарта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів поруки такими, що укладені ОСОБА_2 не на користь сімї, визнання квартири спільної сумісної власності подружжя майном, на яке не може бути накладено стягнення за зобовязанням - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Науменко

01.09.2011