Рішення № 18975012, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/4618.10.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 41205,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 41205,08 грн. в порядку регресу.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотань з повідомленням причин неявки до суду не направив. Неприбуття у судове засідання представника, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Відповідач в судовому засіданні надав витребувану судом копію полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5283717 та № ВЕ/0131318.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

29 травня 2008 року в м. Одесі по вул. Заньковецькій № 7/9 сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілю SUZUKI GRAND VITARA, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю «Таврія»під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засобі було пошкоджено.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області, ОСОБА_3 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортного пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.

Автотранспортний засіб SUZUKI GRAND VITARA, (д/н НОМЕР_1), що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований позивачем відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів № 2007/5/21 від 30.08.2007.

Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № 8/1199 від 03.07.2008 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, (д/н НОМЕР_1) складає 22087,02 грн.

За результатами розгляду страхового випадку було складено розрахунок страхового відшкодування, та виплачено страхувальнику 21 793,02 грн. (з вирахуванням франшизи 294 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 131 від 11.07.2008

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” № 86/96-ВР від 07.03.1996 р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/ 5283717 від 26.12.2007.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/ 5283717 від 26.12.2007 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди (в порядку регресу).

Відповідач листом № Г 10.00/2500 від 15.03.2011 визнав вказану заборгованість у розмірі 21793,02 грн. перед позивачем та зобовязався перерахувати її на реквізити ВАТ НАСК «Оранта», що зазначені у листі (вих. № 12-03/249 від 02.02.2011 р.) .

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/ 5283717 від 26.12.2007 франшиза відсутня.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика в розмірі 21793,02 грн.

Також 31 грудня 2009 року по вул. Канатній в м. Одесі, ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом Honda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, при повороті ліворуч на вул. Успенську, який здійснював на зелений сигнал світлофору не надав переваги в русі застрахованому транспортному засобу марки Chery Amulet, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням довіреної особи страхувальника, внаслідок чого допустив зіткнення.

11 травня 2010 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси, ОСОБА_4 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортного пригоди від 12.05.2010 року з участю застрахованого транспортного засобу та притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.

Автотранспортний засіб Chery Amulet, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований позивачем відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів № 2009/30/393 від 23.04.2009.

Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № 10/5 від 01.04.2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Chery Amulet, 2008 (д/н НОМЕР_3) складає 20769,82 грн.

За результатами розгляду страхового випадку було складено розрахунок страхового відшкодування, та виплачено страхувальнику 19412,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6100 від 06.08.2010.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, в силу вимог ст. 27 Закону України “Про страхування” № 86/96-ВР від 07.03.1996 р., ст. 1166, 1188 Цивільного кодексу України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № № ВЕ/0131318 від 26.12.2007.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0131318 від 23.10.2009 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди (в порядку регресу).

На адресу позивача 26.11.2010 року надійшов лист про визнання відповідачем боргу у розмірі 19412,06 грн.

Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0131318 від 23.10.2009 франшиза відсутня.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика в розмірі 19412,06 грн.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню в розмірі 41205,08 грн.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини пятої ст. 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 17.10.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», 03062, Україна, м. Київ, проспект Перемоги, 65 ідентифікаційний код: 30115243, на користь:

- відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75 ідентифікаційний код № 00124266, адреса для листування: 65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9-а, 41205 грн. 08 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по державному миту у сумі 412 грн. 05 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 24.10.11р.