Рішення № 18974963, 05.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/29805.10.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комерційного банку «Українська фінансова група»- товариство з обмеженою відповідальністю, м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаяж», м.Київ

про: стягнення 3246 540,45 грн. за договором факторингу №140-Ф та звернення стягнення на предмет застави

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №94-10/Л від 17.05.2011р.);

від Відповідача не зявились

СУТЬ СПРАВИ:

Комерційний банк «Українська фінансова група»- товариство з обмеженою відповідальністю м.Київ (далі Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаяж», м.Київ, (далі Відповідач) про 3246 540,45 грн. за договором факторингу №140-Ф та звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань.

В судовому засіданні 07.09.2011р. представник надав для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 18.05.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 22.09.2011р.

В судовому засіданні 22.09.2011р. від Позивача надійшли уточнення до позовної заяви з доказами направлення їх Відповідачу, відповідно до яких Позивач просив стягнути з Відповідача 3 246 540,45 грн., заборгованості по поверненню авансів, сплаті відсотків та пені за прострочення термінів їх сплати згідно Договором факторингу №140-Ф від 29.05.2008 року. та звернути стягнення на належний Відповідачу на праві власності предмет застави, а саме: товари в обігу (взуття чоловіче та жіноче з натуральної шкіри чи шкірозамінника, трикотажні вироби, чоловічий та жіночий одяг, інше), узгодженою вартістю згідно п. 4.3. Додатку №2 до Договору застави 258 201,31 (двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті одна тисяча 31 копійка), шляхом його продажу з публічних торгів згідно ч.1ст. 591 Цивільного кодексу України, та Закону України «Про Заставу».

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх уточнення на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в судовому засіданні представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи детальний розрахунок пені та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 05.10.2011р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.10.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи сальдова відомість за 03.10.2011р. та сальдова відомість від 03.10.2011р.

Позивач у судовому засідання 05.10.2011р., підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнення та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у звязку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою 03127, м.Київ, вул.Полковника Потєхіна,2

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 18.05.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Позивач клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2008 року між Комерційним банком «Українська фінансова група»- товариство з обмеженою відповідальністю (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаяж»(далі-Підприємство) було укладено Договір факторингу №140-Ф (надалі - «Договір факторингу»),

У відповідності до умов вказаного Договору, Позивач зобов'язався здійснювати фінансування Відповідача під відступлення останнім Позивачу прав грошової вимоги за договорами поставки - в якості забезпечення виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Договором факторингу (п.2.1. Договору факторингу).

Розмір отримуваних Відповідачем від Позивача сум фінансування (авансів) та строк їх надання, а також визначення прав грошової вимоги до Дебітора, що відступлені Позивачем Відповідачу в якості забезпечення виконання зобов'язань з повернення отриманих сум фінансування (авансів), визначені в Реєстрах переданих документів до Договору факторингу, що є його невід'ємною частиною (п.1.6 Договору факторингу).

Як вбачається з п.3.2.16 Договору факторингу Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати Позивачу плати у відповідності з Тарифами, що є невід'ємною частиною Договору факторингу.

Згідно п.5.3.2 Договору факторингу, в день сплати Фактором авансу Підприємство сплачує на користь Фактора плату за фінансування у розмірі, визначеному Тарифами та комісію за послуги по керуванню дебіторською заборгованістю Підприємства у розмірі та умові, встановленій Тарифами.

Відповідно до п.6.3. Договору факторингу у разі несвоєчасного перерахування Клієнтом Банку сум, вказаних у п. 5.3.2. Договору факторингу, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених грошових коштів за кожен день прострочення з моменту виникнення обставин для її нарахування до дня припинення таких обставин для її нарахування и нараховується щоденно.

Як вбачається з п.7.2.2.Договору факторингу у випадку невиконання або неналежного виконання Дебітором зобовязань по оплаті грошових коштів по угоді, право вимоги за якою відступлено Підприємством Фактору, Підприємство як солідарний боржник (поручитель Дебітора), зобовязується протягом 2-х днів від дня закінчення Додаткового строку, сплатити Фактору прострочену заборгованість Дебітора у повному обсягу, права стягнення якої належить Фактору на підставі контракту та/або угоди та відшкодувати Фактору всі понесені ним збитки, повязані з невиконанням Дебітором своїх зобовязань.

На виконання Договору факторингу за період з 30.05.2008 року по 10.09.2008 року Позивачем здійснено фінансування Відповідача шляхом надання Відповідачу сум фінансування (авансів) на визначений строк та під відступлення Відповідачем на користь Позивача належних Відповідачу за договорами поставки прав грошової вимоги до дебіторів, а саме: TOB «Метро Кеш енд Кері», ЧП «Український шлях»(надалі - «Дебітори»), що підтверджується випискою по особовим рахункам Відповідача, яка міститься в матеріалах справи.

Дебітором не сплачено грошових коштів за договорами поставки, права грошової вимоги до Дебітора за яким відступлені Відповідачем Позивачу в якості забезпечення виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Договором факторингу, строк сплати за якими настав, а саме за накладними на загальну суму 1385912,22 грн.

В забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язання за Договором факторингу № 140-Ф, 29.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про заставу товарів в обігу (надалі - Договір застави).

Відповідно до п. 2.1 Договору застави Позивач має право задовольнити вимоги по відшкодуванню всіх штрафів та збитків, що можуть бути понесені внаслідок невиконання Відповідачем умов Договору факторингу з предмету застави.

Відповідно до п. 4.1 Договору застави предметом застави є товар в обігу (взуття чоловіче та жіноче з натуральної шкіри чи шкірозамінника, трикотажні вироби, чоловічий та жіночий одяг, інше).

Вартість заставленого майна згідно п. 4.3. Додатку №2 до Договору застави складає 258 201,31грн.

23.05.2011 року, Позивач направив Відповідачу письмову претензію про необхідність виконання порушеного Відповідачем зобов'язання за Договором факторингу,

Однак ніяких дій по виконанню простроченого зобов'язання за Договором факторингу Відповідачем вчинено не було.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості:

- за отриманими сумами фінансування (авансу), строк погашення якої настав 1385912,22 грн.;

- за комісіями визначеними у п.5.3.2 Договору факторингу 918758,85 грн.;

- за пенею нарахованою за несвоєчасне повернення сум фінансування (авансу) 741529,61грн.

- за пенею нарахованою за несвоєчасне перерахування Відповідачем сум, вказаних у п.5.3.2 Договору факторингу 200339,77 грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

На виконання Договору факторингу за період з 30.05.2008 року по 10.09.2008 року Позивачем здійснено фінансування Відповідача шляхом надання Відповідачу сум фінансування (авансів) на визначений строк та під відступлення Відповідачем на користь Позивача належних Відповідачу за договорами поставки прав грошової вимоги до дебіторів, а саме: TOB «Метро Кеш енд Кері», ЧП «Український шлях»(надалі - «Дебітори»), що підтверджується випискою по особовим рахункам Відповідача, яка міститься в матеріалах справи.

Дебітором не сплачено грошових коштів за договорами поставки, права грошової вимоги до Дебітора за яким відступлені Відповідачем Позивачу в якості забезпечення виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Договором факторингу, строк сплати за якими настав, а саме за накладними на загальну суму 1385912,22 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення Позивачем заборгованість Відповідача за отриманими сумами фінансування (авансу), строк погашення якої настав 1 385 912,22 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню в повному розмірі.

Згідно п.5.3.2 Договору факторингу, в день сплати Фактором авансу Підприємство сплачує на користь Фактора плату за фінансування у розмірі, визначеному Тарифами та комісію за послуги по керуванню дебіторською заборгованістю Підприємства у розмірі та умові, встановленій Тарифами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення Позивачем заборгованість Відповідача за комісіями визначеними у п.5.3.2 Договору факторингу у розмір 918758,85 грн. підтверджена матеріалами справи, а саме сальдовими відомостями від 03.10.2011р., та підлягає стягненню в повному розмірі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено (що має місце в даному випадку), санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 6.3. Договору факторингу у разі несвоєчасного перерахування Клієнтом Банку сум, вказаних у п. 5.3.2. Договору факторингу, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених грошових коштів за кожен день прострочення з моменту виникнення обставин для її нарахування до дня припинення таких обставин для її нарахування и нараховується щоденно.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок пені нарахованої за несвоєчасне повернення сум фінансування авансу у розмірі 741529,61грн., дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 732138,98грн. грн.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 200339,77грн. пені за несвоєчасне перерахування Відповідачем Позивачу сум, вказаних у п.5.3.2 Договору факторингу.

Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи порушення Відповідачем строків перерахування Позивачу сум на підставі п.5.3.2 Договору факторингу, суд перевіривши арифметичний розрахунок пені дійшов висновку про задоволення стягнення пені за несвоєчасне перерахування Відповідачем Позивачу сум, вказаних у п.5.3.2 Договору факторингу у повному обсягу у розмірі 200339,77грн.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язання за Договором факторингу № 140-Ф, 29.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про заставу товарів в обігу (надалі - Договір застави).

Відповідно до п. 2.1 Договору застави Позивач має право задовольнити вимоги по відшкодуванню всіх штрафів та збитків, що можуть бути понесені внаслідок невиконання Відповідачем умов Договору факторингу з предмету застави.

Відповідно до п. 4.1 Договору застави предметом застави є товар в обігу (взуття чоловіче та жіноче з натуральної шкіри чи шкірозамінника, трикотажні вироби, чоловічий та жіночий одяг, інше).

Вартість заставленого майна згідно п. 4.3. Додатку №2 до Договору застави складає 258 201,31грн.

Відповідно до положень статті 19 Закону України “Про заставу” у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, при цьому за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 574, ч. 1 ст. 576, ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 589, 590 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.591 Цивільного кодексу України Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Зважаючи на те, що строк виконання зобовязання за Договором факторингу на час винесення рішення вже настав, а відповідачем не виконане вказане зобовязання, позивач набув право звернути стягнення на предмет застави, а саме товари в обігу (взуття чоловіче та жіноче з натуральної шкіри чи шкірозамінника, трикотажні вироби, чоловічий та жіночий одяг, інше) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаяж»., узгодженою вартістю згідно п.4.3 Додатку № 2 до Договору застави у сумі 258201,31 грн., шляхом його продажу з публічних торгів.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комерційного банку «Українська фінансова група»- товариство з обмеженою відповідальністю, м.Київ задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаяж»(код ЄДРПОУ 26549574), м.Київ на користь Комерційного банку «Українська фінансова група»- товариство з обмеженою відповідальністю (31200156), м.Київ заборгованість за отриманими сумами фінансування (авансу), строк погашення якої настав у розмірі 1385912,22грн.; заборгованість за комісіями визначеними п.5.3.2 Договору факторингу № 140-Ф від 29.05.2008р. у розмірі 918758,85грн.; пеню за несвоєчасне повернення сум фінансування (авансу) у розмірі 741529,61грн. та пеню за несвоєчасне перерахування сум вказаних у п.5.3.2 Договору факторингу № 140-Ф від 29.05.2008р. у розмірі 200339,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Звернути стягнення на належний Товариству з обмеженою відповідальністю «Гаяж» (код ЄДРПОУ 26549574), м.Київ на праві власності предмет застави, а саме: товари в обігу (взуття чоловіче та жіноче з натуральної шкіри чи шкірозамінника, трикотажні вироби, чоловічий та жіночий одяг, інше), узгодженою вартістю згідно п. 4.3. Додатку №2 до Договору застави товарів в обігу від 29.05.2008р. у сумі 258 201,31грн. шляхом його продажу з публічних торгів.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаяж»(код ЄДРПОУ 26549574), м.Київ на користь Комерційного банку «Українська фінансова група»- товариство з обмеженою відповідальністю (31200156) державне мито в розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.10.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева