Рішення № 18974936, 24.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/17024.10.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«ПЗУ Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 20495,39грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 16.05.2011р.)

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення з відповідача 20495,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 210,05грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/170, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.09.2011р.

У судовому засіданні 27.09.2011р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, крім витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з наведеним, розгляд справи 27.09.2011р. відкладено.

03.10.2011р. судом одержано пояснення по справі від позивача із копією витягу з ЄДР щодо відповідача.

11.10.2011р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що 11.10.2011р. представники відповідача зайняті у інших судових засіданнях.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 11.10.2011р. судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У звязку з наведеним та враховуючи неявку у судове засідання представника позивача, розгляд справи 11.10.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 24.10.2011р. представник позивача в усних поясненнях підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2010р. о 12год. 00хв. по вул. Грушевського з боку вул. Паркової у напрямку Балківської на мості в м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки ВАЗ 21043, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля) та автомобіля марки SUBARU LEGACY номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою ДАІ м. Одеси.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Києва №3-1560/10 від 15.03.2010р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль SUBARU LEGACY номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3

Відповідно до Звіту № 471/9 про визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ SUBARU LEGACY та матеріального збитку заподіяного ОСОБА_3 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 22004,61грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №100370 від 26.03.2009р., з терміном дії з 27.03.2009р. по 29.03.2010р. Страхувальником виступає ОСОБА_3

На підставі страхового акта №UA2010021400006/L01/02 від 21.06.2010р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №100370 від 26.03.2009р, сплатив власнику автомобіля SUBARU LEGACY номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, суму страхового відшкодування в розмірі 28600,00рн., що підтверджується платіжними дорученнями №4446 від 01.04.2010р. та №7421 від 23.06.2010р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 20495,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, який є власником автомобіля, отже ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю SUBARU LEGACY номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах відшкодованої суми право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_2, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Поліс №ВС/4957516 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «Українська екологічна страхова компанія»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ліміт відповідальності згідно вказаного полісу за шкоду, заподіяну мацну складає 25500,00грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи згідно Полісу складає 510,00грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування в порядку регресу, з урахуванням ліміту відповідальності та розміру франшизи, встановленої Полісом, складає 24900,00грн. (25500,00грн. -510,00грн. = 24990,00грн.)

28.10.2010р. та 29.11.2010р. платіжними дорученнями №5183 від 28.10.2010р. та №2291 від 29.11.2010р. відповідачем було сплачено на користь позивача 4494,61грн. в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20495,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню (24990грн. 4494,61грн. = 20495,39грн.).

Оскільки між ПАТ «Українська екологічна страхова компанія»та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «ПЗУ Україна»правомірно звернулась до ПАТ «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20495,39грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(м. Київ, вул. Артема, 42, код ЄДРПОУ 20782312) 20495,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 204,95грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій