Ухвала суду № 18959503, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р. м. КиївК-418/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуБердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року

по справі № 23/175-24/508/06-АП

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Діана»(надалі ВКФ «Діана»)

до Бердянської обєднаної Державної податкової інспекції Запорізької області (надалі Бердянська ОДПІ Запорізької області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про недійсними податкових повідомлень-рішень Бердянської МДПІ Запорізької області №0000762340/0 від 08.10.2004р., №0000762340/1 від 15.11.2004р., №0000762340/2 від 03.02.2005р., №0000762340/3 від 15.04.2005р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо порушення підприємством вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням суду першої інстанції - постановою господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2007р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008р., позовні вимоги було задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 08.10.2004р. №0000762340/0, від 15.11.2004р. №0000762340/1, від 03.02.2005р. №0000762340/2 в частині застосування штрафних санкцій на суму 8922,60грн. та визначення суми штрафних санкцій сумою зобовязання в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», щодо виникнення права податкової застави та вжиття заходів з продажу активів позивача. Судові витрати в сумі 3,21грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом пра ці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є то варом, призначеним для торгівлі, тому дія Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на операції продажу основних фон дів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підпри ємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються) не поширюється. Крім того, суд зазначив, що штраф, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, не визначений як податок або збір (обовязків платіж), тому обовязки субєкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відносяться до категорії податкового зобовязання або податкового боргу.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Контролюючим органом було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства ВКФ «Діана»за період з 01.07.2001р. по 30.06.2004р., про що складено акт від 30.09.2004р. №342-234/13613247.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення підприємством вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». А саме, встановлено не забезпечення зберігання книги обліку розрахункових операцій, фінансовий номер №0822001935 від 27.09.2001р., а також не проведення операції з продажу комплектуючих матеріалів ПП ОСОБА_1 через реєстратор розрахункових операцій.

Як вбачається з акту перевірки, готівкові кошти в сумі 1759,20грн. оприбутковані по касі підприємства згідно прибуткового ордеру №121 від 29.04.2002р. від ПП ОСОБА_1

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004р. №0000762340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за встановлені порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та застосовані штрафні санкції на загальну суму 9450,02грн., з яких, як свідчить розрахунок до податкового повідомлення-рішення, 8796грн. застосовано за не проведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів в сумі 1759,20грн., отриманих від операції з продажу комплектуючих матеріалів ПП ОСОБА_1; 314,02 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення ліміту готівки в касі на суму 157,01грн.) та 340 грн. за не зберігання книги обліку розрахункових операцій.

В порядку адміністративного узгодження платником податку було оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення, однак скарги були задоволені не були і податковими повідомленнями-рішеннями №0000762340/1 від 15.11.2004р., №0000762340/2 від 03.02.2005р., №0000762340/3 від 15.04.2005р. суми зобовязання залишились незмінними.

Згідно з преамбулою Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як вбачається із змісту спірних податкових повідомлень-рішень, штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обовязків платіж), тому обовязки субєкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відносяться до категорії податкового зобовязання або податкового боргу.

Статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.

З акту перевірки вбачається, що всупереч вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»позивачем було проведено операцію з продажу комплектуючих матеріалів Приватному підприємцю ОСОБА_1, що підтверджується прибутковим ордером №121 від 29.04.2002р., при цьому готівкові кошти за придбаний товар не були проведені через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до п.1 ст.3 зазначеного Закону, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції з готівкової та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіксальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

При чому, ст.250 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, і враховуючи дату реалізації основних фондів, яка відбулась 29.04.2002р. (дата порушення) та дату винесення рішення про застосування штрафних санкцій 08.10.2004р., цілком правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача санкцій у розмірі 8796,00грн. за не проведення готівкових роз рахунків через реєстратор розрахункових операцій у 29.04.2002р., оскільки зазначені санкції застосовані відповідачем більш ніж через два роки з дня події.

Стосовно застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00грн. за порушення п.6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: за не зберігання Книги обліку розрахункових операцій №0822001935/1 від 27.09.2001р., слід зазначити, що з урахуванням встановленого 3-річного терміну для зберігання Книги розрахункових операцій, та того факту, що порушення порядку зберігання Книги обліку розрахункових операцій вважається встановленим датою підписання акту перевірки, тобто 30.09.2004р., то в цій частині застосування штрафних санкцій є правомірним.

Доводами касаційної скарги висновки суду не спростовуються.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:____Н.Є. Маринчак

Судді:____Л.І. Бившева

____О.В. Карась

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак