Ухвала суду № 1895239, 21.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                   К/С  № К-21834/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                       УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

21.05.2008 р.                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Нечитайла О.М.         

                                Рибченка А.О.

                                Сергейчука О.А.

                                Федорова М.О.

при секретарі        Ільченко О.М.    

за участю представників

позивача: Хілової І.М.

відповідача: Дмитрієва С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р.

у справі № АС8/67-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумивтормет»

до Державної податкової інспекції у місті Суми

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

                                         ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми № 0000012302/0/1201 від 16.01.2006 р. та № 0000022302/0/1200 від 16.01.2006 р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 7261,50 грн., а саме: 4841 грн. за основним платежем та 2420,50 грн. за штрафними санкціями. Стягнуто з ДПІ у м. Суми 85 грн. витрат зі сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. постанову суду в частині стягнення з ДПІ у м. Суми на користь ВАТ «Сумивтормет» державного мита в сумі 81,60 грн. скасовано. В іншій частині позову постанову господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. залишено без змін. Повернуто ВАТ «Сумивтормет» зайво сплачене державне мито в розмірі 81,60 грн.

ДПІ у м. Суми подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. у справі №АС 8/67-06 в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Суми від 16.01.2006 р. № 0000012302/0/1201 та № 0000022302/0/1200. В іншій частині ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін. Скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Наголошує на тому, що п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює таку вимогу до акту прийому-здачі наданих послуг, який належить до первинного бухгалтерського документу, наявність обов’язкового реквізиту: зміст та обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції. Необхідність зазначення змісту наданої послуги та одиниці виміру обумовлена тим, що замовник замовив виконавцю значний обсяг послуг в неоднорідних сферах господарської діяльності у зв’язку з чим розрахунок вартості послуг можна зробити лише відокремивши дані послуги одну від одної. Висновок суду про відсутність в акті перевірки переліку первинних документів, на підставі яких зафіксовано факт порушення, зроблений з порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки акт перевірки складений у повній відповідності до вимог чинного законодавства і Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. Зазначає, що податкові накладні не давали позивачу права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки складені з порушенням п. «е» п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які не дають змогу визначити, які конкретно послуги отримані позивачем, що будуть використовуватися у господарській діяльності позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом №2027/235/00193140/174 від 26.12.2005р. виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Сумивтормет» за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р. зафіксовані такі порушення:

вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями), яке зумовило заниження податку на прибуток у сумі 15575 грн. з наданих ТОВ «Укрломпром» згідно договору про надання послуг № 7 від 01.05.2005 р. Податкова інспекція виходила з того, що позивачем не доведено зв’язок суми понесених витрат з його господарською діяльністю. Акти наданих послуг не дають змоги встановити, які саме були надані послуги і за що фактично підприємством були перераховані кошти ТОН «Укрломпром», вказані акти складені з порушенням п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, оскільки в них не зазначено, які саме послуги надавав замовнику виконавець та на які суми. Матеріалізованих результатів (звітів з обґрунтуванням змісту наданих послуг), які підтверджують факт надання послуг для перевірки не надано;  

вимог п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, яке полягало у включенні до складу валових витрати на поліпшення основних фондів (вартість послуг з поліпшення основних фондів) у розмірі, що перевищує 10% балансової вартості основних фондів на початок звітного року, в результаті чого завищено валові витрати у 2004 р. на 3100,00 грн. Позиція податкової інспекції полягає в тому, що позивач мав право віднести до складу валових витрати на поліпшення основних фондів суму не більше 168000,00 грн., але відніс у сумі 171120,00 грн., що привело до завищення валових витрат на 3120,00 грн.;

вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у включенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних з порушеннями, що зумовило завищення податкового кредиту на загальну суму 10000 грн. Крім того, позивач не має права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у вказаному розмірі, оскільки при перевірці не надано документів, які б давали можливість поєднати  витрати  на придбання послуг, що були надані ТОВ «Укрломпром» згідно договору про надання послуг № 7 від 01.05.2005 р., з господарською діяльністю ВАТ «Сумивтормет».

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000012302/0/1201 від 16.01.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 20510,00 грн.

№0000022302/0/1200 від 16.01.2006р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 7519,50грн., яке оскаржуються позивачем частково на суму 7261,50 грн., яке оскаржено позивачем частково на суму 7261,50 грн.

Визнаючи правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат витрати за операціями з надання послуг ТОВ «Укрломпром», суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ВАТ «Сумивтормет» отримало послуги згідно договору № 7 від 01.05.2005 р., які за переліком договору надавалися як в усній формі, так і шляхом оформлення обміном листами в електронній формі та за комп’ютерною програмою, розробленою ТОВ «Укрломпром», у повній відповідності з вимогами, які узгоджені сторонами, що зазначено в актах прийому-здачі наданих послуг. Посилання в акті прийому-передачі на послуги, що надані відповідно до п. 1.1 розділу 1 Предмет договору, не суперечить чинному законодавству. Послуги за своєю суттю не мають кількісних показників обсягу поставки, а вимірюються лише у вартісному вираженні.

Позиція судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновку податкової інспекції про завищення ВАТ «Сумивтормет» валових витрат з поліпшення основних фондів полягає в тому, що в акті перевірки, у порушення вимог п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., податковою інспекцією не зазначено, які саме витрати в рядку 4.1 декларації з податку на прибуток підприємств (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) були визнані ним як такі, що понесені у зв’язку з ремонтом основних засобів, без посилання при цьому на конкретний перелік первинних документів, за якими зафіксовано такий факт порушення. Наведені недоліки вкладання акту перевірки №2027/235/00193140/174 від 26.12.2005р. унеможливлюють для позивача спростування чи доведення помилковості такого нарахування, як цього вимагає п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

Щодо встановленого податковою інспекцією порушення стосовно формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених з певними недоліками, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що виявлені при перевірці недоліки: відсутність найменування послуги, одиниці виміру, кількості (об’єм, обсяг), не роблять податкові накладні недійсними, до того ж недоліки щодо форми накладних усунуті під час розгляду справи, фактичність отримання послуг та їх зв’язок з господарською діяльністю підтверджується додатково наданими документами.

Суд касаційної інстанції не може беззаперечно погодитися з позицією судів попередніх інстанції щодо правомірності віднесення до складу валових витрат витрати, пов’язані з наданням ТОВ «Укрломпром» послуг згідно договору № 7 від 01.05.2005 р.

Сторони договору про надання послуг № 7, строк дії якого визначений з 01.05.2005р. до 31.12.2005р., п.п. 1.1. передбачили, що виконавець на замовлення замовника протягом визначеного в договорі періоду надає за плату послуги, перелік яких містить цей пункт договору.

Відповідно до п. 3.1 договору за виконання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 15000 грн. (в тому числі 2500 грн. ПДВ) щомісячно не пізніше 25 числа, про що складається акт прийому-здачі наданих послуг.

Як вбачається з переліку обумовлених договором послуг, останні стосувалися різних сфер господарської діяльності, і виходячи з того, що сторони договором встановили фіксований розмір їх оплати, є підстави вважати, що це вартість усіх послуг у сукупності, які можуть бути надані сукупно щомісячно або частинами протягом дії договору. Договором не передбачено умов про те, що замовник зобов’язаний сплачувати виконавцю 15000 грн. щомісячно незалежно від виду та обсягу наданих послуг.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.  

Суд касаційної інстанції не може погодитися з судами попередніх інстанцій про те, що документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати, а саме акти здачі-приймання послуг, є такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частина 2 ст. 9 вказаного закону висуває до первинних документів такий обов’язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

У розрізі викладеного, при вирішенні даної справи необхідно встановити, чи надавалися послуги і які саме послуги були надані позивачеві, розмежувати їх вартість, чого судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Суди зазначивши, що окрім актів здачі-приймання послуг валові витрати підтверджуються іншими додатково наданими позивачем розрахунковими, платіжними та іншими документами, не вказали, що це за документи і чи відповідають вони вимогам законодавства, тобто є такими, що підтверджують реальне виконання самої угоди, зміст наданих послуг та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями та в яких відсутнє найменування наданих послуг, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності наданих послуг, фактичного понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення витрат з придбання послуг до складу валових, можна визнати правомірним віднесення до складу валових витрат витрати з придбання послуг, та відповідно право на формування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій не надали фактичної та правової оцінки зафіксованому актом перевірки порушенню вимог п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у включенні позивачем до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів в розмірі, що перевищує 10% балансової вартості основних фондів, обмежившись лише посиланням на недоліки акту перевірки, що не може бути безумовною підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.   

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін,    і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.  

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. скасувати, а справу направити до Господарського суду Сумської області на новий розгляд.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                           Н.Г. Пилипчук

судді                                                 О.М. Нечитайло

А.О. Рибченко

О.А. Сергейчук

М.О. Федоров